Постанова № 35657801, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2013 р. Справа №801/8953/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засіданні Могильної А.С., представника позивача- Гіріна К.С. паспорт серії НОМЕР_4, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0001461501 та від 20.05.2013 №0008532502,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0001461501 та від 20.05.2013 №0008532502.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2013, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ в м. Сімферополі від 23.01.2013 №229 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кримспецпроект" проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Кримспецпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Сіті Буд", ПП "Комманд" за листопад , грудень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 06.02.2013 №538/15.2/34058561, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" :

-пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43358,00 грн., у тому числі по періодах:4 квартал 2011 року у сумі 43358,00 грн.;

-пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 37703,00 грн., в тому числі листопад 2011 року- 22468,00 грн., грудень 2011 року- 15235,00 грн..

По результатам акту перевірки 19.02.2013 винесені податкові повідомлення-рішення:

-податкове повідомлення-рішення № 0002561502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47133,25 грн., у тому числі 37703,00 грн. за основним платежем та 9430,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-податкове повідомлення-рішення № 0001461501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43358,00 грн., у тому числі 43358,00 грн. за основним платежем.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби в АР Крим зі скаргою на вказані рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим прийняті за наслідками перевірки, оформленої актом № 538/15-2/34058561 від 06.02.2013 року.

Рішенням Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим №1078/10/10.2-14 від 26.04.2013 року про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0001461501 від 19.02.2013 року залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002561502 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 4,50 грн..

На підставі вказаного рішення про результати розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим 20.05.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008531502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47128,75 грн., у тому числі 37703,00 грн. за основним платежем та 9425,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач 29 травня 2013 року звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою на рішення ДПС в АР Крим та податкове повідомлення-рішення ДШ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, за наслідками розгляду якої рішенням № 8056/6/99-99-10-01-15 залишені без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2013 та від 20.05.2013, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, за підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.4. Порядку №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

13.02.2006 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим було проведено державну реєстрацію юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект", що підтверджується довідкою АА№686483 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95026, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Гайдара, буд. 14.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

71.11 Діяльність у сфері архітектури (основний);

71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну;

74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

У листопаді, грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" мало господарським стосунки з ПП "сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766).

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" (замовник) та ПП "Сіті Буд" (підрядник) укладені договори підряду:

від 03.11.2011 №25/11/580 відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати інженерно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Інженерні комунікації до середній освітній школі 1-Ш ступеня на 640 учнів по вул. Миру в м. Бахчисарай " (Водопостачання та електропостачання). Вартість усіх робіт складає 28952,40 грн., в тому числі ПДВ 20% 4825,40 грн.;

від 04.11.2011 №26/11/581 відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати інженерно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Електропостачання кварталу житлової забудови "Долина Троянд" м. Судак". Вартість усіх робіт складає 65300,40 грн., в тому числі ПДВ 20% 10883,40 грн.;

від 04.11.2011 №27/11/582 відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати інженерно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Житлові будинки південно-західної та північно-західної частин п. Зуя Білогірського району "Водопостачання. Вартість усіх робіт складає 27189,60 грн., в тому числі ПДВ 20% 4531,60 грн.;

від 08.12.2011 №30/663 відповідно до якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати інженерно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Електропостачання кварталу житлової забудови Ана-Юрт в с. Урожайне Сімферопольського району". Вартість усіх робіт складає 80229,60 грн. , в тому числі ПДВ 20% 13371,60 грн..

На виконання умов вказаного договору сторонами підписані кошториси на провадження інженерно-вишукувальних робот, рахунки-фактури.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку ПП "Сіті Буд" на підставі:

-акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.11.2011;

-акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.11.2011;

-акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.11.2011;

-акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.12.2011.

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видані:

-видаткова накладна від 15.11.2011 №б/н на загальну суму 28952,40 грн., у тому числі ПДВ- 4825,40 грн.;

-видаткова накладна від 15.11.2011 №б/н на загальну суму 65300,40 грн., у тому числі ПДВ- 10833,40 грн.;

-видаткова накладна від 18.11.2011 №б/н на загальну суму 27189,60 грн., у тому числі ПДВ- 4531,60 грн.;

-видаткова накладна від 22.11.2011 №б/н на загальну суму 80229,60 грн., у тому числі ПДВ- 13371,60 грн.;

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

До матеріалів справи долучений флеш-накопичувач з проектно-вишукувальною документацією, складеного ПП "Сіті Буд" в електронному вигляді.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) свідоцтво платника ПДВ, а саме ПП "Сіті Буд" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

25.11.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №87 на суму 28952,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4825,40 грн.;

25.11.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №88 на суму 65300,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10833,40 грн.;

25.11.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №86 на суму 27189,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4531,60 грн.;

19.12.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №84 на суму 80229,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 13371,60 грн..

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за операціями з ПП "Сіті Буд".

Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом - через розрахунковий рахунок відкритий у банку АТ "УкрСиббанк", що підтверджується виписками за особовим рахунком від 25.11.2011, від 19.12.2011.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

В подальшому позивачем були укладені договори підряду з КРУ "Управління капітального будівництва Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян" від 01.11.2011 №38/11, від 11.11.2011 №45/11, від 08.12.2011 №53/11, від 01.11.2011 №40/11 про виконання інженерно-вишукувальних робот, на підставі яких були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" та ПП "Сіті Буд" укладені договори підряду від 03.11.2011 №25/11/580, від 04.11.2011 №26/11/581, від 04.11.2011 №27/11/582, від 08.12.2011 №30/663.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" та ПП "Комманд" договори купівлі-продажу не укладалися, стосунки постачання товарно-матеріальних цінностей оформлювалися виписаними рахунками.

Так, з боку ПП "Комманд" позивачу був виписані рахунки від 08.12.2011 №2320, від 21.11.2011 №787, від 30.11.2011 №б/н на загальну суму 24545,60 грн. з ремонту автомобілів.

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків ПП "Команд" видані:

видаткова накладна від 15.12.2011 №РН-0000081 на загальну суму 8882,40 грн., у тому числі ПДВ 1480,40 грн.;

видаткова накладна від 22.11.2011 №РН-000071 на загальну суму 7830,00 грн., у тому числі ПДВ 1305,00 грн.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства "Комманд" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

ПП "Команд" 15.12.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №157 на загальну суму 2300,00 грн., у тому числі ПДВ 383,33 грн.; 15.12.2011 податкова накладна №157 на загальну суму 8882,40 грн., у тому числі ПДВ 1480,40 грн.; 22.12.2011 податкова накладна №213 на загальну суму 13363,20 грн., у тому числі ПДВ 2227,20 грн..

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Перевезення товару відбувалося автотранспортом, який на підставі договору оренди транспортного засобу від 25.12.2008 знаходився у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" (автомобіль марки ОРЕL, моделі OMEGA, 1995 року виписку, який має реєстраційний номер №АК7092АН.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби з печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відсутність дорожніх листів та/або товарно-транспортних накладних не може бути підставою вважати, що відсутні докази придбання та використання товарів у господарській діяльності.

раховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо нібито протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 19.02.2013 №0001461501 та від 20.05.2013 №0008532502 є протиправними та підлягають скасуванню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.11.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 02.12.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 19.02.2013 №0001461501 та від 20.05.2013 №0008532502.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримспецпроект" судовий збір у розмірі 904,87 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська