Рішення № 35656527, 25.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 р. Справа № 914/3596/13

За позовом: Приватного підприємства «Бізнес-Ойл», м. Львів

до відповідача: Приватної агрофірми «Промінь», с. Глухів, Миколаївський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 202 452, 74 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Від позивача: Кондрашов Д.І. - представник за довіреністю від 23.09.2013р., Коджебаш М.В, - представник за довіреністю від 18.11.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Бізнес-Ойл» подано позов до Приватної агрофірми «Промінь» про стягнення заборгованості у розмірі 202 452, 74 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.09.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 02.10.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 02.10.2013р. розгляд справи відкладено на 22.10.2013р., а 22.10.2013р. на 04.11.2013р., з04.11.2013р. на 18.11.2013р. З підстав викладених в ухвалі суду від 18.11.2013р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 25.11.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.11.2013р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим врегулюванням спору у добровільному порядку.

В судовому засіданні 25.11.2013р. представники позивача надали усні пояснення по справі, зазначили, що не дійшли згоди до врегулювання спору у добровільному порядку. Позовні вимоги підтримують з підстав зазначених в позовній та з врахуванням поданих додаткових пояснень (вх. № 46460/13 від 04.11.2013р. та вх. № 48672/13 від 18.11.2013р.) просять суд позов задоволити повністю.

В судове засідання 25.11.2013р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, доказів мирного врегулювання спору з позивачем до суду не подав.

02.10.2013р. відповідачем подано відзив (вх.№40753/13), в якому зазначається, що на підставі п.2.1. Договору якість товару визначається паспортом якості (сертифікатом) виробника. Цей сертифікат, паспорт якості виробника дизпального, або належно завірена його копія повинні були додаватись до накладної на відвантаження товару.

Відповідач просить зобов'язати позивача надати копії паспорту якості (сертифікат) виробника на товар, оригінали для огляду в судовому засіданні(клопотання вх.№48782/13 від 18.11.2013р.). Оскільки в паспорті, сертифікаті на кожне відвантаження обов'язково вказується марка пального, його питома вага та об'єм, а оплата здійснюється за отриманні об'ємні літри дизпального. Посилається на те, що в них виникла недостача через недовантаження дизпального. Паспорт якості (сертифікат) потрібний для проведення обліку точної кількості отриманого пального коефіцієнт питомої ваги.

В додаткових поясненнях, поданих позивачем (вх.№ 46460/13 від 04.11.2013р.), зазначено, що відповідно п. 2.2. Договору за вимогою Покупця йому видається копія паспорту якості (сертифікат) якості виробника на товар. Отже, твердження відповідача у відзиві про те, що паспорт якості (сертифікат) повинні були додаватись до накладної про відвантаження товару не відповідає обставинам справи, оскільки ним не було подано жодних вимог щодо додання сертифікатів.

Також позивач зазначає, що відповідно до змісту накладних на відвантаження ТВВВ та п.п. 6.1.,7.1. Договору, вартість паливно-мастильних матеріалів визначається виходячи із кількості переданих за кожною конкретною накладною літрів паливно-мастильних матеріалів. Крім цього, в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), одиницею виміру переданих палино-мастильних матеріалів при прийняття дизпалива були саме літри. Різниця в кілограмах переданого дизпалива пояснюється відмінністю температурного режиму при передачі паливно- матильних матеріалів за кожною накладною, що впливає на питому вагу дизпалива. Різниця у питомій масі одного літра дизпалива, є зміною показників у межах норми що підтверджується паспортами на паливо дизельне та сертифікатами відповідності.

Супровідним листом вх. 4856/13 від 15.11.2013р. позивачем долучено до матеріалів справи копії накладних на відвантаження ТВВВ, сертифікати відповідності та паспортів на поставлене позивачем дизпаливо, що охоплюють усі поставки за Договором. Також додано докази надіслання відповідача сертифікатів відповідності та паспортів на поставлене дизпаливо.

Суд обмежений строком розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та розглядає справу відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

25.11.2012р. між Приватним підприємством «Бізнес-Ойл» (Постачальник за Договором, позивач у справі) та Приватною агрофірмою «Промінь» (Покупець за Договором, відповідач у справі) було укладено договір № 15 поставки паливо -мастильних матеріалів (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність паливо - мастильні матеріали (надалі - товар), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та здійснити їх оплату на умовах даного Договору.

Товар, його кількість, асортимент визначається в накладних на відпущення товару по кожній партії товару окремо. (п.п. 1.2. Договору).

Відповідно п.п.2.1.,2.2. Договору якість товару визначається паспортом якості (сертифікатом) виробника. За вимогою Покупця йому видається копія паспорту якості (сертифікат) якості виробника на товар.

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, яка вказана в накладних на відпущення товару (п.5.1 Договору).

Відповідно п. 7.1. Договору товар передається по накладних на відпущення товару, у яких зазначаються кількість, ціна та інші реквізити, передбаченні чинним Законодавством, правилами бухгалтерського обліку, обліку передачі товарно - матеріальних цінностей та сплату ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку паливно-мастильних матеріалів поставлено на загальну суму 1 769 876,70 грн., що підтверджується накладними на відвантаження ТВВВ, що підписанні сторонами та підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи містяться сертифікати відповідності та паспорти на поставлене позивачем дизпаливо, що охоплюють усі поставки за Договором.

З матеріалів справи вбачається, що вартість паливно-мастильних матеріалів визначається виходячи із кількості переданих за кожною конкретною накладною літрів паливно-мастильних матеріалів. В довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, одиницею виміру переданих паливно-мастильних матеріалів при прийняття дизпалива були визначенні саме літри. Різниця у питомій масі одного літра дизпалива, є зміною показників у межах норми що підтверджується паспортами на паливо дизельне та сертифікатами відповідності.

До матеріалів справи не додано доказів претензій відповідача до позивача стосовно недостачі переданих паливно-мастильних матеріалів. Накладні на відвантаження ТВВВ підписані відповідачем без зауважень та претензій.

Відповідно до п.6.1. Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно з накладних на відпущення товару впродовж трьох банківських днів з моменту підписання вказаних накладних.

Однак відповідач повністю свої зобов'язання за Договором не виконав, частково здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку, поданих позивачем (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні) на суму 1 604 000,00 грн.

У зв'язку з чим, на момент звернення до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 165 876,70 грн.

Відповідно п. 8.2. Договору за прострочення оплати або неповної оплати Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє за відповідний період, за кожен день прострочення, а також відшкодування Постачальнику інфляційні втрати та 5% відсотків річних від простроченої суми /ст. 625 Цивільного кодексу України/, що мали місце внаслідок прострочення оплати.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 25 778,52 грн. та 5 % річних в сумі 10 797,52 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки продукції згідно умов Договору, що, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами без жодних застережень.

Видаткова накладна є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що фіксує факт здійснення господарської операції.

Крім цього суд зазначає, що згідно накладних на відвантаження ТВВВ та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, одиницею виміру переданих паливно-мастильних матеріалів при прийняття дизпалива були визначенні саме літри, а не кілограми.

Проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів належними та допустимими доказами не підтверджений. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 165 876,70 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно п. 8.2. Договору за прострочення оплати або неповної оплати Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє за відповідний період, за кожен день прострочення, а також відшкодування Постачальнику інфляційні втрати та 5 відсотків річних від простроченої суми /ст. 625 Цивільного кодексу України/, що мали місце внаслідок прострочення оплати.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 5 процентів річних у розмірі 10 797,52 грн., нарахована позивачем відповідно до п.8.2. Договору, правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до п. 8.6. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором припиняється через рік від дня, коли порушенні зобов'язання сторін мали бути виконанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Верховного суду України від 27.04.2012р. № 13/110-11 та постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 15/065-11.

Суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня в сумі 25 778,52 грн. нарахована правомірно позивачем та підлягає задоволенню.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 15, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 627, 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватної агрофірми «Промінь» (81612, Львівська область, Миколаївський район, с. Глухівець; індетифікаційний код юридичної особи 23974696) на користь Приватного підприємства «Бізнес-Ойл» (79058, м. Львів,вул. Хімічна, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 37205605) 165 876,70 грн. - основний борг, 25 778,52грн. - пені, 10 797,52 грн. - 5% річних та 1 720,50грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.11.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.