Рішення № 35653884, 19.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 Справа № 917/1943/13

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36014

про стягнення 28 198,36 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача : Міняйло Г.Ю., довіреність № 19-14/8 від 02.01.2013 р., паспорт КО № 356145, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 26.02.2002 р.;

від відповідача: не з'явилися.

19.11.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" 28 198,36 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору № 584 "С" від 14.10.2005 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період березень-квітень 2013 р., в тому числі : 26 385,31 грн. основна заборгованість, 1 498,16 грн. пеня за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р. та 314,89 грн. три проценти річних за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р..

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

14.10.2005 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Колективним підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" (споживач) було укладено договір № 584 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень споживача до межі розподілу будівлі гуртожитку по вул. Павленківській, 18, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), визначеними п. 25 Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 26-27 Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- облік споживання теплової енергії на опалення проводиться по лічильнику тепла SUPERCAL 430 RO 31 № 97-02-7016. (п. 11 Договору);

- зняття показань з приладів обліку проводяться споживачем, записуються в журналі встановленої форми та передаються в службу реалізації Теплопостачальної організації 25-го числа кожного місяця або по телефону з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, затверджений підписом керівника та печаткою підприємства (п. 13 Договору);

- кількість теплової енергії Q, яка щомісячно нараховується в опалювальний період за послуги опалення визначається, як різниця показань теплового лічильника на 25 число звітного місяця N2 та на 25 число минулого місяця N1 з урахуванням коефіцієнта втрат на теплових мережах по формулі Q= (N2-N1)* K1*K2 (де : K1=0,239 коефіцієнт переводу теплової енергії в Гкал, K2= 1,036 коефіцієнт втрат на теплових мережах) (п. 16 Договору);

- оплата за опалення та гаряче водопостачання стягується за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Вартість 1 Гкал - 97,72 грн. (без ПДВ), вартість 1 м3 - 3,30 грн. (без ПДВ). Всі розрахунки проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів (п. 25-26 Договору);

- розрахунки за теплову енергію проводиться плановими платежами в розмірі 1/3 обсягів місячного споживання теплової енергії (за першу декаду - до 25 числа місяця попереднього за розрахунковому, за другу декаду - до 10 числа розрахункового періоду та кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 27 Договору);

- у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачене діючим законодавством (п. 27 Договору);

- даний договір укладений на період з 10.10.2005 р. по 31.12.2008 р.. При наявності акта держповірки теплового лічильника дія Договору вважається продовженою на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 33 Договору).

За даними позивача Договір є продовженим відповідно до п. 33 Договору.

27.03.2009 р. було прийнято рішення двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання Полтавської обласної ради "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води". Даним рішенням були затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються постачальником для першої групи споживачів у розмірі 263,70 грн. з урахуванням ПДВ за 1 Гкал теплової енергії,11,93 грн. за підігрів 1 м3 води та 2,76 грн. за опалення за 1 м2 загальної площі в місяць протягом опалювального періоду.

Постановою НКРЕ України № 1773 від 14.12.2010 р. "Про затвердження тарифу на теплову енергію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", яка набрала чинності з 01.01.2011 р., затверджено тариф на теплову енергію для населення в розмірі 241,73 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал.

01.02.2011 р. було прийнято рішення третьої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради "Про забезпечення виконання постанови НКРЕ України". Даним рішенням були затверджені тарифи на теплову енергію та скориговані відповідно до них тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджені рішенням двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання Полтавської обласної ради № б/н від 27.03.2009 р., що надаються постачальником для першої групи споживачів з 01.01.2011 р. у розмірі 290,08 грн. з урахуванням ПДВ за 1 Гкал теплової енергії, 13,12 грн. за підігрів 1 м3 води та 3,04 грн. за опалення за 1 м2 загальної площі в місяць протягом опалювального періоду. Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачеві повідомлення № 9/3952 від 30.12.2010 р. про зміну тарифів на теплову енергію (а.с. 49-51)

До Договору між сторонами було укладено 11 додаткових угод, згідно яких сторони вносили зміни до Договору щодо вартості теплової енергії, щодо опалювальної площі приміщення, а також щодо розміру коефіцієнтів, зокрема :

Додатковою угодою № 9 від 13.09.2011 р. сторонами було доповнено п. 7 Договору абзацом "з", внесено зміни до п. 23 та п. 27 Договору, та викладено їх в наступній редакції :

- споживач зобов'язаний розглянути направлений йому акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-ти денний термін повернути його "Теплопостачальній організації", підписаним та скріпленим печаткою (абз. "з" п. 7 Договору);

- факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору (ч. 2 п. 23 Договору);

- у разі неповернення "Споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 7з Договору, він, підписаний "Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії (п. 27 Договору).

Додатковою угодою № 11 від 11.12.2012 р. внесено зміни до п. 11 Договору та викладено його в наступній редакції :"облік споживання теплової енергії на опалення проводиться по лічильнику тепла PolluTherm X 100 I/imp № 23751053", а також змінено п. 16 Договору та викладено його в наступній редакції : "коефіцієнт переводу теплової енергії в Гкал (K)=0,86, коефіцієнт втрат на теплових мережах (K1)= 1,017".

Теплопостачальною організацією у березні 2013 р. та квітні 2013 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 26 385,31 грн.. Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії за березень 2013 р. від 31.03.2013 р. на суму 15 426,24 грн. та за квітень 2013 р. від 30.04.2013 р. на суму 10 959,07 грн., виставлено відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії : № 720 від 20.03.2013 р. на суму 15 426,24 грн. та № 720 від 23.04.2013 р. (а.с. 30-31 та 33-34). Матеріалами справи підтверджується направлення зазначених рахунків та актів приймання-передачі відповідачеві (а.с. 32 та 35).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії, на момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складала 26 385,31 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 28 198,36 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім укладеного між сторонами Договору № 584 "С" від 14.10.2005 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період березень-квітень 2013 р., в тому числі : 26 385,31 грн. основна заборгованість, 1 498,16 грн. пеня за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р. та 314,89 грн. три проценти річних за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р.. .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з урахуванням додаткових угод до Договору. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього складає 26 385,31 грн..

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 27 Договору визначено, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачене діючим законодавством.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 498,16 грн. пені за період з 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р. включно, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними частково в сумі 1 482,71 грн. з огляду на частково невірне застосування позивачем облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, а тому підлягають задоволенню саме в цій частині (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 314,89 грн. за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26 385,31 грн. основного боргу, 1 482,71 грн. пені за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р. та 314,89 грн. трьох процентів річних за період 11.04.2013 р. по 15.09.2013 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 15,45 пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" (вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36014), ідентифікаційний код юридичної особи 23505788, р/р 26009171354001 в КБ "Приватбанк", МФО 331401 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030 : 26 385,31 грн. основного боргу, 1 482,71 грн. пені, 314,89 грн. трьох процентів річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15,45 грн. пені у позові відмовити.

Повне рішення складене 25.11.2013 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.