Постанова № 35649406, 29.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2013 року Справа № 812/8753/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ковальова Т.І., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснодонська індустріальна спілка» про стягнення суми штрафної санкції з комунального податку у розмірі 850,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2013 року Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснодонська індустріальна спілка» про стягнення суми штрафної санкції з комунального податку у розмірі 850,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Краснодонська індустріальна спілка" зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 19.07.2002 року і внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Боржник являється платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Краснодонській ОДПІ. Підприємство має заборгованість перед бюджетом з комунального податку в розмірі 850 грн. 00 коп., котра складається з штрафної санкції у розмірі 850,00 грн.

Заборгованість відповідача по вказаному податку виникла та утворилась внаслідок несплати сум узгоджених податкових зобов'язань.

Просить суд Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Краснодонська індустріальна спілка» кошти з рахунків у банках обслуговуючих платника податків суму штрафної санкції з комунального податку в розмірі 850,00 грн. за четвертий квартал 2009 року та з першого по четвертий квартал 2010 року на р/р 33219828700028, одержувач : Краснодонське УДКСУ Луганської області, код одержувача 37907322, Банк : ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013.

Відповідачем, у строк, встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України, не подано до суду заперечень проти позову. Ухвала про відкриття скороченого провадження та пам`ятка про права та обов'язки направлена відповідачу на адресу: 94400, Луганська область, м. Краснодон, Мікроцентр, 1. 28 листопада 2013 на адресу суду повернувся конверт із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

З огляду на вищезазначене, суддя вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Оцінивши повідомлені позивачем в адміністративному позові обставини, суддя вважає, що достатньо наявних обставин для розгляду справи у скороченому провадженні та задоволення позову.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Краснодонська індустріальна спілка" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 19.07.2002 року (а.с.4-6).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Краснодонській ОДПІ.

Підприємство має заборгованість перед бюджетом з комунального податку в розмірі 850 грн. 00 коп., котра складається з штрафної санкції у розмірі 850,00 грн., яка утворилась внаслідок несплати сум узгоджених податкових зобов'язань (а.с.8).

Оскільки відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання відповідно до п.п. 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2. ст. 6 Закону України №2181-111 від 21 грудня 2000 р., який діяв на час виникнення податкового боргу, органом державної податкової служби було направлено податкові вимоги:

- перша податкова вимога № 1/366 від 05.11.2008 р. (а.с.9);

- друга податкова вимога №2/98 від 20.03.2009 р. (а.с.9).

Відповідно до п.6.3.2 ст.6 Закону № 2181, у разі, коли після надіслання податкових вимог у боржника виникає новий податковий борг, то для цього боргу не потрібно виставляти окрему податкову вимогу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 6.2.3 ст. 6 Закону № 2181).

У зв'язку з неможливістю вручення першої податкової вимоги, з причин не знаходження боржника за юридичною адресою, було складено Акт № 11 від 19.01.2009 року, та податкова вимога розміщена на дошці оголошень в Краснодонській ОДПІ (пп. 5.8.3 п. 5 Наказу ДПА України від 03.07.2001 року №266) (а.с.11).

Друга податкова вимога отримана директором відповідача особисто під розписку (а.с.9).

Статтею 15 Закону України від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" та статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 "Про місцеві податки і збори" до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Згідно із статтею 15 вищезазначеного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податковий борг з комунального податку складається з суми штрафної санкції визначеної у податковому повідомленні-рішенні в розмірі 850 грн. 00 коп.

Податкове повідомлення-рішення №0001711541 від 26.11.2012 року в сумі 850, 00 грн. було винесене на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з комунального податку №969/1541/31537726 від 14.11.2012 року, в ході якої було встановлено порушення відповідачем п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подача відповідачем податкової звітності з комунального податку за 4 квартал 2009 року, 1-4 квартали 2010 року (а.с.11-16).

Відповідальність за вказане порушення законодавства передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, в результаті чого за четвертий квартал 2009 року та 1-4 квартали 2010 року застосовано штрафну санкцію в сумі 850,00 грн. ( 170 грн. за кожний податковий період), що в сумі (170 грн.+ 170 грн.+ 170 грн. + 170 грн. + 170 грн.) складає 850 грн. 00 коп.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с.17).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем податковий борг з комунального податку у розмірі 850,00 грн., виник через несплату самостійно визначеного податкового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначає, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На підставі п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у відношенні до відповідача було виставлено першу податкову вимогу № 1/366 від 05.11.2008 р. та другу податкову вимогу №2/98 від 20.03.2009 р., які отримані відповідача. Тобто 60 днів з моменту надіслання (вручення) минуло, відповідачем вищезазначені вимоги не оскаржені, не скасовані та є такими, що підлягають виконанню.

З викладеного вбачається, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Краснодонська індустріальна спілка» про стягнення суми штрафної санкції з комунального податку у розмірі 850,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Краснодонська індустріальна спілка» кошти з рахунків у банках обслуговуючих платника податків суму штрафної санкції з комунального податку в розмірі 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень) за четвертий квартал 2009 року та з першого по четвертий квартал 2010 року на р/р 33219828700028, одержувач : Краснодонське УДКСУ Луганської області, код одержувача 37907322, Банк : ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.І. Ковальова