Рішення № 35646254, 28.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа №917/1782/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 4061,27 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Лещенко Г.М., довіреність №01-11/4360 від 16.04.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 4061,27 грн., з них: 3604,31 грн. - основна заборгованість за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №70; 260,23 грн. - пені, 42,55 грн. - інфляційних та 154,18 грн. - 3% річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 70 від 01.01.2002 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом було з"ясовано іншу адресу відповідача, ніж та, що зазначена у позові, у зв'язку з чим судом направлялася ухвала від 05.11.2013 р. і за нововиявленою адресою відповідача. Проте всі ухвали, направлені відповідачу, повернулися на адресу суду з відміткою поштової установи "За закінченням терміну зберігання".

З вищезазначеного вбачається, що судом здійснено всі можливі та необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а тому останній вважається таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи матеріалів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку розгляду спору, встановленого ст.69 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.01.2002 р. між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (нова назва - ПАТ "Полтаваобленерго, Кеременчуцька філія, позивач) та відповідачем було укладено договір № 70 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (арк. спр. - 84), відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в визначених договором обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- позивач зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води на такі потреби: 1) опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; 2) гаряче водопостачання - протягом року в обсягах згідно з Додатком №1 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (п. 2.1 Договору);

- відповідач зобов'язується за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаних рахунків позивача (п. 6.3, 6.4 Договору);

- відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків за спожиту теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку (п. 6.5 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.1, 10.4 Договору).

Позивачем було направлено відповідачу лист №05-13-07/648 від 31.10.2012 р. в якому той повідомив про розірвання договору №70 від 01.01.2002 р. починаючи з 01.11.2012 р., повідомивши про невиконання договірних зобов'язань та заборгованість в сумі 7598,75 грн.

Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання визначені додатком №1 до договору (арк. 86 справи), акт розмежування балансової належності та обслуговування теплових мереж сторін визначені додатком №2 до договору (арк. 87 справи), умови припинення подачі теплової енергії визначені додатком №3 до договору (арк. 89 справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з жовтня 2011 р. по квітень 2012 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води та виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманих послуг на загальну суму 3604,31 грн. ( копії рахунків в матеріалах справи, арк. спр. 6-12). Докази направлення даних рахунків відповідачеві поштою додано до позовної заяви (арк. справи 13-16).

Керуючись ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.6.5. вказаного вище Договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 260,23 грн. за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту теплову енергію. Згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції відповідачу пред'явлена до сплати сума у розмірі 42,55 грн. та 3% річних у розмірі 154,18 грн.

У зв'язку з вищезазначеним загальна заборгованість відповідача становить 4061,27 грн. (розрахунок суми заборгованості за період з жовтня 2011р. по квітень 2012 р. арк.18 справи; розрахунок суми нарахованої пені, 3% річних та інфляційних - арк. справи 19-23). Дана обставина відповідачем не спростована.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На підставі матеріалів справи, поданих стороною доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 3604,31 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір № 70 від 01.01.2002 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та додатки до нього, рахунки на оплату послуг та докази їх надсилання).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних; суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 42,55 грн., заявлені позивачем, не підлягають стягненню, оскільки позивачем при розрахунку не враховано дефляцію. За результатами проведеного перерахунку річних суд погоджується з позивачем та вважає позовні вимоги про стягнення 154,18 грн. річних обгрунтованими.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у заявленій сумі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, будь-яких доказів, що спростовували б факт відсутності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, інші реквізити невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава в особі Кременчуцької філії (39601, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 8, р/р 26002055234266 в ПГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код 25717118):

- на р/р 26035308700 в ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 3314674, код 25717118 - 3604,31 грн. основного боргу;

- на р/р 26005054501124 в Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код 25717118 - 260,23 грн. пені, 154,18 грн. 3% річних та 1702,47 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 29.11.2013 р.

Суддя О.С.Мацко