Рішення № 35657283, 25.10.2013, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/7513/12

Провадження № 2/362/593/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2013 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнко С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області об'єднану цивільну справу за первісним ОСОБА_1, що діє в своїх та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи - орган опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Київської області та публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спільне майно подружжя та визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, що діє в своїх та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_5, про визнання права власності на житловий будинок, та другим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у володінні майном шляхом виселення,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту його проживання з відповідачем однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 1 вересня 2000 року по теперішній час, у зв'язку з чим, набуте ними під час спільного проживання майно - будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0779 га, на якій він розташований, є їх спільною сумісною власністю, а тому, він має право на ? частку у вищезазначеній нерухомості. Крім того, через реєстрацію за спірною адресою їх, з відповідачем, малолітньої дочки ОСОБА_11, просив визнати недійсними договори купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки на якій він розташований, від 5 травня 2011 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з витребуванням цього нерухомого майна з незаконного володіння, але, саме відповідача ОСОБА_3 та визнання за ним та ОСОБА_4 права власності на ? частину, за кожним, зазначеної нерухомості.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи судом був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 вимоги позову визнав в повному обсязі. Пояснити дії своєї довірительки під час вчинення нею нотаріально посвідчених правочинів, щодо відсутності прав третіх осіб і дітей на будинок та земельну ділянку, вона не змогла.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник вимоги позову визнали частково, не заперечуючи обставин щодо спільного проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4, оскільки зазначені обставини їм не відомі, інші позовні вимоги вони не визнали, вважаючи їх не обґрунтованими та безпідставними, звернувшись до суду з другим та зустрічним позовами про визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0779 га, на якій він розташований, та усунути перешкоди в користуванні нею зазначеною нерухомістю шляхом виселення відповідача ОСОБА_4 та осіб, що з нею проживають.

Про обставини викладені в позовах, заявниця повідомила під час її допиту як свідка у справі, при цьому вона показала, що, як зі слів ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_1, при оформлені договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 26 жовтня 2012 року, огляду їх відомостей щодо реєстрації на спірній нерухомості малолітньої дитини, спору щодо його належності та відсутності згоди на його продаж від попереднього власника, за договором купівлі-продажу від 5 травня 2011 року, або інших осіб вона повідомлена не була. Відсутність таких перешкод була підтверджена нотаріусом під час підготовки та вчинення правочину 26.10.2012 року. Вона також вважає себе добросовісним набувачем майна в порядку ст. 388 ЦК України, а тому, підстав для витребування у неї придбаного нерухомого майна позивач не вбачає.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, від керівника установи до суду надійшов лист про слухання справи без участі їх представника.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестицій банк», вимоги позову щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, від 5 травня 2011 року, не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. На його думку обставини реєстрації малолітньої дитини сторін у справі позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та спростовуються зібраними матеріалами справи, в тому числі, при перевірці службою внутрішньої безпеки банку оформлення відповідного іпотечного договору між банком та ОСОБА_3 Крім того, він наполягав на тому, що факт спільного проживання зазначених осіб як сім'ї, встановлення якого вимагає позивач ОСОБА_1, з урахуванням існуючої судової практики застосування відповідного законодавства, не може вплинути на законність правовідносин, що виникли між сторонами під час продажу спірної нерухомості 5 травня 2011 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позови підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Як вбачається з положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених фізичними особами позовних вимог.

Згідно положень ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до положень ч.1 ст.61 ЦК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з положень ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, та ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підстави для визнання правочину недійсним визначені положеннями ст.203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

У відповідності до ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положення ст.388 ЦК України визначають умови витребування майна у добросовісного набувача майна.

У відповідності до положень ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Суд також враховує положення листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2011 року, щодо встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю до встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст.74 СК України (постанова від 7 листопада 2011 року № 6-44цс11).

У зв'язку з відсутністю заперечень сторін щодо факту спільного проживання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 вересня 2000 року до теперішнього часу, зазначені обставини не підлягають доведенню, а тому в частині цих позовних вимог позов підлягає до задоволення.

Як вбачається із свідоцтва про право власності, виданого Крушинською сільською радою 26.07.2006 року на підставі рішення № 34 від 22.06.2006 року, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 289739-49445, виданого Крушинською сільською радою 19.08.2005 року на підставі рішення 11-ої сесії 4-го скликання № 247 від 15.04.2005 року, відповідачеві ОСОБА_4 належали будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0779 га, кадастровий № 3221484005:01:011:0004, на який він розташований.

У відповідності до договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 5 травня 2011 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровими №№ 1189 та 1194, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 придбав будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0779 га, кадастровий № 3221484005:01:011:0004, на якій він розташований. Згідно п.п.8 та 17 (за реєстровим № 1189), п.п.7 та 18 (за реєстровим № 1194) договорів, ОСОБА_4 повідомляла та стверджувала, що треті особи не мають права на цей будинок, діти в ньому не проживають та не зареєстровані та прав на це майно не мають; житловий будинок є її особистою приватною власністю, на час набуття права власності на нього та час укладення правочину в зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних відносинах не перебувала і не перебуває. При цьому, в окремих заявах стверджувала, що треті особи не мають права на це майно, діти в будинку не проживають та не зареєстровані, прав на це майно не мають; житловий будинок є її особистою приватною власністю, на час набуття права власності на нього та час укладення правочину в зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних відносинах не перебувала і не перебуває.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26 жовтня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровими №№ 1637 та 1640, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 придбала будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0779 га, кадастровий № 3221484005:01:011:0004, на якій він розташований.

У відповідності до договору іпотеки від 3 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим № 298, відповідач ОСОБА_4, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором позики від 3.02.2010 року передала громадянці ОСОБА_10 в іпотеку належній їй на праві власності будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0779 га, кадастровий № 3221484005:01:011:0004, на якій він розташований. При цьому, в окремій заяві стверджувала, що треті особи не мають права на цей будинок, діти в ньому не проживають та не зареєстровані та прав на це майно не мають; житловий будинок є її особистою приватною власністю, на час набуття права власності на нього та час укладення правочину в зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних відносинах не перебувала і не перебуває.

Відсутність реєстрації інших, крім ОСОБА_4, осіб в спірному будинку підтверджується довідками виконавчого комітету Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області № 47 від січня 2010 року, № 1519 від 27.04.2011 року, № 2004 від 26.10.2012 року, а також відміткою в паспорті відповідача ОСОБА_3 про реєстрацію її та її дитини за спірною адресою.

Як вбачається з листа голови Крушинської сільської ради № 299\02\12 від 14.06.2013 року, на час видачі вищезазначених довідок відомостей щодо реєстрації за адресою ОСОБА_11 в сільській раді були відсутні. Будинкова книга з зазначенням реєстрації в будинку дочки та інших осіб була пред'явлена ОСОБА_4 в сільську раду лише 28 травня 2012 року.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 12 червня 2006 року, батьками ОСОБА_11, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4

Як вбачається з листа служби у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації № 509 від 31.05.2012 року, відповідач ОСОБА_4 до цієї установи за дозволом, при продажу спірного будинку, не зверталася.

Згідно довідки комунального підприємства Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області «Крушинське» № 7 від 1.02.2013 року, позивач ОСОБА_1 мешкає за спірною адресою з 2005 року.

Свідок ОСОБА_13 - представник ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк», підтвердив огляд спірного будинку до укладення з ОСОБА_3 іпотечного кредиту. Присутні під час огляду сторонні особи не заперечували факту продажу будинку та наявності будь-яких обтяжень для цього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в судовому засіданні не доведені обставини щодо наявності у нього права, лише через встановлення його проживання з відповідачем як чоловіка та жінки без шлюбу, на частину спільної сумісної власності у вигляді будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, що є підставою для визнання недійсними правочинів щодо відчуження спірного нерухомого майна, а також фактичну реєстрацію, на час продажу від 5 травня 2011 року, в спірному помешканні малолітньої дитини, що потребує відповідного дозволу органу опіки та піклування на здійснення правочинів щодо відчуження майна.

Суд вважає неприйнятним посилання позивача на положення ст.224 ЦК України, як підставу для визнання недійсним правочинів через відсутність дозволу органу опіки та піклування, оскільки диспозиція цієї статті кореспондується із положеннями ст.71 ЦК України, тому, що остання стосується лише прав опікуна, тоді, як ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками, а не опікунами їх дочки ОСОБА_11.

Крім того, на думку суду, вчинені відповідачем ОСОБА_4 правочин не суперечить правам та інтересам її малолітньої дочки.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 за первісним позовом, вона ж - позивач за другим та зустрічним позовом, довела в суді законність набуття нею прав власності на спірний будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, які фактично позивачем не оспорені, а тому у суду є підстави вважати, що подальше перебування відповідача ОСОБА_4 в спірному будинку порушує права заявниці щодо власності на нерухомість, які можуть бути усунуті шляхом виселення ОСОБА_4 з будинку. Підстав для надання відповідачеві іншого житла суд не вбачає.

Суд задовольняє позови ОСОБА_3 частково, оскільки додаткове визнання за нею права власності на будинок та земельну ділянку є не доцільним, оскільки недійсність договору купівлі-продажу нею у відповідача ОСОБА_5 спірного будинку позивачем не вимагалася.

Суд вважає за необхідне виселити тільки відповідача ОСОБА_4, оскільки інші вимоги позову, щодо виселення осіб, що з нею проживають, є неконкретними та під час судового розгляду позивачем та її представником не уточнювалися. Крім того, реєстрація або проживання в спірному помешканні інших осіб на час його продаж в суді не встановлена.

Суд критично ставиться до відомостей зазначених у будинковій книзі будинку АДРЕСА_1, щодо реєстрацій за спірною адресою малолітньої ОСОБА_2, та листі Крушинського сільського голови № 471-02-12 від 25.09.2013 року, про не надання відповідачу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 довідок форми № 3, оскільки також спростовуються матеріалами нотаріально посвідчених спірних правочинів.

Що стосується судових витрат у справі, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України, у відповідності до якої, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України", ст.41 Конституції України, ст.ст. 321, 328, 330, 334, 391 ЦК України, постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6.11.2009 року, ст. 1, 3, 10, 11, 60, 61, 130, 208, 209, 212-215, 218, 221, 224, 223, 294 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 вересня 2000 року до 25 жовтня 2013 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний та другий позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, кадастровий № 3221484005:01:011:0004, по АДРЕСА_1 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 113,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1,30 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.