Рішення № 35653678, 29.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 р. Справа № 903/1035/13Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: - Данилевський Олексій Миколайович - представник за дов. № 14-68 від 22.03.2013 р.

від відповідача: - Гаврилюк Дмитро Юрійович - представник за дов. № 1690/06-06 від 01.10.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 73 530,22 грн.

В судовому засіданні 27.11.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національної компанії "Нафтогаз України" звернулося в суд з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 73 530,22 грн.

Позов мотивувало тим, що 30.03.2012 р. між ПАТ Національної компанії "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 2/В-12-ПР.

Позивач зазначає, що на виконання договору та додаткових угод до нього передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 12 130,484 тис. куб. м. на загальну суму 42 565 868,35 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, довідками щодо операцій із відповідачем.

Уклавши даний договір сторони узгодили, що оплата за газ проводиться покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами у встановленому порядку.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач взятих на себе зобов'язань згідно договору не виконував належним чином. Тому, позивач нарахував відповідачу 33 013,31 грн. пені, 33 914,25 грн. 7% штрафу (відповідно до п. 7.2. договору) та 6 602,66 грн. 3% річних, які просить стягнути.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Заперечував щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Представник відповідача у запереченнях від 28.10.2013 р. зазначає, що не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями та просить зменшити розмір штрафу та пені до 90%, а у стягненні 1 137,48 грн. - 3% річних відмовити.

У судовому засіданні та у додаткових поясненнях від 22.11.2013 р. зазначає, що товариство не погоджується із нарахованими позивачем штрафними санкціями. Просить суд Зменшити розмір штрафу та пені до 90% та відмовити у стягненні 1 137,48 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.03.2012 р. між сторонами було укладено договір № 2/В-12-ПР на купівлю-продаж природного газу (а.с. 7-14).

31.05.2012 р. та 06.07.2012 р. були укладені додаткові угоди до договору (а.с. 15-20).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 3.6. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору, передав відповідачу газ в обсязі 12 130,484 тис. куб. м., на загальну суму 42 565 868,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 30.06.2012 р. (а.с. 21-24).

Пунктами 6.1., 6.2. договору сторони узгодили, що оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку визначеному у п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідач за отриманий газ розраховувався несвоєчасно, а саме в березні, квітні, травні та червні здійснив прострочення платежів. Керуючись приписами чинного законодавства позивач нарахував відповідачу 6 602,66 грн. 3% річних, оскільки, на його думку, останній день проплати є днем прострочки.

Перевіривши розрахунки 3% річних, подані позивачем та контррозрахунки відповідача, суд дійшов висновку, що розрахунки 3% річних позивача є підставними та підлягають до стягнення із відповідача в повному обсязі, оскільки день зарахування коштів також рахується як день прострочення зобов'язання.

Згідно ст.509 ЦК України-зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання,згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами, встановленими ст. 599 ЦК України і ч.1 ст. 202 ГК України-зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ст. 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.(ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% штрафу від суми простроченого платежу.

Керуючись умовами договору, позивач нарахував відповідачу 33 013,31 грн. пені та 33 914,25 грн. 7% штрафу за прострочення понад 30 днів (у червні 2012 року відповідач прострочив 34 дні (а.с.28)). Однак, відповідачем подане клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, з огляду на що, слід зазначити наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, аналогічна правова позиція вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2012 р. у справі №2/20/2012/5003.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 29.04.1994, № 02- 5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки, а саме частиною 3 ст.551 ЦК України і ст.233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що основна заборгованість на день подання позову була сплачена відповідачем у повному обсязі, що незаперечується і позивачем.

Проаналізувавши причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно договору № 2/В-12-ПР від 30.03.2012 р. вбачається, що газ, якій отримує відповідач, використовується ним виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

Кошти на рахунок відповідача надходять після повного розрахунку споживачів. Такий розрахунок не проводиться вчасно та не в повному обсязі.Як вбачається із матеріалів справи, відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати (а.с. 55-56).

Разом з тим, варто зазначити, що періоди прострочення відповідачем по сплаті боргу не є значними (найбільший період становить 34 дні і має разовий характер (з 26.07.2012 р. по 28.08.2012 р.)). Здебільшого відповідач прострочував 1-5 днів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, беручи до уваги те, що відповідач погасив основну заборгованість у повному розмірі, а прострочення, яке є незначним, виникли в результаті скрутного матеріального становища, зумовленого низькою платоспроможністю споживачів, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення пені і штрафу до 50%. До стягнення підлягає 16 506,65 грн. пені та 16 957,12 грн. штрафу, разом- 33 463,77грн. А тому в частині стягнення 16 506,65 грн. пені та 16 957,12 грн. штрафу слід відмовити.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 32 , 33, 39 , 44 , 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , ст.ст. 174, ч. 1 ст. 202, 223, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, п. 3 ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (ідентифікаційний код 03339459, м. Луцьк, вул. І. Франка, 12) на користь публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, вул. Б. Хмельницького, м. Київ) 40 066 (сорок тисяч шістдесят шість грн.) 43 коп. боргу з них: 6 602,66 грн. штрафу, 16 506,65 грн. пені та 16 957,12 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

У стягненні 16 506,65 грн. пені та 16 957,12 грн. штрафу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

29.11.13

Суддя І. О. Гарбар