Рішення № 35656488, 25.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 р. Справа № 914/3765/13

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОМОВАТЕ», с. Сагунівка , Черкаський район, Черкаська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Габен", м. Львів

про стягнення заборгованості, пені та трьох процентів річних згідно договору купівлі-продажу № 41 від 19 грудня 2011 року в сумі 307 485,46 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

Від позивача: Забродська К.А. - представник за довіреністю № б/н від 04.09.2013р.;

Від відповідача: не з»явився.

Права та обова»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді до суду не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОМОВАТЕ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Габен" про стягнення заборгованості, пені та трьох процентів річних згідно договору купівлі-продажу № 41 від 19 грудня 2011 року в сумі 307 485,46 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 12.11.2013 року. Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 08.10.2013 року, що підтверджується повідомленням №79014 0846270 6 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідачем - 07.10.2013 року, що підтверджується повідомленням №79014 0846271 4, наявним у справі.

12.11.2013 року в суді зареєстровано клопотання відповідача №7/1 від 11.11.2013 р. у якому просить відкласти розгляд справи з метою укладення мирової угоди, а у разі необхідності і продовжити строк розгляду справи.

В судове засідання 12.11.13 року явку повноважного представника забезпечив позивач. В додаток до заяви , яка поступила до суду 12.11.2003 року (вх.№47817/13) позивач долучив до справи витребовувані документи; у заяві підтвердив суму заборгованості, заявлену до стягнення. Витягом Серія АГ №387198 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, поданим позивачем до справи, підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма «Габен» в статусі юридичної особи включено до ЄДРПОУ; ідентифікаційний код юридичної особи -20832731; місцезнаходження юридичної особи: 79026, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вулиця Персенківка, будинок 19. Судом з»ясовано, що за місцезнаходженням відповідача, а саме на адресу відомості про яку містяться в ЄДРПОУ і яка зазначена позивачем у позовній заяві, позивач скерував відповідачу копії позовної заяви та долучених до неї документів, а суд - ухвалу про порушення провадження у справі, яка відповідачем отримана, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів (у тому числі доказів погашення заборгованості перед позивачем) суду не подав.

Представник позивача в судовому засіданні не підтвердив факту укладення між позивачем і відповідачем мирової угоди.

З підстав, наведених в ухвалі від 12.11.2013 року розгляд справи відкладався на 25.11.2013 року. Ухвала скерована відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві.

В судове засіданні 25.11.2013 року явку повноважного представника забезпечив лише позивач.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребовуваних документів (у тому числі доказів погашення заборгованості перед позивачем) суду не подав. Належних та допустимих доказів щодо мирного врегулювання спору відповідачем суду та позивачу не надано. Заяви, клопотання від відповідача до суду станом на 25.11.2013 року не надходили.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях позивач заявлені вимоги підтримує, просить позов задоволити повністю. Пояснює, що

будь-яких дій з приводу мирного врегулювання спору відповідачем не вчинено. Просить суд вирішити справу в судовому порядку за наявними у справі матеріалами.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 22 ГПК України передбачені не лише права, а й обов"язки сторін, серед яких, зокрема : добросовісне користування сторонами належними їм процесуальними правами, виявлення взаємної поваги до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вжиття заходів до всебічного, повного та об"єктичного дослідження обставин справи.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів суд дійшов висновку, що відповідач належним чином і своєчасно був повідомлений про знаходження на розгляді у Господарському суді Львівської області даної справи ; про дату , час і місце проведення судових засідань та про вимоги суду, покладені ухвалами по справі на відповідача.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п»ятнадцять днів.

Відповідач не наводить виняткових обставин ( зокрема у клопотанні №7/1 від 11.11.2013 року), які б слугувати підставою для продовження судом строку розгляду справи. Відтак, суд в цій частині клопотання відповідача відхиляє. Стосовно наміру відповідача укласти мирову угоду, то суд вбачає за необхідне зазначити, що таким правом відповідач має можливість скористатися в порядку ст.121 ГПК України.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами .

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №41 від 19 грудня 2011 року (надалі - Договір), що належним чином підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець (відповідач) зобов»язується поставити та передати у власність покупця (позивача) мінеральне добриво, в подальшому товар, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору та Додатків до нього.

Найменування товару, ціна за одиницю виміру, а також інші умови - вказані в Додатку №1 до цього Договору (інших Додатках, накладних), які є його невід»ємною частиною ( п.2.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, покупець робить оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури постачальника в терміни і на умовах згідно додатків до цього Договору.

Покупець сплачує 100% від суми Договору у терміни та за ціною , яка визначається у специфікації, що є додатком до Договору і становить його невід»ємну частину ( п.4.2 Договору).

Додатком №1 до Договору №41 від 19 грудня 2011 року встановлено, що вартість товару, враховуючи витрати по доставці, що постачається за даною Специфікацією, складає 2 319 440,00 грн., в т.ч. ПДВ 386 573,33 грн. Форма розрахунку - 100% передоплата згідно виставленого рахунку. Даний факт не заперечив відповідач у справі.

19 грудня 2011 року сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесли зміни в пункт 3.1 Договору виклавши його в наступній редакції : «Приймання товару від продавця здійснюється покупцем на складі продавця в с.Дубівка Черкаського району»; пункт 5.1 абзаци 1,2,4,5 скасовано.

Згідно підписаного сторонами Додатку №2 до Договору №41 від 03 жовтня 2012 року, який містить перелік товару, його ціну за 1 тонну в грн. з ПДВ, кількість та суму, - вартість товару , враховуючи витрати по доставці, що постачається за даною Специфікацією , складає 2 319 440,00 грн, в т.ч. ПДВ -386 573,33 грн. Форма розрахунку - 100% передоплата згідно виставленого рахунку. Даний факт не заперечив відповідач у справі.

На виконання умов Договору від 19 грудня 2011 року №41 відповідачем було направлено на адресу позивача рахунок на оплату товару, а саме за №18-0208 від 19.12.2011 року на суму 2 319 440,00 грн.

Позивач відповідно до вищевказаного рахунку повністю 20.12.2011 року перерахував на поточний рахунок відповідача передоплату за товар в сумі 2 319 440,00 грн. Копії рахунку та банківської виписки наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Згідно п.3 Додатку №1 до Договору, який є його невід»ємною частиною, термін відвантаження товару становить до 30 (тридцяти) днів з моменту передоплати.

Оскільки позивач здійснив 100 відсоткову передоплату товару у розмірі 2 319 440,00 грн. - 20 грудня 2011 року, граничним строком відвантаження оплаченого товару є - 19 січня 2012 року відповідно.

Відповідно до видаткових накладних, а саме: №280/0016 від 05 березня 2012 року; №280/0026 від 16 березня 2012 року; №280/0040 від 3 квітня 2012; №280/0076 від 24 квітня 2012 року; №280/0085 від 28 квітня 2012 року; №280/0086 від 04 травня 2012 року; №280/0089 від 04 травня 2012 року; №280/0122 від 14 червня 2012 року; №280/0156 від 03 жовтня 2012 року; №280/0166 від 18 жовтня 2012 року; №280/0179 від 20 грудня 2012 року відповідач поставив позивачу товар лише на загальну суму 1 900 925,37 грн. Крім того, зазначена частина товару була поставлена позивачу не в передбачені Договором строки, а з простроченням майже в один рік. Даний факт відповідачем у справі не спростовано.

Отже, в порушення умов Договору відповідач поставив позивачу товар не у повному обсязі, а саме: зобов»язався поставити товар на суму 2 319 440,00 грн., а поставив лише на суму 1 900 925,37 грн., що на 418 514,63 грн. менше від належної суми. Крім того, відповідач прострочив термін поставки товару: частина товару була поставлена не 19 січня 2012 року, як того вимагають умови Договору, а поставлялась впродовж 2012 року.

Із врахуванням вищенаведеного, переплата позивачем в частині недопоставленого йому відповідачем товару станом на грудень 2012 року становила 418 514,63 грн.

Як вбачається, обов»язок відповідача повернути позивачу сплачену суму за недопоставлений товар встановлено сторонами у п.4 Додатку №1 до Договору.

23 липня 2013 року позивач належним чином направив відповідачу претензію про повернення попередньої оплати за непоставлений товар, що залишена останнім без розгляду. Претензія отримана відповідачем 29 липня 2013 року.

Крім того, позивач листом від 27 серпня 2013 року №28, скерованому відповідачу. Просив останнього передплату по договору №41 від 12 грудня 2011 року в сумі 126 326,05 грн. зарахувати в рахунок погашення боргу згідно договору №34 від 27 лютого 2013 року. Відтак, сума основного боргу, яку просить позивач стягнути з відповідача склала 281 996,58 грн. (418 514,63 грн. - 126 326,05 грн.). Відповідач заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу не висловив.

Суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості в сумі 281 996,58 грн. сторонами у справі суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставка) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення 281 996,58 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, такою, що не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. Договору продавець, у випадку прострочення поставки оплаченої продукції сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період від вартості непоставленої (недопоставленої) в термін продукції за кожний день прострочення.

Факт прострочення виконання відповідачем обов'язку поставки оплаченого товару та несвоєчасного повернення суми попередньої оплати підтверджується умовами договору та матеріалами справи, не заперечується відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 24 747,19 грн. підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 741,69 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних виходячи з наступного.

Стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

(Правова позиція Верховного Суду України, зазначена у постанові судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 179, 193,265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 693 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Габен" (79026, місто Львів, вулиця Персенківка, буд. 19; ідентифікаційний код юридичної особи 20832731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОМОВАТЕ" (19644, Черкаська область, Черкаський район, село Сагунівка, вулиця Черкаська 64/1; ідентифікаційний код юридичної особи 03793290) 281 996,58 грн. - суму боргу, 24 747,19 грн. - пені та 6134,88 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 25.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.Повний текст рішення складено 02.12.2013 року.

Суддя Кітаєва С.Б.