Постанова № 35653982, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/12098/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна"на рішення господарського суду м.Києва від 30.09.2013року № 910/12098/13 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-

комерційний банк "Капітал"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-

Україна"

про визнання договору недійсним

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №910/12098/13 від 30.09.2013р. задоволений позов ПАТ "АКБ "Капітал" до ПАТ "Банк Петрокоммерц- Україна" про визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що рішення не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідача заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 07.12.2012р. сторонами укладений договір купівлі-продажу готівкової гривні № CASH 07.12.2012, за умовами якого відповідач зобовязався продати, а позивач купити грошові кошти у сумі 10 000 000грн. та сплатити комісійну винагороду, що складає 62 000грн.

На виконання абз.2 п. 2.1.1 договору на підставі платіжного № 0712_3 від 07.12.2012 за підписом начальника Київської філії ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" В.Л. Калько сплачена комісійна винагорода у розмірі 62 000грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним мотивуючи вимоги тим, що договір купівлі-продажу готівкової гривні вчинений керівником філії позивача з перевищенням повноважень, зокрема у п. 11 довіреності укладення інших договорів відповідно до законодавства для забезпечення господарсько-побутових потреб, в тому числі водо- тепло- електропостачання на суму до 40 000грн. Спірний договір, без надання окремого доручення ПАТ АКБ "Капітал".

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що вимоги позивача про визнання недійсними договору є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що довіреність на підставі якої укладався договір не мала застережень щодо обмежень на укладання договорів, тому відповідач не міг про них знати. Крім того, судом не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що договір укладався не Головою Правління,що діє на підставі статуту, а керуючим філією на підставі довіреності, тому вимагання іншого документу, що встановлює повноваження особи, свідчить про надання саме цієї особі необхідні повноваження на укладання договору. Досліджуючи довіреність № 5851 щодо укладання договорів на суму до 40 000грн., суд не з'ясував, що ці обмеження не стосуються повноважень з укладання договору на підкриплення та продаж готівкових коштів, яке надано керуючому філією відповідно до п.5 довіреності № 5851 і не обмежуо жодною сумою чи необхідністю отримання схвалення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

За змістом ст. 241 ЦК України наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін, тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першої частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом; про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Так, згідно зі ст. 93 ЦК місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Статтею 95 ЦК установлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до п. 1.2 Положення філії Банку "АКБ "Капітал" вона не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені банку на підставі цього положення в межах наданих прав.

Крім того, з Положення випливає, що діяльність філії здійснюється лише на умовах, визначених Банком, у права та обов'язки філії не входить укладання договорів з іншими банківськими установами. Те, саме стосується і спірної довіреності.

Помилковими є посилання відповідача на п.5 довіреності № 5851 який не обмежений жодною сумою чи необхідністю отримання схвалення, оскільки довіреність містить вказівку на те, що укладання договорів на суму що перевищує 40 000грн. дозволяється проводити тільки за згодою Головного банку за наданням окремих доручень, на їх оформлення.

Відповідно до абз. 30 п. 10.3.1. Статуту ПАТ "АКБ "Капітал"до виключної компетенції спостережної ради належить прийняття рішень щодо здійснення операцій/укладення правочинів від імені Банку за будь-якими питаннями та фінансовими операціями (надання/отримання кредитів, порук, гарантій, надання/отримання застави, купівля/продаж основних засобів, купівля/продаж цінних паперів, тощо) в сумі, яка перевищує сукупну граничну суму щодо однієї операції та/або одного контрагента. Така сукупна гранична сума встановлюється рішенням спостережної ради.

Згідно протоколу засідання спостережної ради ПАТ "АКБ "Капітал" від 28.12.2011 сукупна гранична сума, на яку правління банку має приймати рішення щодо здійснення однієї операції та/або контрагента по будь-яким питанням та фінансовим операціям, встановлена в розмірі 10 млн. грн.

Як встановлено місцевим судом окремих доручень щодо укладання оспорюваного договору не надавалось, тому висновки місцевого суду про те, що спірний договір підписано керівником філії позивача з перевищенням повноважень є правомірними.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргуПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/12098/135 від 30.09.2013р.-без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко