Постанова № 35649426, 01.11.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2013 р. 12 год.11 хв.Справа № 821/1225/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кальченко-Буланової М.С.,

за участю представників:

позивача - Билюшова В.М.,

відповідача - Гріня А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Каховський завод електрозварювального устаткування» (далі - позивач, ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби ( далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- від 15.01.2013 р. за № 0000062200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2146 371 грн.;

- від 16.01.2013 р. за № 0000031702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: надходження від застосування штрафних санкцій в сумі 33297,26 грн., та за штрафними санкціями в сумі 8324,31 грн.;

- від 16.01.2013 р. за № 0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив про відсутність у податкового органу повноважень визнавати угоди поставки нікчемними та не пов'язаністю виконання договорів між ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» та ТОВ «Авалон- Трейд», ТОВ «Храм - М» до порушень контрагентами у ланцюгах поставки, що свідчить про неправомірність висновку податкового органу по зменшенню підприємству валових витрат за вересень 2011 р. на суму 700,08 грн. при придбанні у ТОВ «Авалон- Трейд» ліхтаря та за у 4 кв. 2011 р. на суму 350 000,00 грн. при отримані послуг у ТОВ «Храм - М». Також позивач вказує, що висновок податкового органу про завищення витрат за 2-4 квартали 2011 р. на суму 31 368 687 грн., які є сумою від'ємного значення об'єкту оподаткування за даними декларації за 1 квартал 2011 р. та які виникли у 2010 році спростовується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.13 р. Позивач не визнає також висновок відповідача про ненадання підприємством декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. та як наслідок застосування штрафної санкції 170,00 грн. з тих підстав, що у позивача є квитанції про прийняття податковим органом вказаної звітності та відсутнє офіційне повідомлення податкового органу про відмову у прийнятті такої декларації. Позивач також не погоджується з висновком про визначення ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» податковим агентом при виплаті грошових коштів громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки виплачені кошти є доходом гр. ОСОБА_6, отриманих від підприємства внаслідок розрахунків за цінні папери згідно договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що встановлені за наслідком перевірки порушення вимог діючого законодавства є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема, відповідач вказує, що однією з підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки про заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток по господарським операціям з контрагентами - ТОВ «Авалон- Трейд», ТОВ «Храм - М», які є нікчемними, оскільки за наслідками перевірок вищезазначених суб'єктів господарювання встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Крім того, на порушення пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138. п. 150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України позивачем у декларації з податку на прибуток за ІІ-IY кв. 2011 р. завищено витрати на суму від'ємного значення, яке виникло у 1 кварталі 2011 року, та як наслідок було зменшено за результатами акту попередньої планової виїзної перевірки, правомірність зменшення від'ємного значення податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року у сумі 31 368 687 грн. та правомірність такого зменшення підтверджено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 р. Відповідач також вказує, що перевіркою повноти та правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, оскільки підприємством виплачено дохід фізичним особам у сумі 199653.30 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 12.11.2012 р. по 21.12.2012 р. Каховською ОДПІ здійснено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.12.2012 р. № 556/22/00213993 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» вимог діючого законодавства, а саме, серед іншого:

- п. 138.1, п. 138.2, п.138.4. п. 138.6. п. 138.8. п. 138.9. п.п. 138.10.3, пп. 138.10.5 п. 138.10, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.1 ст. 140, п. 150.1 ст. 150, п. 46.5 ст. 46, п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, наказу МФУ від 28.09.2011 р. № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» та ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 579 215 грн., в т.ч. за ІІ-ІІІ кв. 2011 р. в сумі 161,00 грн., за ІІ-ІY кв. 2011 р. в сумі 3 579 215,00 грн. та завищено податок на прибуток на загальну суму 1 432 844,00 грн., у т.ч. за півріччя 2012 року в сумі 1 432 844,00 грн.;

- пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 та пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період, що перевірявся, в сумі 33297,26 грн., а саме за лютий 2012 року податок з доходів фізичних осіб занижено на суму 33297,26 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ у м. Херсоні було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення -

- від 15.01.2013 р. за №0000062200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2146 371 грн.;

- від 16.01.2013 р. за №0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.

- від 16.01.2013 р. за № 0000031702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем : надходження від застосування штрафних санкцій в сумі 33 297,26 грн., та за штрафними санкціями в сумі 8 324,31 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон України № 334/94-ВР), Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013 р. за №0000062200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2146371 грн.;

Згідно наданого відповідачем розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 15.01.2013 р. за №0000062200 судом встановлено, що підставами для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 146 371 грн. слугували висновки податкового органу про те, що -

- виявлено завищення податкового зобов'язання за І півріччя 2012 р. у сумі 1432844 грн.;

- в порушення п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та ч. 1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України завищено витрати у зв'язку з включенням до витрат у вересні 2011 року суму 700,08 грн. по відносинам з ТОВ «Авалон - Трейд» та у жовтні 2011 р. суму 350 000,00 грн. по відносинам з ТОВ «Храм-М», які є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на заниження податку з податку на прибуток в загальній сумі 80 661,00 грн. ( (700,08 грн. х 23 %= 161 грн. + (350 000,00 грн. х 23 %= 80 500,00 грн.) у ІІ - ІY кварталах 2011 р.;

- завищено витрати за 2-4 квартали 2011 р. на суму 31368 687 грн., які є сумою від'ємного значення об'єкту оподаткування за декларацією за 1 квартал 2011 р. та які виникли у 2010 році, що є порушенням пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138. п. 150.1 ст.150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, що вплинуло на заниження податку з податку на прибуток в сумі 3 579 215,00 грн.

Щодо висновку податкового органу про завищення податкового зобов'язання за І півріччя 2012 р. у сумі 1432844 грн., то в ході розгляду справи відповідач не надав пояснень щодо підстав його завищення.

Представник позивача в судовому засіданні погодився з вказаним порушенням.

Щодо висновку податкового органу про зменшення суми валових витрат у загальній сумі 350700,08 грн., то на вказаний висновок вплинула інформація, яка була отримана ДПІ за наслідками проведених перевірок контрагентів ТОВ «Авалон - Трейд» та ТОВ «Храм-М».

Так, на стор. 4-20 акту перевірки ревізор-інспектор зазначає, що ДПІ у м. Черкасах складено акт від 23.11.2012 № 1007/22-11/33456822, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Авалон-Трейд» у вересні 2011 року та червні 2012 року по ланцюгу взаємовідносин з ТОВ «Блоксоюз» та ТОВ «Асгільдія» у зв'язку з відсутністю за адресою реєстрації, відсутністю господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, недостатня кількість працюючих і таке інше, зокрема по ТОВ «Блоксоюз» отримано пояснення директора та головного бухгалтера, щодо не причетності до діяльності ТОВ «Блоксоюз»; по ТОВ «Асгільдія» не підтверджено господарські операції з його контрагентом ТОВ « Євро класс трейд» через відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів ( робіт, послуг). Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 07.07.2012 р. № 460/22-911/32551872 зафіксовано відсутність у ТОВ «Храм-М» за жовтень 2011 р. об'єктів оподаткування, які підпадають під зазначення ст.ст. 22, 185, 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ТОВ «Криус», ТОВ «Чистюля і Ко» та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям у жовтні 2011 року, до переліку яких відноситься ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування».

Таким чином, на підставі актів про неможливість проведення перевірок контрагентів податковий орган вважає, що первинні бухгалтерські документи та податкові документи, отриманні від контрагентів-позивача ТОВ «Авалон-Трейд» ТОВ «Храм-М», неналежно оформлені, порушують публічний порядок, встановлений Законом України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суперечать законодавчим та нормативним актам та включені до податкового обліку ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» з метою заниження об'єкта оподаткування податку на прибуток, несплати податків, чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд вважає, висновки відповідача такими, що не відповідають обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства, виходячи з наступних підстав.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - ПК України).

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Для визначення підстав для формування складу валових витрат по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України);

наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат ( п. 138.2 ст. 138 ПК України);

придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено судом та підтверджується описовою частиною акту перевірки ( стор. 22), що у вересні 2011 року позивач отримав від ТОВ «Авалон-Трейд» ліхтар жовтий G-19 у кількості 24 шт. на суму 700,08 грн., крім того ПДВ 140,02 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.09.2011 р. за № 426, копія якої залучена до матеріалів справи.

На підтвердження реальності вчинення даної господарської операції позивачем надано рахунок-фактуру № СФ-0000414 від 30.08.11 р. на оплату товару, банківську виписку від 01.09.2011 р. щодо проведення безготівкових розрахунків, прибутковий ордер № 11413 від 12.09.11 р. щодо оприбуткування даного товару на складі підприємства № 41400, вантажну декларацію ПП «Нічний експрес» від 05.09.2011 р. щодо доставки товару від ТОВ «Авалон-Трейд» до позивача, вимоги № № 18908, 18123 від вересня 2011 року щодо відпуску товару у виробничу діяльність підприємства.

Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» (замовник) з ТОВ «Храм-М» (виконавець) укладено договір за № 15/415 від 25.08.2010 р., умовами якого є зобов'язання виконавця надати посередницькі комерційні послуги з дослідження ринку і підготовки конкурентних пропозицій для конкурсних торгів на закупівлю Донецькою залізницею колійної зварювальної машини КРС-1, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги, на умовах, що викладені у даному Договорі. Послуги згідно з п.1.1 даного договору повинні бути виконані в строк до 31.10.2011 р. Виконавець повинен розробити технічні і комерційні пропозиції у відповідності з умовами, викладеними у Документації конкурсних торгів згідно оголошення № 28036, опублікованому в Бюлетені про державні закупівлі №33 (421) від 16.08.2010 р. Після закінчення виконання послуг сторони підписують Акт здавання-приймання виконаних робіт.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом здавання-приймання виконаних послуг від 01.10.2011 року, за змістом якого виконавцем виконані послуги « досліджена кон'юнктура ринку та підготовлені технічні і комерційні пропозиції для конкурсних торгів на закупівлю машини рейкозварювальної колійної самохідної КРС-1. Машина КРС-1 23.09.2011 р. прийнята Донецькою залізницею». Даний акт є підставою для оплати Замовником Виконавцю у відповідності з умовами Договору №15/415 від 25.08.2010р. в сумі 420 000,00грн. у т.ч. ПДВ 70 000,00 грн.

Оплата коштів по даному договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи документами, а саме: банківською випискою за 13.10.2011 р.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що в ході дослідження правомірності здійснених операцій між ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» та ТОВ «Храм-М», встановлено, що договір підписаний директором ТОВ «Храм-М» - ОСОБА_7, але за даними Держкомпідприємництва на дату підписання договору директором ТОВ «Храм-М» був ОСОБА_8, а також перевіркою не встановлено факту розроблення ТОВ «Храм-М» технічних і комерційних пропозицій у відповідності з умовами, викладеними у Документації конкурсних торгів згідно оголошення № 28036, опублікованому в Бюлетені про державні закупівлі №33(421) від 16.08.2010 р.

Суд зазначає, що абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123), передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки приписи ст. 139 ПК України не містять жодних застережень стосовно заборони на включення до складу валових витрат вартості послуг дослідження ринку і підготовки конкурентних пропозицій для конкурсних торгів на закупівлю товару, а домовленості відносно вказаних досліджень були суттєвими умовами спірних правочинів, то витрати по оплаті спірних послуг підлягають віднесенню на збільшення витрат.

Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Суд відмічає, що наданий позивачем акт виконаних робіт (надання послуг) містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цим актом послуг (робіт) до складу валових витрат.

З приводу тверджень відповідача про те, що договір з боку ТОВ «Храм-М» підписаний директором - ОСОБА_7, але за даними Держкомпідприємництва на дату підписання договору директором ТОВ «Храм-М» був ОСОБА_8, суд вказує на недоведеність вказаної обставини, оскільки витяг з ЄДР щодо відомостей керівника ТОВ «Храм-М» зроблено станом на 03.01.2013 р., проте вказаний договір був укладено у серпня 2010 р.

Щодо аргументів податкового органу про не встановлення факту розроблення ТОВ «Храм-М» технічних і комерційних пропозицій у відповідності з умовами, викладеними у Документації конкурсних торгів згідно оголошення № 28036, опублікованому в Бюлетені про державні закупівлі №33(421) від 16.08.2010 р., то суд вказує, що в акті здавання-приймання виконаних послуг від 01.10.2011 року сторони вказали, що результатом вказаних досліджень було прийнята Донецькою залізницею 23.09.2011 р. об'єкту державної закупівлі - Машини КРС-1, що на думку суду підтверджує пов'язаність та використання позивачем вказаних послуг при вчиненні вказаних дій.

Суд вважає за необхідне вказати, що з огляду на види діяльності ТОВ «Храм-М» за КВЕД, вказані у витязі з ЄДР, до яких, зокрема, відноситься і 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, а згідно даних виписки з ЄДР по ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», то за даними видами КВЕД основним видом діяльності є 27.90. виробництво іншого електричного устаткування, що підтверджує пов'язаність діяльності вказаних підприємств з предметом спірних послуг.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з посиланням на висновки актів про неможливість проведення перевірок вказаних контрактів позивача, то суд виходить з наступного.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу. При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку позивача) права на віднесення сум до складу валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження суми валових витрат.

Щодо визнання податковим органом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авалон-Трейд» ТОВ «Храм-М» нікчемними з посиланням на норми Цивільного кодексу України, то суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, а також судових рішень про визнання недійсним правочину. Таких доказів відповідачем в акті перевірки не наведено та до суду не надано.

Отже, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, Податкового Кодексу України зроблені за відсутності належних і допустимих доказів з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80 661,00 грн.

Щодо висновку відповідача про порушення пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138. п. 150.1 ст.150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України внаслідок неправомірного віднесення до складу витрат за 2-4 квартали 2011 р. суми від'ємного значення 31 368 687 грн., яка виникли у 2010 році, що вплинуло на заниження податку з податку на прибуток в сумі 3 579 215,00 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІУ квартали 2011 року проведено виправлення помилок шляхом подання додатку ВП від 08.08.2012 р. №9047306387, в якому до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включено від'ємне значення за даними податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року у сумі 31 368 687 грн., яке було зменшене за результатами акту попередньої планової виїзної перевірки від 03.11.2011 № 546/23-8/00213993, та правомірність якого підтверджено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 р. В подальшому ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року проведено виправлення помилок шляхом подання додатку ВП від 08.08.2012 р. № 9047306385, в якому до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включено від'ємне значення за даними податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІУ квартал 2011 року у сумі 16 157 584 грн. яке є перехідним та виникло у 1 кварталі 2011 року і було зменшене за результатами вищевказаної попередньої планової виїзної перевірки та підтверджено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012р. підтверджено правомірність зменшення від'ємного значення податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року у сумі 31 368 687 грн.

В ході розгляду справи позивачем надано суду ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 р. по справі № К/9991/74007/12, якою скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 р. у справі № 2-а-455/12/2170 за позовом ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» до Каховської ОДПІ Херсонської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001382301 від 15.11.2011 р. щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 31 368 687 грн.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскілки предметом оскарження у даній справі є висновок податкового органу щодо завищення витрат за 2-4 квартали 2011 р. на суму 31 368 687 грн., які є сумою від'ємного значення об'єкту оподаткування згідно декларації за 1 квартал 2011 р., та неправомірність зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 31 368 687 грн. визнано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 р. по справі № К/9991/74007/12, то в силу ч.1 ст.72 КАС України вказаний висновок ОДПІ не потребує доведенню в рамках даної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про незаконне заниження позивачем податку з податку на прибуток за ІІ - ІY квартали 2011 року в сумі 3579215,00 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 р. за №0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.

Як вбачається зі змісту даного оскаржуваного рішення, то внаслідок встановлених порушень п. 48.3, п. 48.7. ст. 48, п. 49.15. ст. 49 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штрафну санкцію в сумі 120,00 грн. за неподання податкової звітності згідно до п. 120.1 ст.120 цього Кодексу

Судом встановлено та підтверджено актом перевірки ( стор. 33), що на порушення п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року не вірно зазначено повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами, тому згідно п.48.7. ст.48 ПК України така податкова звітність не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п. 49.15. ст.49 ПК України письмова відмова у прийнятті податкової декларації надіслана ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» поштою згідно листа вих. № 441/10/18-402 15.11.2012 р.

Отже, податковий орган вважає, що оскільки позивач після отримання вказаного повідомлення не подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року після усунення вказаних недоліків, тому є правомірним застосування до підприємства штрафної санкції за не подання податкової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо вказаного висновку та пояснив, що 09.11.2012 року ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» за допомогою засобів електронного зв'язку надіслав до ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 р. з додатками ОК, ІВ, АМ, ІД, ВП, про одержання яких свідчать квитанції, реєстраційні номера яких відповідно 9070417468, 9070414400, 9070414221, 9070417091, 9070414239, 9070414384. Про факт відмови в прийнятті вказаної звітності податкова служба офіційно не повідомила позивача ні засобами електронного зв'язку, ні поштою, що підтверджується витягом з книги реєстрації вхідної кореспонденції підприємства.

Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що до декларації з податку на прибуток підприємства, складену за 9 місяців 2012 року, було подано лист-пояснення за № 19/2688 від 09.11.2012 р. щодо виправлення показників декларації з податку на прибуток за 1-е півріччя 2012 року, а саме: внаслідок допущеної технічної помилки при заповненні показників декларації 1-го півріччя 2012 року зменшувався об'єкт оподаткування на 6 525 820,00 грн., внаслідок чого об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за 9 місяців 2012 року становив мінус 10 909 786 грн., тим самим зменшуючи нарахований податок па прибуток за 1-е півріччя на 1 432 844,00 грн. При цьому, саме ця сума фігурує і у акті перевірки в якості зайво нарахованого позивачем податку на прибуток за 1 півріччя 2012 р., що підтверджує використання ОДПІ при перевірці показників декларації, яку позивач нібито не надав відповідачу, у зв'язку з цим останнім і було прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 р. № 0000031702.

Представник відповідача в судовому засіданні вказані аргументи позивача ніяким чином не спростував та додаткових пояснень суду не надав.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вищевказаних доводів позивача, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів щодо вручення позивачу письмового повідомлення щодо не прийняття декларації з податку на прибуток за 1-е півріччя 2012 року, а також в судовому засіданні підтверджено факт використання ОДПІ показників звітності за вказаною декларацією при встановленні позивачу завищення податкового зобов'язання за І півріччя 2012 р. у сумі 1 432 844 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не доведено факт не подання до податкового органу спірної податкової звітності за 9 місяців 2012 р., то у відповідача відсутні законні підстави для застосування штрафної санкції в сумі 170,00 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2013 р. №0000082200.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 р. за №0000031702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем : надходження від застосування штрафних санкцій в сумі 33 297,26 грн., та за штрафними санкціями в сумі 8324,31 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 63), то підставою для прийняття даного оскаржуваного рішення є висновок про те, що в порушення пп. 164.2.18 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 33297,26 грн., оскільки встановлено безпідставне звільнення підприємством від оподаткування інших доходів, отриманих фізичними особами, згідно заяви директора підприємства, зокрема виплачено у лютому 2012 року дохід без утримання податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 199 653,30 грн., а саме: ОСОБА_3 - 18 675,22 грн., ОСОБА_4 - 90475,44 грн., ОСОБА_5 - 90502,64 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач неправомірно визначив ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» податковим агентом по відношенню до вказаних фізичних осіб, оскільки згідно договору купівлі-продажу акцій в лютому 2012 року позивачем був нарахований громадянину ОСОБА_6 дохід від продажу акцій в сумі 240546,15 грн., з якого було утримано та перераховано в бюджет податок з доходів фізичних осіб в сумі 40 892,85 грн. згідно платіжного доручення № 508 від 07.02.2012 р. Сума нарахованого та перерахованого податку була відображена позивачем в формі звітності 1- ДФ за 1 квартал 2012 року. Після перерахування податку з доходів фізичних осіб, сума доходу ОСОБА_6 (240 546,15 грн.), за вирахуванням податку (40892,85 грн.), згідно заяви ОСОБА_6 була перерахована наступним громадянам: ОСОБА_3-18 675,22 грн., ОСОБА_4 - 90475,44 грн., ОСОБА_5 - 90502,64 грн. Отже, представник позивача стверджував, що підприємством були виконані усі вимоги стосовно функцій податкового агента при нарахуванні доходу ОСОБА_6, а подальше їх перерахування за розпорядженням ОСОБА_6 вказаним фізичним особам не є їх доходом, оскільки відсутнє нарахування такого доходу безпосередньо фізичним особам.

Отже, визначившись з правовою позицією сторін, суд встановив, що вирішення даного спірного питання пов'язується з оцінкою тієї обставини чи є позивач по відношенню до громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 податковим агентом.

З метою перевірки вказаного висновку на предмет порушень статей Податкового кодексу України, які регулюють вказані спірні правовідносини, то суд відмічає, що посилання відповідача на пп. 164.2.18 ст. 164 ПКУ є безпідставним, оскільки вимоги цього підпункту не мають жодного відношення до обставин справи, зокрема вказаним підпунктом передбачено, що дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ніш брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується відповідачем, що підставою для перерахування вказаним фізичним особам грошових коштів була заява директора ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» ОСОБА_6, за змістом якої ОСОБА_6 просить позивача перерахувати після утримання податку на доходи фізичних осіб грошові кошти в сумі 199653,30 грн., зокрема ОСОБА_3 - 18675,22 грн., ОСОБА_4 - 90475,44 грн., ОСОБА_5 - 90502,64 грн., які виникли внаслідок розрахунків між ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» та ОСОБА_6 за продані їм акції.

При цьому, податковий орган вважає, що оскільки вказані грошові кошти виплачені фізичним особам саме позивачем, а не фізичною особою ОСОБА_6, тому податковим агентом є ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування».

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 ПК України, відповідно до норм якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу. При цьому обов'язки з нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 167 Податкового кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 ПКУ встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПКУ « загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду».

Дослідивши надані представниками сторін письмові докази щодо даного спірного питання та враховуючи вищевказані приписи ПК України суд вважає, що оскільки в ході розгляду справи податковим органом не надано суду доказів щодо нарахування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 доходу у загальній сумі 199653,30 грн., внаслідок будь-яких правовідносин, які існували безпосередньо між ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» та вказаними фізичними особами, тому суд приходить до висновку щодо відсутності законних підстав вважати в даному випадку позивача податковим агентом по відношенню до вказаних фізичних осіб.

При цьому, позивачем доведено факт пов'язаності суми доходу 199653,30 грн., отриманого ОСОБА_6 від позивача за договором купівлі-продажу цінних паперів, та сплати позивачем до бюджету ПДФО внаслідок нарахування ОСОБА_6 вказаного доходу, що не заперечувалось відповідачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ, встановивши позивачу порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України та збільшивши податкові зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 33297,26 грн., діяла не у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 січня 2013 року № 0000062200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2 146 371,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 січня 2013 року №0000031702 про збільшення грошового зобов'язання за платежем - надходження від застосування штрафних санкцій за основним платежем у сумі 33297,26 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8 324,31 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 січня 2013 року №0000082200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 170,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (ідентифікаційний код 00213993) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 листопада 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6