Ухвала суду № 35658078, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9215/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Містечко інвалідів" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Містечко інвалідів" (далі - ТОВ "Містечко інвалідів") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2012р. №0000522220/1484/10/22-50 про нарахування орендної плати за землю в загальному розмірі 1 887 502,67 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2012 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., за результатами якої було складено акт від 19.12.2011р. №6397/2302/33054220.

В ході проведення перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог ст.ст. 7, 13, 14 Закону України 03.07.1992р. №2535 "Про плату за землю" та ст. 274, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку за землю на загальну суму 1 727 792,24 грн., у т.ч.:

за липень-грудень 2008р.-131944,29 грн., за 2009р.- 304068,68 грн., за 2010р. - 861186,18 грн., за січень-червень 2011р. - 430593,09 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000082302/376, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання в сумі 2052433,03 грн. (у т.ч.: 1727792,24 грн. - основний платіж, 324640,79грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача, Державною податковою службою було прийнято рішення від 26.03.2012р. №1585/10/12-314, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 12.01.2012р. №0000082302/376 в частині сплати основного платежу у розмірі 131944,29 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32986,07 грн., що були нараховані за II квартал 2008р. з пропуском 1095 денного строку давності.

У зв'язку з цим, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000522220/1484/10/22-50, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю на 1 887 502,67 грн. (у т.ч.: 1595847,95 грн.- основний платіж; 291654,72 грн.- штрафні (фінансові) санкції).

Позивач заперечує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить його скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них, а ч.1 ст. 81 ЗК України встановлені відповідні підстави набуття громадянами України права власності на землю, якими закон визнає певні юридичні факти, зокрема придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст. 116 ЗК України).

Відповідно до п. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Такими документами згідно зі статтею 126 ЗК України є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі (ст. 5 Закону № 2535-XII), тобто безпосередньо ті суб'єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст.13 Закону № 2535-XII, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень ПК України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 названого кодексу.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 цього Кодексу).

Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 29.10.2003р. №652-р "Про створення підприємства для будівництва житлово-виробничого комплексу "Містечко інвалідів" та від 14.01.2004р. №4-р "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2003р. №721", Фонд Державного майна України передав позивачу об'єкти нерухомого майна - будівлі та споруди військового містечка №233/2, загальною вартістю 6024315 грн. Згідно акта приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2004р. будівлі, споруди, інженерні мережі та територія військового містечка №233/2 були передані в задовільному стані.

З наявних в справі доказів вбачається, що вищезазначені будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці, розташованій вул. Бориспільській, 40 у місті Києві (Дарницький район), площа якої відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки становить 65861,25 м2 (запис в державному земельному кадастрі від 01.11.2004р. з кадастровим №8000000000:63:389:0058). Наявний акт встановлення та узгодження зовнішній меж земельної ділянки в натурі від 24.09.2004р.

Відповідно до відповіді Київського управління земельних ресурсів від 16.02.2011р. №07-387/3569, вищевказана земельна ділянка на підставі зазначеного технічного звіту зареєстрована за ТОВ "Містечко інвалідів".

Як вбачається з висновків акту перевірки, позивачем упродовж тривалого часу не здійснюється будівництво соціального житла та не проводиться інша виробнича діяльність, водночас ним надаються послуги з надання в оренду будівель, споруд, відкритих площадок. За твердження податкового органу, результатом вищезазначеної діяльності стало отримання позивачем доходу в загальному розмірі 7 449 654,00 грн. При цьому, в акті перевірки міститься висновок про те, що сума земельного податку у розмірі 1 727 792,24 грн. становить лише 23 відсотка від одержанного позивачем доходу.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи не міститься доказів щодо наявності у позивача права власності чи права користування спірною земельною ділянкою площею 65861,25 м, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 40, а також доказів щодо державної реєстрації цих прав.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджуються право власності чи право користування земельною ділянкою, така земельна ділянка не може виступати об'єктом оподаткування земельним податком чи податком з орендної плати.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.