Рішення № 35648361, 26.11.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2182/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" листопада 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Мочульської Л. Т.

за участю секретаря Белінська С. І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Колорит Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ВІДДІЛ ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВА У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ ПРО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ НЕДІЙСНИМ

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказав у позовній заяві на те, що 20 грудня 2006 року між ОСОБА_2 ( матір»ю позивача) та ТзОВ «Колорит-Агро» було укладено договір про оренду земельної ділянки, яка розташована на території Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 2,7947 га, терміном на 10 років (далі-Договір). 12 січня 2007 року вищевказаний Договір був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК за №040787000018. 01 квітня 2007 року мати позивача - померла. Після оформлення спадщини в установленому законом порядку, позивач 11.07.2011 року одержав Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням істотних умов, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону, оскільки в ньому в розділі "Об»єкт оренди» відсутнє місце розташування земельної ділянки; в розділі «Орендна плата» не зазначено індексації орендної плати земельної ділянки та порядок її внесення і перегляду; не встановлено умов збереження стану об»єкта оренди ; не зазначено, чи існують обмеження чи обтяження щодо використання земельної ділянки; відсутня умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім цього відсутня невід»ємна частина договору оренди землі : план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі. В зв»язку з наведеним, позивач просив суд визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що в оспорюваному Договорі оренди в ст.1.1 та 2.1 зазначений об»єкт оренди та місце його розташування; в ст.4 ( 4.1-4.7) Договору детально регламентовані питання сплати орендної плати, в т.ч. і передбачена відповідальність за несплату орендної плати. В зв»язку з відсутністю обмежень і обтяжень на вказану земельну ділянку в ст. 8 Договору міститься прочерк. Умова передачі землі в оренду відсутня в Договорі, оскільки вказана умова була віднесена до обов»язкових умов договору оренди землі змінами до закону, внесеними в 2008 році, тобто на час укладення спірного Договору в 2006 році така умова не була обов»язковою. А всі невід»ємні частини договору оренди землі : план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі - є в наявності. Орендну плату за земельну ділянку, яка постійно нараховувалась, але не одержувалась позивачем в зв»язку з тривалим оформленням спадщини ( а після оформлення позивач відразу поставив питання про розірвання договору оренди в судовому порядку і рішеннями судів всіх трьох інстанцій в задоволенні позову було відмовлено) , ОСОБА_1 в червні 2013 року отримав у повному обсязі за період 2007-2013 років в сумі 4507 грн 53 коп.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ( ВІДДІЛУ ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВА У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ), суду пояснила, що вважає позов безпідставним, оскільки в спірному Договорі прописані всі необхідні , передбачені законом, умови, в зв»язку з чим він був зареєстрований в ДЗК в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20 грудня 2006 року між ОСОБА_2 ( матір»ю позивача, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку , виданого Липовецькою райдержадміністрацією 06.07.2006 року, була власником земельної ділянки 2.7947 га на території Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області) та ТзОВ «Колорит-Агро» було укладено договір про оренду земельної ділянки, яка розташована на території Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 2,7947 га, терміном на 10 років. 12 січня 2007 року вищевказаний Договір був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК за №040787000018. Сторонами було узгоджено строк дії договору, орендну плату та інші умови, про що вони зазначили у договорі оренди. Акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 20.12.2006 року свідчить, що земельна ділянка з волі орендодавця знаходиться в користуванні орендаря (а.с.116).

01 квітня 2007 року мати позивача - померла. Після оформлення спадщини в установленому законом порядку, одержання свідоцтва про право на спадщину за законом та розподілу спадкового майна ( а.с.37,38), відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ЯЛ №542253, який виданий ОСОБА_1 11.07.2011 року та зареєстрований реєстратором відділу Держкомзему у Липовецькому районі 27.07.2011 року за №052228701000450, позивач став власником земельної ділянки площею 2,7947 га, у межах згідно з планом, яка розташована на території Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області. До нього, за нормами ст. ст.1216 та1218 ЦК України перейшли всі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Оскільки ставиться питання про визнання договору оренди землі недійсним, тому відносини, що виникли між сторонами, пов'язані з орендою землі, а отже, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та спеціальними нормативно - правовими актами, зокрема: Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV.

Статтею 93 ч.8 Земельного кодексу України, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закону), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.4 Закону, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

В силу ст.5 Закону, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно ст.13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Форма договору оренди землі, передбачена ст.14 Закону, де зазначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як слідує зі змісту ст.ст.17, 20 Закону, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону в редакції , яка діяла на момент укладення договору оренди землі між сторонами, було передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

-об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об'єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

-відповідальність сторін;

Частиною 2 ст.15 Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Із здобутих у справі доказів судом було встановлено, що 20 грудня 2006 року між ОСОБА_2 ( матір»ю позивача) та ТзОВ «Колорит-Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 2,7947 га, терміном на 10 років , тобто особами (орендарем та орендодавцем) було вчинено дію, яка була спрямована на реальне набуття, зміну їх цивільних прав та обов'язків. Сторонами правочину було обрано Типову форму договору оренди, яка була затверджена Кабінетом Міністрів України, при цьому ними не було виявлено бажання щодо його нотаріального посвідчення (нотаріально посвідчено лише справжність підпису орендодавця), проте дотримано загальних вимог щодо вчинення правочину, що перераховані у ст.203 ЦК України, відповідно до якої у випадку дотримання цих умов правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним.

Судом встановлено, що в спірному Договорі оренди землі наявні всі умови, передбачені ч.1 ст.15 Закону в редакції, яка діяла на момент його укладення. В той же час, такої істотної умови договору як передача земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, а також зазначення кадастрового номера земельної ділянки не було передбачено, оскільки законодавцем такі зміни до Закону було внесено відповідно Законами України від16.09.2008 року №509-У1 та 07.07.2011 р. N 3613-VI, а тому ці умови правомірно відсутні в Договорі оренди землі від 20.12.2006 року.

Таким чином, оскільки зміни до ЗУ «Про оренду землі» були прийняті після укладення та реєстрації спірного Договору оренди , то вважати його недійсним через відсутність вказаних умов в Договорі - немає підстав .

В ході судового розгляду справи сторонами було надано суду для огляду та долучення до матеріалів справи документи, які є невід'ємною частиною договору оренди, який позивач просить визнати недійсним та, які передбачені ч.4 ст.15 Закону, зокрема: план розташування земельної ділянки та її місце розташування; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання - передачі об'єкта оренди. ( а.с.111-118).

Отже, дані обставини спростовують доводи позивача наведені ним в частині відсутності документів, які є невід'ємною частиною Договору оренди землі, як підстави для визнання договору недійсним.

В червні 2013 року ОСОБА_1 отримав у повному обсязі орендну плату, згідно з умовами Договору, за період 2007-2013 років в сумі 4507 грн 53 коп. ( а.с. 122).

Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для визнання Договору оренди землі недійсним, в зв»язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі ст.ст.13, 15, 16, Закону України "Про оренду землі", ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.93 ч.1,124 ч.4, 152 ч.З ЗК України, керуючись ст.ст.3, 6, 10, 11, 15,118-120 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після закінчення цього строку рішення набирає законної сили, якщо не було подано апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Л. Т. Мочульська