Рішення № 35646652, 21.11.2013, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3450/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 листопада 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Шабанова А.М.

при секретарі - Ратушній Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, відповідно до письмової заяви просив суд розглядати справу за його відсутності, та винести рішення, яким стягнути солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року у розмірі 1 453 032 грн. 36 коп.; звернути стягнення предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1 000,00 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №6712 і зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №2535515; встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", із початковою ціною продажу, яку буде визначено в межах виконавчого провадження на підставі ст.58 Закону України «Про виконавче провадження»; стягнути з відповідачів сплачений ПАТ «КБ «Надра» при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3 441,00 грн. Проти винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224-228 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк Надра» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк Надра» на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію від 04.02.2011 року; виступає правонаступником ВАТ «КБ «Надра» за всіма правами та обов'язками останнього) та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №8/2007/840-К/1673-Н, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_5 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 106 837,50 дол. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, строком до 12 листопада 2027 року.

Видача Банком та отримання ОСОБА_5 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 30 листопада 2007 року та випискою за особовим рахунком за 30 листопада 2007 року.

Відповідно до п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 4.3.2, 4.3.3 Кредитного договору №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року ОСОБА_5 зобов'язався належним чином виконувати умови Кредитного договору.

Згідно зі ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір являється обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Попри взяті на себе зобов'язання ОСОБА_5 не виконує умови Кредитного договору №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати врахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни.

Ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦКУ кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в раз: прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, починаючи з листопада 2008 року почалось систематичне прострочення ОСОБА_5 щомісячних платежів в рахунок погашення кредиту, і як наслідок - порушенням умов Кредитного договору №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року.

У разі порушення зобов'язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст. 549 ЦК України). При цьому ст. 550 ЦК України наголошує, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.2 Кредитного договору №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року у випадку прострочення виконання зобов'язань ОСОБА_5 щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 Кредитного Договору, ОСОБА_5 сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Станом на 25 лютого 2013 року заборгованість ОСОБА_5 перед Банком становить 1 453 032 грн. 36 коп., та складається з: заборгованості за сумою кредиту 835 760 грн. 79 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 462 529 грн. 81 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 69 346 грн. 55 коп.; штрафу - 85 395 грн. 21 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №1673/1-Н від 30 листопада 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручилася перед Банком за належне виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

П.1.2 Договору поруки №1673/1-Н від 30.11.2007 року встановлено, що відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є солідарною.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Також в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та Банком 30 листопада 2007 року було укладено Договір іпотеки №8/2007/840-К/1673-Н, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №433, відповідно до умов якого в іпотеку Банку було передано земельну ділянку загальною площею 1 000,00 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №6712 і зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №2535515.

В день укладення Договору іпотеки №8/2007/840-К/1673-Н від 30.11.2007 року року було зареєстровано заборону відчуження предмету іпотеки та внесено запис в Державний реєстр іпотек.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Іпотекодержатель має право звернути звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині (п.5.1 Договору іпотеки №8/2007/840-К/1673-Н від 30.11.2007 року).

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (ст.41 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний з виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Таким чином, керуючись ст.ст. 39, 41 ЗУ «Про іпотеку» позивач просить суд у разі задоволення позову встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України "Про виконавче провадження", із початковою ціною продажу, яку буде визначено в межах виконавчого провадження на підставі ст.58 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року у розмірі 1 453 032,36 грн., адже відповідно до ч.2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки унеможливлює розгляд питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки фактично являється подвійним стягненням.

Відповідно до ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти у тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановленим законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній чи іноземній валюті.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначають операцій банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти яка використовується. Вказані операції використовуються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. "в" ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно п. 15 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 215, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 536, 543, 549, 550, 553, 554, 575, 589, 590, 610, 611, 612, 624, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 39, 41 Закону України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року, що складає 1 453 032 грн. 36 коп. (та складається з: заборгованості за сумою кредиту 835 760 грн. 79 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 462 529 грн. 81 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 69 346 грн. 55 коп.; штрафу - 85 395 грн. 21 коп.) звернути стягнення предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1 000,00 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №6712 і зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №2535515; встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", із початковою ціною продажу, яку буде визначено в межах виконавчого провадження на підставі ст.58 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволенні позовних вимог у частині стягненні зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за Кредитним договором №8/2007/840-К/1673-Н від 30 листопада 2007 року, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Дніпропетровська, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Надра» ( 04053 місто Київ вул. Артема, буд. №15, коррахунок - №37390244237002 в ОПЕРУ НБУ міста Києва МФО 380764, код ЄДРПОУ 20025456) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя А.М. Шабанов