Рішення № 35659974, 26.11.2013, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 1319/12128/2012

пр.№ 2/464/320/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2013року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого Борейка С.В.

при секретарі Калітовській А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому з уточненням просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 5192,91 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 65585,21 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.04.2007 р. працював на посаді провідного художника прес-центру у відповідача та 28.12.2012 р., у зв'язку із скороченням, звільнена за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Однак, у день звільнення не повністю виплачено заробітну плату за період із І півріччя 2008 року по І півріччя 2010 р., у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка частково була погашена та залишається невиплаченою заборгованість по заробітній платі у розмірі 5192,91, що підлягає стягненню із відповідача. Крім цього, із відповідача підлягає стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку з дати звільнення та який станом на 26.11.13 р. не проведений, а відтак такий складає у розмірі 65585,21 грн. Разом із тим, просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., оскільки протягом останніх 7 років перебуває на обліку у кардіолога та за призначенням лікаря двічі на рік проходить лікування на денному стаціонарі, що потребує матеріальних затрат, які через заборгованість відповідача доводиться позичати у родичів. Просить позов задовольнити повністю.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились. Позивач подав суду заяву про слухання справи у їх відсутності; просить повністю задовольнити уточнені позовні вимоги та у разі повторної неявки відповідача без поважних причин провести заочний розгляд справи.

Відповідач повторно не з'явився у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений, суду не відомі причини неявки, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а тому зі згоди позивача, що викладена у поданій суду заяві, суд вважає можливим, провести заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст.224 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.

Згідно з ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що з 01 квітня 2007 року позивач працював на посаді провідного художника прес-центру ТзОВ «Львівські автобусні заводи», що підтверджується записами трудової книжки.

29.12.2009 р. наказом ТОВ «ЛАЗ» №93-кс «По кадрах» позивач звільнена з роботи провідного художника прес-центру ТОВ «ЛАЗ» у відповідності до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП у зв'язку із скороченням з 29.12.2009 р.,

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, які повинні бути виплачені працівнику, проводиться в день звільнення.

Однак, судом встановлено, що на час звільнення заборгованість по заробітній платі за період із І кварталу 2008 року по І квартал 2010 року становила 15993,55 грн., відповідно до листа ДПІ у Сихівському району ГУ МІндоходів у Львівській області від 30.08.13 р. №1985/10-0010, та частково погашена у розмірі 10800,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки в день звільнення усіх сум з заробітної плати позивачу не було сплачено, до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі існує, тому слід стягнути із відповідача заборгованість із заробітної плати, що утворилась перед позивачем, у розмірі 5192,91 грн.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з розрахунком, поданого позивачем, який проведений відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Враховуючи кількість робочих днів за два останні місяці роботи - нарахована заробітна плата за останні два місяці роботи становить 1395,47 грн., кількість місяців затримки - 47. Середній заробіток станом на 26.11.13 р. (день ухвалення рішення) становить 65585,21 грн. (з урахуванням усіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом приймається до уваги поданий розрахунок позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати; доказів із сторони відповідача щодо неправильного нарахування середнього заробітку не подано.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно із ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. При цьому дані докази повинні бути належними і допустимими, як це передбачено ст.ст.58-59 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхилюючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Відповідно до ст.237-1 КЗП України, власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.95р. за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позовна вимога всупереч ст.ст.57-60 ЦПК України недоведена, жодних належних та допустимих доказів на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовує позивач свою вимогу про стягнення моральної шкоди не надано, а відтак у такій необхідно відмовити за недоведеності та необґрунтованості.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов переконання, що позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 5192,91 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 65585,21 грн. є обґрунтованими, законними, а тому необхідно задовольнити у повному обсязі; у позовній вимозі про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з п.2 ст.367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Крім того, відповідно до ст.233 КЗпП позов подано до районного суду з дотриманням встановлених строків.

Вирішуючи розподіл судових витрат, суд дійшов до наступного. Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Так, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного, ст. ст.116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, керуючись ст. ст. 10, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224, 367 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ТОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Львівські автобусні заводи» (ЗКПО 33894928) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати в сумі 5192,91 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 65585,21 грн., а всього 70778 /сімдесят тисяч сімсот сімдесят вісім/ гривень 12 копійок (з урахуванням усіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).

Стягнути з ТОВ «Львівські автобусні заводи» (ЗКПО 33894928) судовий збір у розмірі 229,40 грн. в дохід держави.

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його отримання.

Головуючий