Рішення № 35646222, 28.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 911/3980/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.»доТовариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА»про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача:Гумен С.М. (довіреність б/н від 18.09.2012 року)від відповідача:не з'явилися секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

21.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою №16 від 21.10.2013 року (вх. №3917/13) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА» (далі - відповідач) про стягнення 64 978,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 189 від 23.02.2011 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 57 066, 74 грн. основного боргу, 4 220 грн. пені, 838,30 грн. 3% річних та штрафні санкції 2853, 25 грн.

Ухвалою від 21.10.2013 року господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 911/3980/13 та призначив розгляд справи на 14.11.2013 року.

У судове засідання 14.11.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 року, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 28.11.2013 року.

19.11.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача з клопотанням № 08 від 19.11.2013 року (вх. № 24016) надійшли витребувані судом документи.

Присутній в судовому засіданні 28.11.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 28.11.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.11.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

23.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено господарський договір поставки продукції № 189 (далі - договір), відповідно до п. 1 Розділу I якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах. передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику у будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

Цим договором зазначено, що під терміном продукція сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ЗАТ «Оболонь», ДП «Пивоварня Заберта», ВАТ «Охтирський пивоварний завод», ДП «Красилівське», ЗАТ « Бершадський пиво комбінат» та ВАТ «Севастопольський пиво безалкогольний завод» (п. 2 Розділу I договору).

Продукція, що поставляється повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджуються сертифікатами відповідності та якості (п.2 Розділу I договору).

Пунктом 3 Розділу I договору встановлено, що прийняття покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни, асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна.

Згідно п. 2 (Розділ IV) договору встановлено, що ціна на окрему партію продукції вказується постачальником у накладній, яку покупець повинен розглядами як оферту з боку постачальника. Факт прийомки покупцем від постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.

Відповідно до п. 3 (Розділу III) договору відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Цим же договором встановлено, що відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 21 календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію (п. 3, розділ III).

Як передбачено п. 6 Розділу I договору, договір вступає в дію з моменту підписання.

Оскільки сторонами не надано суду доказів звернення одна до одної із повідомленнями, передбаченими п. 6 Розділу I договору, а також доказів його розірвання, господарський суд дійшов висновку, що укладений договір автоматично продовжувався сторонами і є чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з 20.04.2012 року по 25.12.2012 року здійснив відповідачу поставки товару на загальну суму 62436,21 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних товарно-транспортних накладних:

№ ВН-19884 від 20.04.2012 року на суму 6 964,68 грн.

№ ВН-20808 від 25.04.2012 року на суму 508,66 грн.

№ ВН-21744 від 28.04.2012 року на суму 1890, 94 грн.

№ ВН-24110 від 08.05.2012 року на суму 2312,00 грн.

№ ВН-24111 від 08.05.2012 року на суму 4055,89 грн.

№ ВН-24113 від 08.05.2012 року на суму 1785,60 грн.

№ ВН-28002 від 24.05.2012 року на суму 1792, 54 грн.

№ ВН-30831 від 06.06.2012 року на суму 3 411,96 грн.

№ ВН-30829 від 06.06.2012 року на суму 2235,91 грн.

№ ВН-30828 від 06.06.2012 року на суму 1412, 50 грн.

№ ВН-19562 від 19.05.2012 року на суму 8148,96 грн.

№ ВН-19903 від 20.05.2012 року на суму 1 278,31 грн.

№ ВН-21129 від 26.05.2012 року на суму 2882,89 грн.

№ ВН-22618 від 03.05.2012 року на суму 6977,34 грн.

№ ВН-24486 від 10.05.2012 року на суму 5840,38 грн.

№ ВН-27996 від 24.05.2012 року на суму 5269, 19 грн.

№ ВН-30933 від 06.06.2012 року на суму 5577,86 грн.

№ ВН-75780 від 25.12.2012 року на суму 415,20 грн.

Копії зазначених товарно-транспортних накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засідання.

Судом встановлено, що вищезазначені товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами договору № 189 та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив поставлений товар частково та частково зробив повернення товару, що підтверджується Довідкою позивача №12 від 19.11.2013 року та копіями прибуткових накладних № ПтВ - 16803 від 24.05.2012 року, № ПтВ - 33862 від 28.09.2012 року, № ПтВ - 34342 від 28.09.2012 року, № ПтВ - 40083 від 20.11.2012 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 57 066,74 грн.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення 57 066,74 грн. основного боргу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару у повному обсязі, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 57 066,74 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару з урахуванням здійснених поставок та часткової оплати товару відповідачем. При цьому, позивач зазначає, що загальний розмір пені складає 4220, 00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 1 Розділу VI договору у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Л.О.» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА» пені у розмірі 4220,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 4220,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 2853,25 грн.

Здійснивши власний розрахунок нарахування штрафу за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню в сумі 2853,25 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 838, 30 грн., нарахованих на суму боргу з вартості неоплаченого товару з урахуванням здійснених поставок та часткової оплати товару відповідачем.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 64978,29 грн., з яких 57 066,74 грн. основний борг, 4220, 00 грн. пеня, 838, 30 грн. 3% річних та 2853,25 грн. штрафу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА» в розмірі 1720, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА» (08263, Васильківський район, смт. Калинівка, вул.. Радянська, 6, код ЄРДПОУ: 33018732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Л.О.» (03062, м. Київ, вул.. Екскаваторна, буд. 35, код ЄРДПОУ: 37317990) 57 066 (п'ятдесят сім тисяч шістдесят шість) грн. 74 коп. основного боргу, 4220 (чотири тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп. пеня, 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 30 коп. 3% річних, 2853 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 25 коп. штрафу та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 29.11.2013 року