Постанова № 35643651, 25.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 918/1130/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивач - Данилевський О.М. (довіреність від 22.03.13 р. №14-68)

відповідача - Янкевич Л.Д. (довіреність від 02.01.2013 р. № 10/05)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача

на рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.13 р.

у справі № 918/1130/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення 259 646 грн. 29 коп.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.09.2013 року у справі №918/1130/13 (суддя Павленко Є.В.) задоволено частково позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, Компанія) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 259 646 грн. 29 коп. Визнано недійсним пункт 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2087/11, укладеного 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" в частині: "Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом". Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 157 866 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 98 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 91 971 (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна) грн. 45 коп., 1 830 (одну тисячу вісімсот тридцять) грн. 76 коп. пені, а також 5 033 (п'ять тисяч тридцять три) грн. 39 коп. судового збору.

Рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2013 року у справі №918/1130/13 мотивовано тим, що пунктом 7.2 Договору про купівлю-продаж природного газу №14/2087/11 (далі за текстом Договір), сторони змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки(пені) на прострочену суму, а саме зазначалося, що вимоги про стягнення неустойки визначаються шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати звернення Компанії з позовом. Відповідно, надаючи оцінку законності формулювання сторонами у договорі п.7.2 щодо порядку та розміру пені, господарський суд зазначив, що його зміст суперечить вимогам частини 2 статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати поставленого позивачем протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року природного газу, правом позивача на стягнення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, пені згідно п.7.2 Договору.

Не погоджуючись частково з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" оскаржило його в апеляційному порядку.

У своїй апеляційній скарзі, скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2013 року у справі №918/1130/13 в частині стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» пені за прострочення в оплаті на суму 1830,76 грн..

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник, зокрема, зазначає, що позивачем пред»явлено позов з пропуском встановленого річного строку для стягнення пені. Вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції змінив порядок визначення перебігу строку позовної давності, що є неправильним і суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2013 року у справі №918/1130/13 прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз».

В судовому засіданні 13.11.2013 року оголошувалася перерва до 25.11.2013 року для можливості надання відповідачеві письмових заперечень на апеляційну скаргу.

25.11.2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по справі №918/1130/13 (вх. №20972/13 від 25.11.2013р.)

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2087/11 згідно п.1.1 якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідач) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 13-19).

Додатковими угодами від 30 вересня 2011 року № 1 та від 31 січня 2012 року № 2 до Договору, сторонами викладено в новій редакції положення договору 5.2. щодо "Ціни газу". (а.с. 18-19).

Згідно умов укладеного договору постачальник (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) у власність природний газ в обсязі до 541139 тис. куб.м. за період у IV кварталі 2011 року по 31 грудня 2012 року, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в порядку та на умовах даного договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Вказаний договір та відповідні додатки до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач протягом періоду з жовтня 2011 року - лютого 2012 року здійснив поставку покупцю (відповідачу) природного газу в обсязі 262594,411 тис. м3 на загальну суму 116 954 351 грн. 59 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі: від 30 листопада 2011 року на суму 21 222 951 грн. 61 коп., від 21 грудня 2011 року на суму 12 616 895 грн. 69 коп., від 31 грудня 2011 року на суму 22 919 132 грн. 63 коп., від 31 січня 2012 року на суму 28 040 464 грн. 06 коп., від 29 лютого 2012 року на суму 32 155 087 грн. 60 коп. (а.с. 20-24).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому природного газу виконало несвоєчасно, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про операції Компанії (а.с. 26-30), виписками з рахунку позивача (а.с. 56-58, 75-94), реєстром прийнятих платежів (а.с. 59-74).

Судом першої інстанції було встановлено той факт, що відповідачем було допущено прострочення термінів оплати за поставлений природний газ, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачеві пеню в розмірі 1830, 76 грн. за період з 25.07.2012 року до 10.09.2012 року, 3% річних в розмірі 91 971,45 грн. за період з 10 листопада 2011 року по 24 листопада 2011 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у жовтні 2011 року; за період з 10 грудня 2011 року по 21 грудня 2011 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у листопаді 2011 року; за період з 10 січня 2012 року по 6 лютого 2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у грудні 2011 року; за період з 10 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у січні 2012 року; за період з 10 березня 2012 року по 10 вересня 2012 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у лютому 2012 року.

Крім того, судом першої інстанції було стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків на відповідні суми основного боргу у розмірі 157 866 грн. 98 коп.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, перевіривши здійснений перерахунок судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків на відповідні суми основного боргу, судова колегія Рівненського апеляційного суду погоджується з висновком суду та вважає рішення господарського суду Рівненської області прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 91 971,45 грн. оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тоді як наданий позивачем розрахунок суми інфляційних не враховує дефляційні процеси.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції змінив порядок визначення перебігу строку позовної давності та те що позивачем пред»явлено позов з пропуском встановленого річного строку для стягнення пені є безпідставним та не береться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Відповідно до п.7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбаченим чинним законодавством України, а також цим Договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. (п. 6.1 Договору).

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 Договору).

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту вимоги однієї із сторін.

Зі змісту зазначеного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов`язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо.

У відповідності з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Рівненької області 25.07.2013 року.

В позовній заві позивачем виставлена вимога про стягнення 2 631 грн. 72 коп. грн. пені нарахованої на суму основного боргу в розмірі 93 063 грн. 61 коп. за поставлений у лютому 2012 року природний газ у період з 4 липня 2012 року по 10 вересня 2012 року (за 69 днів прострочення платежу), судова колегія при перерахунку розміру пені встановила, що стягненню підлягає 1 830, 76 грн. Стягнута господарським судом Рівненської області частина пені в сумі 1830,76 грн. заявлена позивачем в межах річного строку позовної давності,який обчислюється з 11 березня 2012 року (момент невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати газу, поставленого у лютому 2012 року) до 10 вересня 2012 року (завершення встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування неустойки). Дана правова позиція відповідає п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Таким чином, судом першої інстанції був зроблений правомірний висновок про те, що нарахування пені до 25.07.2012 року позивачем було здійснено поза межами річного строку позовної давності, а відтак судом здійснено вірний перерахунок стягнення пені за період з 25.07.2012 року до 10.09.2012 року.

Судова колегія апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 157 866, 98 коп.

Щодо визнання недійсним пункту 7.2. договору №14/2087/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"" в частині нарахування неустойки продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, як такої, що суперечить вимогам частини другої ст.260, ст. 261 Цивільного кодексу України та частини шостої ст.232 Господарського кодексу України є таким, що відповідає приписам вищенаведених правових норм.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.2013 року у справі №918/1130/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" - залишити без задоволення.

2. Справу №918/1130/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.