Постанова № 35656704, 19.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 804/2534/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЧорної В. В. при секретаріМолчановій В.В. за участю: позивача відповідача Сорокіна В.В. Киричка О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000598812/35887 від 16.10.2008 р., № 0000598812/1/38786 від 11.11.2008 р., № 0000598812/2/42131 від 09.12.2008 р. в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 194 014 грн. 99 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (далі - ВАТ «ДТЗ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнення до адміністративного позову від 20.11.2009 р. (а.с. 67-69), просить визнати недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) № 0000598812/35887 від 16.10.2008 р., № 0000598812/1/38786 від 11.11.2008 р., № 0000598812/2/42131 від 09.12.2008 р., в частині донарахування позивачу фінансових санкцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 194 014 грн. 99 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій прийняті податковим органом на підставі висновків акту перевірки № 312-08-02/2-05393122 від 02.10.2008 р., які не відповідають діючому законодавству та обставинам справи. Зокрема, позивач не погоджується з висновком відповідача про перевищення ВАТ «ДТЗ» строків розрахунків за імпортними операціями, посилаючись на те, що «дата перетину митного кордону» і «дата прийняття товару до митного оформлення митницею призначення» є різними поняттями. Зокрема, датою перетину товаром митного кордону України слід вважати дату відмітки на штампі «під митним контролем», зроблену митницею міста перетину митного кордону на товарно-транспортних накладних міжнародного зразка (СМR). З огляду на це, враховуючи, що фактично товар згідно ВМД (ІМ-40) № 203893, № 203895 було ввезено на митну територію України до 01.05.2008 року, тобто, до граничного строку, зазначеного у індивідуальній ліцензії на перевищення строків розрахунків за імпортними операціями, що підтверджено відповідними відмітками митниці на СМR № 04/280-1, № 04261, а товар згідно ВМД (ІМ-40) № 203896, № 203892 було ввезено на територію України 05.05.2008 року, тобто з порушенням вказаного строку на 4 дні, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 194 014 грн. 99 коп. за порушення законодавчо встановленого строку розрахунків за імпортним контрактом на 7 днів є протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2009 р. (суддя Єфанова О.В.) за даним позовом було відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 р. (суддя Єфанова О.В.) (а.с. 105-108), залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 р. (а.с. 142-144), у задоволенні позовних вимог ВАТ «ДТЗ» було відмовлено.

Не погодившись з вказаними рішеннями судів першої та другої інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку (а.с. 154-157).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 р. касаційну скаргу ВАТ «ДТЗ» задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 р., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 174-177).

Ухвалою суду від 15.02.2013 р. дану справу прийнято до провадження (суддя Чорна В.В.), та призначено її до судового розгляду (а.с. 179).

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представник позивача за довіреністю Сорокін В.В. позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Киричек О.О. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях від 26.06.2009 р. (а.с. 37-40), та від 19.03.2013 р. (а.с. 228-231). Зокрема, відповідач посилається на те, що датою імпорту товару на територію України, та, відповідно, датою зняття відповідним банком контролю за операціями резидента, є дата оформлення ВМД, в даному випадку ВМД типу ІМ-40 «Імпорт». Отже, враховуючи, що ВМД типу ІМ-40 за № 203892, № 203893, № 203895, № 203896 були оформлені ВАТ «ДТЗ» 08.05.2008 року, тобто, з порушенням граничного строку, передбаченого індивідуальною ліцензією на перевищення строків розрахунків за імпортними операціями, на 7 днів, про що свідчить відповідний штамп Дніпропетровської митниці на вказаних ВМД, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є правомірним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. за клопотанням представника позивача у зв'язку із зміною найменування допущено заміну позивача по справі з Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (далі - ПАТ «ДТЗ»). Також, за клопотанням представника відповідача у зв'язку з проведеною реорганізацією допущено заміну відповідача з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод») зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.11.1993 р. (а.с. 220), та перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС.

У період з 14.08.2008 р. по 25.09.2008 р. службовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «ДТЗ» з питання дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні імпортних операцій, за результатами якої складено акт № 312-08-02/2-05393122 від 02.10.2008 р. (а.с. 17-25).

Перевіркою встановлено порушення платником податків ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями), а саме, те, що імпортна продукція на суму 1 414 728 євро за контрактом від 21.03.2007 р. № DN-EL/0307 з фірмою «EMAG Leipzig Mashinenfabrik Gmbh», Німеччина, отримана з порушенням законодавчо встановленого строку на 7 днів.

Зокрема, перевіркою встановлено, що 21.03.2007 р. між ВАТ «ДТЗ» (Покупець) та фірмою «EMAG Leipzig Mashinenfabrik Gmbh» (Продавець) було укладено контракт № DN-EL/0307 на купівлю-продаж обладнання для трубонарізної лінії та для муфтонарізних станків, шеф-монтаж, а також здійснення пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу роботі на обладнанні (а.с. 7-8).

Сума контракту 7 096 000 євро, вартість послуг - 842 000 євро. Поставка товару згідно контракту здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDU, м. Дніпропетровськ відповідно до правил ИНКОТЕРМС 2000. Валюта контракту і валюта платежу - євро. Покупець здійснює платежі наступним чином:

- авансовий платіж в розмірі 30 % вартості контракту на протязі 45 днів з дати підписання контракту, що складає 2 128 800 євро;

- оплата 60 % вартості контракту не пізніше 01.07.2007 р. у вигляді відкриття документального безвідкличного акредитиву на суму 1 419 200 євро, підтвердженого першокласним німецьким банком зі строком дії 400 днів;

- не пізніше 31.01.2008 р. Покупець поповнює акредитив на суму 1 419 200 євро, що складає 20 % загальної вартості контракту;

- не пізніше 30.04.2008 р. Покупець поповнює акредитив на суму 1 419 200 євро, що складає 20 % загальної вартості контракту.

Оплата імпортного товару та виконаних робіт здійснюється за умови надання Продавцем в виконавчий банк наступних документів: оригіналу рахунку Продавця, копії акту проведення попереднього приймання, підписаного Продавцем та Покупцем, копії CMR з відміткою Дніпропетровської митниці.

На виконання умов даного контракту, ВАТ «ДТЗ» за вказаними у ньому реквізитами у період з 03.05.2007 р. по 01.06.2007 р. здійснено передплати у загальній сумі 2 128 800 євро, у тому числі згідно платіжних документів:

- № 42 від 03.05.2007 р. на суму 270 000 євро;

- № 49 від 07.05.2007 р. на суму 230 000 євро;

- № 63 від 01.06.2007 р. на суму 1 628 800 євро.

Граничні терміни розрахунків за передплатами відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які діяли до 01.01.2008 року, настали 01.08.2007 р., 05.08.2007 р. та 30.08.2007 р., відповідно. Згідно даної норми Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З огляду на це, відповідно до Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складських технічних виробів та товарів спеціального призначення, затвердженого Постановою КМУ від 30.03.2002 р. № 445, ВАТ «ДТЗ» 05.09.2007 року отримало індивідуальні ліцензії Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними операціями за контрактом від 21.03.2007 р. № DN-EL/0307 на загальну суму 2 128 800 євро, а саме:

- Індивідуальна ліцензія НБУ № 411 на суму 270 000 євро, термін дії з 02.08.2007 р. по 01.05.2008 р.;

- Індивідуальна ліцензія НБУ № 412 на суму 230 000 євро, термін дії з 06.08.2007 р. по 01.05.2008 р.;

- Індивідуальна ліцензія НБУ № 413 на суму 1 628 800 євро, термін дії з 31.08.2007 по 01.05.2008 р.

Імпортна продукція за даними передплатами від нерезидента надійшла у періоді з 24.04.2008 р. по 08.05.2008 р. згідно ВМД типу ІМ-40 № 203893, № 203895, № 203896, № 203892 на загальну суму 2 580 472 євро (20 246 423 грн. 33 коп.). Кредиторська заборгованість за вищезазначеними операціями на момент перевірки становила 451 672 грн.

Враховуючи, що граничний термін поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 21.03.2007 р. № DN-EL/0307 згідно індивідуальних ліцензій № 411, № 412, № 413 становить 01.05.2008 р., а товар згідно вказаного контракту було поставлено на адресу покупця тільки 08.05.2013 р., що, на думку перевіряючих, підтверджено ВМД типу ІМ-40 № 203892, № 203893, № 203895, № 203896, податковий орган дійшов висновку про порушення ВАТ «ДТЗ» вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, надходження імпортної продукції на суму 1 414 728 євро з перевищенням законодавчо встановленого строку розрахунків на 7 днів, що, відповідно до ст. 4 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми несвоєчасно поставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Враховуючи висновки, викладені у акті перевірки від 02.01.2008 р., СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську винесено рішення про застосування до ВАТ «ДТЗ» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 233 614 грн. 69 коп., розрахунок яких наведено у додатку № 1 до акту перевірки (а.с. 26, 28).

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, ВАТ «ДТЗ», відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржило їх в адміністративному порядку до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську (скарга № 62/юр-3-103 від 28.10.2008 р.), Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (скарга № 117/62юр-3 від 19.11.2008 р.), Державної податкової адміністрації України (скарга № 62/юр-3-142 від 17.12.2008 р.) (а.с. 70-72, 77-79, 82-83).

За результатами адміністративного оскарження, рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 38409/10/08-1521 від 07.11.2008 р., Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 32794/10/25-008 від 04.12.2008 р. (а.с. 73-75, 79-80) скарги ВАТ «ДТЗ» від 28.10.2008 р., від 19.11.2008 р. були залишені без задоволення, а рішенням Державної податкової адміністрації України скарга ВАТ «ДТЗ» від 17.12.2008 р. була залишена без розгляду з підстав порушення платником податків встановленого законом десятиденного строку на її подання (а.с. 84-85).

На підставі рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 07.11.2008 р. та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 04.12.2008 р., відповідачем були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000598812/1/38786 від 11.11.2008 р., № 0000598812/2/42131 від 09.12.2008 р. (а.с. 76, 81).

Не погодившись з результатами адміністративного оскарження рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 0000598812/35887 від 16.10.2008 р., та подальшими рішеннями податкового органу № 0000598812/1/38786 від 11.11.2008 р., № 0000598812/2/42131 від 09.12.2008 р., ВАТ «ДТЗ», відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства України, що було чинним на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визначення моменту поставки товару на митну територію України, що має значення для вирішення питання про дотримання позивачем строку надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом № DN-EL/0307 від 21.03.2007 р.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст. 4 вказаного Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначено також нормами Митного кодексу України.

Так, п. 2 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс), передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно ст. 44 Митного кодексу, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 Митного кодексу, митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти. Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ч. 1 ст. 72 Кодексу).

Разом з тим, згідно ст. 92 Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Також, ч. 1 ст. 95 Кодексу передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, оскільки ВМД, по суті, є заявою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, засвідчує право такого суб'єкта на розміщення товарів у визначеному митному режимі та підтверджує відповідні правові та фінансові зобов'язання зазначених у ВМД осіб після завершення митного оформлення товару митницею призначення.

До завершення такого оформлення товар перебуває під митним контролем.

Відповідно, датою ввезення товару на митну територію України фактично є не дата завершення оформлення ВМД відповідною митницею з відміткою про сплату митних платежів, а дата фактичного перетину товаром митного кордону та заявлення його до митного оформлення, про що на митниці перетину та на митниці призначення проставляються штампи «під митним контролем».

При цьому, оскільки перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввезення в Україну, первинним є саме факт переміщення товару через митний кордон, підставою для чого в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа (CMR) на вантаж. Отже, саме проставлення митним органом на такому документі відбитку штампу «під митним контролем» з відповідною датою і засвідчує факт і дату перетину товаром митного кордону України.

Така позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України з аналогічних питань (рішення ВАСУ від 25.12.2012 р. по справі № К-34510/10, від 05.02.2013 р. по справі № К/9991/61626/11, від 12.02.2013 р. по справі № К93252/09).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням позивача, що датою фактичного перетину товаром митного кордону України слід вважати дату відбитку штампу «під митним контролем», зроблену митницею місця перетину митного кордону на товарно-транспортних накладних міжнародного зразка (СМR).

Посилання ж податкового органу на положення п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 р., зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631, не приймається судом до уваги, оскільки вказаними положеннями врегульовано питання зняття з імпортних операцій банківського контролю. Водночас, питання моменту поставки товару на митну територію України положеннями вказаної Інструкції не визначається. Крім того, Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому має меншу юридичну силу порівняно з нормами законів, та, відповідно, кодексів.

З наданих позивачем транспортних накладних міжнародного зразка СМR вбачається, що перетин митного кордону України товаром, митне оформлення якого було завершено Дніпропетровською митницею 08.05.2008 року згідно ВМД типу ІМ-40 № 203892, № 203893, № 203895, № 203896, фактично було здійснено:

- 25.04.2008 року - за ВМД № 203893, що підтверджено відбитком штампу Дніпропетровської митниці «Під митним контролем» на СМR № 04/280-1,

- 29.04.2008 року - за ВМД № 203895, що підтверджено відбитком штампу Дніпропетровської митниці «Під митним контролем» на СМR № 04/261,

- 05.05.2008 року - за ВМД № 203892, № 203896, що підтверджено відбитком штампу Дніпропетровської митниці «Під митним контролем» на СМR № 04/280, № 04/262.

Тобто, за ВМД № 203893, № 203895 поставка товару відбулася з дотриманням встановленого індивідуальною ліцензією строку, а за ВМД № 203892, № 203896 - з порушенням встановленого індивідуальною ліцензією строку на чотири календарних дні, що тягне за собою відповідальність позивача за порушення відповідного строку лише на чотири дні за двома партіями поставки.

Так, враховуючи, що вартість обладнання за ВМД № 110000002/8/203896 складає 372 200 євро, розмір пені визначається наступним чином: 372 000 євро * 0,3% * 4 = 4 466,4 євро, або 34 802 грн. 85 коп. (за курсом НБУ 7,7921 грн. за 1 євро). Також, враховуючи, що вартість обладнання за ВМД № 110000002/8/203892 складає 51 300 євро, розмір пені визначається так: 51 300 євро * 0,3% * 4 = 615,6 євро, або 4 796 грн. 85 коп. (за курсом НБУ 7,7921 грн. за 1 євро).

Отже, в даному випадку, до позивача мали бути застосовані штрафні (фінансові) санкції в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 39 599 грн. 70 коп., що є цілком правомірним, та позивачем в межах даної справи не оспорюється.

Натомість, застосування до ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» решти фінансових санкцій в розмірі 194 014 грн. 99 коп. згідно рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 0000598812/35887 від 16.10.2008 р., № 0000598812/1/38786 від 11.11.2008 р., № 0000598812/2/42131 від 09.12.2008 р., які оскаржуються саме в цій частині, є безпідставним, внаслідок чого зазначені рішення в цій частині підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" - задовольнити.

Скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000598812/35887 від 16.10.2008 р., № 0000598812/1/38786 від 11.11.2008 р., № 0000598812/2/42131 від 09.12.2008 р. в частині застосування до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" штрафних (фінансових) санкцій в сфері зовнішньо-економічної діяльності на суму 194 014 грн. 99 коп. (сто дев'яносто чотири тисячі чотирнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повни текст постанови складений 25 березня 2013 року

Суддя В.В. Чорна