Рішення № 35651379, 24.10.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 740/2696/13-ц

провадження № 2/753/6245/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЯДЕЙКО К.О.

за участю

представника позивача Шелудько Л.Г.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом - Інспекції з питань захисту прав споживачі у м. Києві, Національного Банку України про визнання дій протиправними та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 145 290,64 грн., з яких 122 426,57 грн. - сума заборгованості по кредиту, 16 526,91 грн. - відсотки за користування кредитом, 1 458,78 грн. - плата за обслуговування кредиту та 4 842,38 грн. - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, остання зобов'язалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.

Ухвалою суду від 19.08.2013 року справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Відповідачем до початку судового розгляду подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання дій протиправними та розірвання кредитного договору, посилаючись на порушення вимог чинного законодавства України щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором та на відсутність у позивача відповідної дозвільної документації на укладання кредитних договорів в іноземній валюті.

Ухвалою суду від 03.10.2013 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду та об'єднана в одне провадження разом з первісним позовом.

У відбувшихся судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Відповідач та її представник проти заявлених позивачем вимог за первісним позовом заперечували, просили суд відхилити заявлені вимоги, зустрічні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Суд, вислухавши у відбувшихся судових засіданнях пояснення представника позивача, відповідача та його представника, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 червня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №355/20, відповідно до п.п. 1.1 - 1.4 якого, позивач надає відповідачу грошові кошти (далі по тексту - кредит) в сумі 16 595,18 Євро, на придбання автомобіля, на строк користування до 24.06.2015 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит на умовах сплати за користування кредитом процентної винагороди 11 %, яка згодом була підвищена до 17,5% річних, за користування кредитом та платежі за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору погашення кредиту та оплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіку повернення кредиту і сплати відсотків, наведеному у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.2.4. кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором, банк має право вимагати від позичальника виконання боргових зобов'язань в цілому: погашення кредиту в повному обсязі, сплати відсотків за його користування, плати за обслуговування кредиту та сплати відповідних штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, відповідно до п. 1.1 договору здійснив видачу кредитних ресурсів у розмірі 16 595,18 Євро.

Позичальник - відповідач за первісним позовом скористалася кредитними ресурсами, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, про що попереджалася кредитором, що підтверджується вимогою про повне дострокове погашення кредиту, копія якої наявна в матеріалах справи.

Вищевказані вимоги позивача залишились невиконаними відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку перед позивачем щодо сплати залишку неповернутого кредиту, процентів за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту та пені за порушення відповідачем умов кредитного договору.

Частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, станом на 27.01.2011 року, у відповідача існує невиконане зобов'язання щодо сплати на користь позивача 145 290,64 грн., з яких 122 426,57 грн. - сума заборгованості по кредиту, 16 526,91 грн. - відсотки за користування кредитом, 1 458,78 грн. - плата за обслуговування кредиту та 4 842,38 грн. - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову відповідача про розірвання кредитного договору та визнання дій протиправними з підстав відсутності у позивача належної дозвільної документації на здійснення операцій з кредитування в іноземній валюті, визначеної у ньому зміни процентної ставки та порушення прав позичальника, як споживача кредитних послуг, що надаються банком, несправедливістю його положень, з наступних підстав.

В пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Позивач на час укладання кредитного договору мав Банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції та Дозвіл на право здійснення операцій.

Тобто, позивач мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, а також здійснювати валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Суд не бере до уваги, викладені у зустрічному позові посилання на визначену у кредитному договорі зміну процентної ставки в сторону збільшення, як на підставу його розірвання з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з пп. 5.1 - 5.1.2. кредитного договору в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, у тому числі у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, останній має право зініціювати зміну розміру процентної ставник за користування кредитом. Про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, банк зобов'язаний повідомити позичальника листом з повідомленням не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку її застосування. У випадку, якщо позичальник не погодиться із запропонованим банком розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом 10 днів банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, повернути банку існуючу заборгованості за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі та інші платежі цим договором.

Крім того, п. 5.1.3. цього договору передбачено, що сторони погодили порядок зміни розміру процентної ставки за користування кредитом. Позичальник, отримавши повідомлення банку про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, підписує додаткову угоду до кредитного договору та направляє її на адресу банка. У випадку, якщо позичальник протягом 10 банківських днів не здійснив дій, передбачених п. 5.1.2. цього договору, новий розмір процентної ставки за користування кредитом вважається таким, що погоджений із позичальником.

05 грудня 2008 року на адресу відповідача було направлено листа про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, який отриманий ОСОБА_2 05 грудня 2008 року. Однак, відповідачем не було здійснено дій, передбачених п. 5.1.2. кредитного договору, в зв'язку з чим на підставі п. 5.1.3. цього договору новий розмір процентної ставки за користування кредитом вважається таким, що погоджений із позичальником.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року (далі по тексту - Закон), яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Оспорюваний позивачем за зустрічним позовом кредитних договір було укладено між сторонами 24 червня 2008 року, а зміна процентної ставки була застосована 08.01.2009 року, тобто до набрання чинності Законом.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу стст. 5, 627, 629, 653 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом.

Суд також критично оцінює викладені у зустрічному позові доводи відносно несправедливості умов кредитного договору, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. А пунктами 3, 10 частини третьої даної статті визначений приблизний перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами є несправедливим до неї, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_2 ознайомилась та погодилася з його умовами.

Враховуючи цю обставину немає підстав вважати, що ці положення створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, тому підстав для його розірвання з вказаних в зустрічній позовній заяві підстав не вбачається.

Згідно зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі викладеного та керуючись стст. 5, 203, 526, 533, 553, 554, 546, 627, 629,651, 653, 654, 1048 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, стст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842; місце знаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т) заборгованість за кредитним договором у розмірі 145 290 грн. 64 коп., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 122 426 грн. 57 коп., відсотків за користування кредитними коштами у сумі 16 526 грн. 91 коп., плати за обслуговування кредиту у розмірі 1 458 грн. 78 коп. та пені у сумі 4 842 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842; місце знаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т) судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.