Рішення № 35658736, 20.11.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5339/13-ц

Провадження № 2/0203/1953/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивачки - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу, інфляційних та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 23.06.2010 року між нею та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу гаражу, відповідно до якого сторони зобов'язались не пізніше 23.08.2010 року укласти договір купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Автолюбитель №20» за ціною 30000 грн. Відповідно до п.2.3 попереднього договору вона передала відповідачу аванс в сумі 29000 грн., а останній прийняв вказану суму в рахунок загальної суми платежу, про що написав власноручну розписку. Проте, в обумовлений строк до 23.08.2010 року договору купівлі-продажу укладено не було, в зв'язку з тим, що у відповідача не було готові всі необхідні документи для продажу гаражу. На її усні звернення до відповідача з приводу укладення договору купівлі-продажу, останній постійно переносив дату укладання договору. Таким чином, винні дії відповідача щодо недодержання термінів підготовки документів, відсутність документів для продажу, призвели до не укладення основного договору купівлі-продажу гаражу у строки, визначені попередній договором. 05.07.2010 року між нею та ОСОБА_3 був укладений попередній договір оренди гаражу НОМЕР_1 з визначенням щомісячно орендної плати за наступним основним договором оренди в розмірі 500 грн. Таким чином, якби був укладений договір купівлі-продажу гаражу в передбачені в попередньому договорі строки, вона змогла би виконати умови попереднього договору оренди та отримувала б плату за ним в розмірі 500 грн. щомісячно. Крім того, ухилення відповідача від укладання договору купівлі-продажу та не повернення авансу призвело до постійного хвилювання. В зв'язку з необхідністю звертатись до суду в неї виникає стресовий стан, що спричиняє погіршення стану здоров'я. Був погіршений звичайний порядок життя. На підставі викладеного, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь суму авансу в розмірі 29000 грн., інфляційні в сумі 3703 грн., три відсотки річних в сумі 2479 грн., збитки в сумі 17500 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.. а також сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 576 грн. 86 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та посилаючись на викладені в ньому підстави, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що не відмовлявся та не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу та не заперечує проти передачі гаражу у власність позивачці.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.06.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Автолюбитель №20».

Відповідно до п.2.1 вказаного договору вартість гаражу сторонами була визначена в сумі 30000 грн.

На виконання п.2.3 попереднього договору ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 аванс в сумі 29000 грн., на підтвердження чого було складено відповідну розписку.

Пунктом 4.2 договору було визначено, що сторони зобов'язуються укласти основний договір не пізніше 23.08.2010 року.

А п.5.2 договору передбачено, що право власності на гаража перейде до ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації переходу права власності в гаражному кооперативі «Автолюбитель №20».

Відповідно до п.6.3 договору сторонами також визначено, що у випадку розірвання договору ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 аванс в сумі 29000 грн. в строк до 25.08.2010 року.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст.571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Оскільки договір купівлі-продажу гаражу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, передана ОСОБА_1 відповідачу грошова сума в розмірі 29000 грн. є авансом. Про що було визначено і самими сторонами у попередньому договорі.

Заперечення відповідача в частині заявлених позивачкою вимог щодо стягнення суми авансу з посиланням на те, що він не ухилявся від виконання умов попереднього договору та не заперечує проти передачі гаражу у власність позивачки, суд вважає необґрунтованими, оскільки останнім у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України не надано будь-яких доказів щодо вчинення ним дій з належного оформлення свого права власності на гараж та дій, спрямованих на укладення основного договору купівлі-продажу в передбаченому умовами попереднього договору та законом порядку у визначений попереднім договором строк до 23.08.2010 року.

Таким чином, оскільки основний договір купівлі-продажу між сторонами у визначений попереднім договором строк не було укладено, зобов'язання за ним відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України є припиненими.

Крім того, на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс повинен його повернути. І якщо продавець отримав як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми авансу є обґрунтованими і підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути сплачену за попереднім договором купівлі-продажу від 23.06.2010 року суму авансу в розмірі 29000 грн.

Також в своєму позові позивачка, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, просила стягнути з відповідача інфляційні в сумі 3703 грн. та три відсотки річних в сумі 2479 грн., за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання - не повернення авансу в сумі 29000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, підставою для пред'явлення позову про стягнення авансу в сумі 29000 грн. стало невиконання відповідачем зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу щодо подальшого оформлення права власності на гараж за позивачкою, а не невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Тому суд вважає, що до спірних правовідносин положення ч.2 ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню та в задоволенні позову ОСОБА_1, в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3703 грн. та трьох відсотків річних в сумі 2479 грн., слід відмовити.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 17500 грн., позивачка посилалась на те, що 05.07.2010 року між нею та ОСОБА_3, було укладено попередній договір оренди гаражу НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Автолюбитель №20», який вона мала намір в подальшому придбати у ОСОБА_2 відповідно до укладеного попереднього договору купівлі-продажу. Але, оскільки останній ухилявся від його укладення, вона була позбавлена можливості укласти основний договір оренди та отримувати щомісячну плату за оренду гаража в розмірі 500 грн. в період з 01.09.2010 року по 31.07.2013 року, відповідно до умов попереднього договору оренди.

Разом з тим наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання позивачкою прибутку в разі укладення в подальшому основного договору оренди є умовними припущеннями та не можуть бути підставою для стягнення упущеної вигоди.

В зв'язку з чим, в задоволенні позову в цій частині щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 17500 грн. позивачці слід відмовити за необґрунтованістю.

Також в своєму позові позивачка просила стягнути з відповідача витрати на правовому допомогу в сумі 8000 грн., на підтвердження яких надала договір про надання юридичних послуг від 01.07.2013 року з ТОВ «Юридична фірма «Торнадо» та квитанцію до прибуткового касового ордеру №37 від 01.07.2013 року про сплату вказаної суми.

Як вбачається з п.2.4 договору юридичні послуги, що надавались за вказаним договором складались з аналізу документів та підготовки позовної заяви, а вартість цих послуг згідно п.5.2 договору була визначена в розмірі 8000 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Разом з тим, позивачкою не надано суду акту виконаних за договором від 01.07.2013 року робіт (наданих послуг) із зазначенням виду виконаних робіт, їх кількості, з погодинним розрахунком витраченого адвокатом часу на їх виконання.

А тому позовні вимоги в цій частині не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки, пропорційно до задоволених позовних вимог, слід стягнути судовий збір в сумі 290 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22570,571,635,657 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,57-60, 88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу, інфляційних та трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 сплачену суму авансу в розмірі 29000 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір в сумі 290 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак