Рішення № 35650188, 10.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8204/13-ц

2/201/2404/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України/

10 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 липня 2011 року по 30 квітня 2013 року вона працювала на посаді головного бухгалтера. Наказом № 75л/с від 30 квітня 2013 року трудовий договір був припинений згідно п.1 ст. 36КЗпП України. Однак при звільненні в порушення вимог ст. 116 КЗпП України з нею не було проведено остаточного розрахунку, тому позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а також спричинену моральну шкоду.

В судове засідання позивач не з*явилася, про день час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала суд заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з*явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України , кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується .

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по час фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2011 року по квітень 2013 року працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю «Екологія України». Наказом № 75 л/с від 30 квітня 2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Остаточний розрахунок при звільнені з ОСОБА_1 був здійснений лише 17 червня 2013 року, тобто відповідач зобов'язаний сплатити позивачу її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 30 квітня 2013 року по 17 червня 2013 рік.

Згідно довідки про доходи від 30 квітня 2013 року за останні 6 місяців середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 5 528,69 грн. із розрахунку середньоденна заробітна плата 184,29 грн. помножена на 30 календарних днів.

Окільки відповідач провів остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 лише 17 червня 2013 року, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно п. 8 Постанови від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 5 528,70 грн.(середньоденна заробітна плата 184,29 грн. х 30 робочих дні = середній заробіток за весь час затримки 5 528,70 грн. )

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім*ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач в позовній заяві надав належних доказів наявності моральної шкоди на підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, довів вину відповідача, та надав докази причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215, 224 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України» (код ЄДРПОУ32576064 м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер 1 прим. 3 п/р 26004301156521 у відділенні «Дніпропетровська дирекція» ПАТ «Банк Форум») на користь ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. номер НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 5 528 грн. 70 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., а всього 8 528 грн. 70.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія України» (код ЄДРПОУ32576064 м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер 1 прим. 3 п/р 26004301156521 у відділенні «Дніпропетровська дирекція» ПАТ «Банк Форум») на користь держави судові витрати в розмірі 299 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова