Постанова № 35641960, 30.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2013 року 23:55 № 826/19020/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївської міської державної адміністрації до1. Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Київська міська організації політичної партії; 2. ОСОБА_1; 3. ОСОБА_2; 4. ОСОБА_3; 5. ОСОБА_4; 6. Депутатської фракції Політична партія «УДАР» («Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка»)треті особиГоловне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києвіпрозаборону мирних зібраньза участю представників сторін:

від Позивача не з'явився від ВідповідачівОСОБА_1 (паспорт), ОСОБА_2 (посвідчення), ОСОБА_4 (посвідчення)від третьої особиОСОБА_7 (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

30.11.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Київської міської державної адміністрації (надалі - Позивач/КМДА) до Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Депутатської фракції Політична партія «УДАР» («Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка»), в якому просять:

1. Встановити обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів щось інше) шляхом заборони: Всеукраїнському об'єднанню «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії (згідно із заявою від 30.11.2013 р. №249/ов, від 30.11.2013 р. №250/ов, від 30.11.2013 р. №251/ов); ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; Депутатській фракції Політична партія «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка» (згідно заявою від 30.11.2013 р.); іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення заходів з 01.12.2013 р. по 07.12.2013 р. у м. Києві по вул. Банковій, Грушевського, Богомольця, Європейській площі, Майдані Незалежності, парк «Хрещатий».

Частиною 4 ст.182 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно.

З метою дотримання положень ч.4 ст.182 КАС України, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2013 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, залучено в якості третіх осіб Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (надалі - ГУ МВС України в м. Києві), та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 30.11.2013 р. о 21 год. 00 хв.

В судовому засіданні, в порядку передбаченому положеннями ст.52 КАС України було замінено неналежного Відповідача та замість ОСОБА_4, допущено належного відповідача по справі - ОСОБА_4.

Крім того, в судовому засіданні було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідачів - ОСОБА_10.

В судове засідання не прибув представник Позивача, подав клопотання про розгялд справи за його відсутності, крім того позов підтримує та зазначає про недотримання Відповідачами положень Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.1999 р. щодо завчасного повідомлення про час проведення мирних заходів.

В судове засідання з'явились Відповідачі (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4) проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник ГУ МВС в м. Києві, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про загрозу громадській безпеці, оскільки працівники міліції не матимуть змогу забезпечити належну охорону громадської безпеки.

В судове засідання з'явився ОСОБА_10, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позовну відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні було не допущено до судового засідання особу, яка назвалась ОСОБА_3, оскільки його особу не підтверджено жодним документом, та суд не мав можливості ідентифікувати його особу.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи відсутність в судовому засіданні представника Позивача, представника Відповідача (ОСОБА_3) а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст.3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши під час судового засідання пояснення відповідачів та третіх осіб, з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що до Позивача 30.11.2103 р. надійшли письмові повідомлення про проведення мирних зібрань, зокрема:

ь від Депутатської фракції Політична партія «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» лист №б/н від 30.11.2013 р., в якому повідомляється про проведення з 00 год. 00 хв. 01.12.2013 р. безстрокової акції громадської непокори. Збір учасників запланований до 10 год. 00 хв. у парку Тараса Шевченка (включно з вул. Терещенківською, Володимирською, Льва Толстого і бульваром Тараса Шевченка). Хід учасників акції: вул. Володимирською, бульваром Тараса Шевченка, вул. Хрещатик до Майдану Незалежності. Провадження акції на Майдані Незалежності. Додатково повідомлено, що передбачається використання звукопідсилювальної техніки, світлового обладнання, відео обладнання, автономного енергозабезпечення (генератор електричного живлення), встановлення пересувних громадських приймалень народних депутатів України у формі наметів. Вказано про можливість перекриття руху автотранспорту на вказаних ділянках.

ь від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 телеграма від 30.11.2013 р. (вх.№40861), в якій повідомляється про проведення мирної ненасильницької акції протесту мирного зібрання людей на Майдані Незалежності, Герцина, Європейської площі, вул. Хрещатик, Банкова, Лютеранська, Грушевського, Інститутської, а також інших вулиць м. Києва, якщо необхідно акція триватиме безстроково.

ь від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії лист №249/ов від 30.11.2013 р., в яких повідомляється про проведення з 01.12.2013 р. з 11 год. 00 хв. мирні заходи (зібрання) з вимогою достроково припинення повноважень Президента України, у порядку визначеному Конституцією та проведення позачергових виборів Президента України. Вказано, що мирний захід планується провести у формі мирної ходи по пішохідній та проїзній частині доріг за такими маршрутами: парк Тараса Шевченка - вул. Володимирська - бульвар Т. Шевченка - Бессарабська площа - вул. Хрещатик - Майдан Незалежності; Майдан Незалежності - вул. Хрещатик - вул. Лютеранська - вул. Шовковична - вул. Інститутська - вул. Банкова - вул. Інститутська - вул. Хрещатик - Майдан Незалежності; Майдан Незалежності - вул. Хрещатик - Європейська площа - Володимирський спуск - Боричев спуск - вул. Набережно-Хрещатицька - вул. Набережно-Рибальська-Московський проспект - вул. Богатирська - Межигір'я. Орієнтовна кількість учасників ходи - 150 000 осіб. Крім того, листом №251/ов від 30.11.2013 р. Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Київської міської організації політичної партії додатково повідомили, що мирний захід буле проведено у формі мирної ходи по пішохідній та проїзній частинах доріг наступними маршрутами: парк Тараса Шевченко - вул. Володимирська - бульвар Т. Шевченко - Бессарабська площа - вул. Хрещатик - Майдан Незалежності - вул. Михайлівська - Михайлівська площа. Крім того, зазначено, що мирний захід буде проведено у формі безстрокового мітингу за адресою м. Київ, Михайлівська площа.

Відповідно до положень ч.1 ст.182 КАС України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Згідно ч.4 та ч.5 ст.1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місто Київ є місцем розташування відповідних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.

Крім того, ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що на виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) покладено обов'язок вжиття заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і організацій, забезпечення захисту здоров'я людей.

Разом з тим, Конституція України та КАС України наділяє Позивача повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження права на проведення масових акцій.

Як наслідок, Позивач вважаючи що проведення мирних зібрань матиме наслідком реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, має право звернутись до Окружного адміністративного суду м. Києва для заборони їх проведення.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об'єднання. Зокрема, ч.1 ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено право кожного на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Право громадян України на мирні зібрання гарантується Конституцією України, згідно з ч.1 ст.39 якої вони мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

В той же час, ч.2 ст.11 Конвенції встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Крім того, ч.2 ст.39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Зокрема, суд приймає до уваги, що обмеження прав, гарантованих ст.11 Конвенції, може бути застосовано за наявності таких умов: вони встановлені законом; мають законну мету, зокрема, застосовуються в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб; є необхідними в демократичному суспільстві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань, лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку та є необхідними в демократичному суспільстві.

При цьому, суд акцентує увагу, що ст.11 Конвенції є взаємопов'язаною із ст.17 Конвенції, що забороняє зловживання правами, тобто мітингувальники не можуть покладатися на права, передбачені ст.11, з метою нанесення шкоди гарантованих Конвенцією правам інших осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основи національної безпеки України» (надалі - Закон №964) національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Статтею 3 Закону №964 передбачено, що об'єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

За визначенням ст.1 Закону №964 національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток; загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Крім того, згідно ст.27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.

Частиною 5 ст.182 КАС України передбачено, що суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва звертає увагу, що у практиці застосування юридичних термінів громадський порядок можна визначити як сукупність усіх правил, що регламентують суспільні процеси і відносини між його окремими частинами; у вузькому - інститути і норми, що обумовлюють статус людини і громадянина та соціальних груп у суспільстві тою мірою, якою це зумовлено їх інтересами та закономірностями розвитку самого суспільства, а також науково обґрунтовані відносини між членами суспільства та його структурними елементами.

За визначенням п.1.6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №550 від 11.11.2010 р., громадський порядок - це система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.

Крім того, тлумачення понять «національна безпека», «громадський порядок», «громадська безпека» та інших, що стосуються окремих положень щодо обмеження прав, містяться також у Сіракузьких принципах тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, схвалених економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй у 1985 році.

Так, згідно з названим актом «громадський порядок» можна визначити як сукупність норм, які забезпечують життєдіяльність суспільства або як низку основоположних принципів, на яких побудовано суспільство. Повага до прав людини є частиною громадського порядку. Громадський порядок необхідно тлумачити в контексті задач конкретного права, яке обмежено з цієї підстави.

Під «громадською безпекою» мається на увазі захист від загрози безпеці людей, їхньому життю або фізичному здоров'ю, а також серйозних збитків їхньому майну.

Водночас, завданням суду у таких справах є перевірити обґрунтованість застосування обмеження у реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання за зверненням відповідного суб'єкта владних повноважень, а в разі обґрунтованості обрати той спосіб обмеження цього права, який був би адекватним (найменшим) за встановлених небезпек чи загроз і забезпечував їй досягнення мети такого обмеження - запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення або захист прав і свобод інших людей.

Позивачем в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що одержав повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо від організатора (організаторів) цих заходів, а відповідачем (відповідачами) в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань, що зробив відповідне повідомлення. Таким організатором може бути політична партія, громадська організація, профспілка, підприємство, фізична особа тощо.

Відповідно до ч.1 ст.11, ч.1 ст.69, ч.1, ч.2, ч.6 ст.71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

При цьому, відповідно до положень ч.5 ст.71 КАС України, суд може збирати докази з власної ініціативи.

Так, судом приймаються до уваги залучена до матеріалів справи інформація, про існування закликів учасників Майдану щодо виходу громадян на масові заходи, заклики до громадян про підняття революції та повалення правлячого режиму. Крім того, в матеріалах справи наявна інформація про закидання димових шашок невідомими особами.

Крім того, суд приймає до уваги посилання Позивача про недотримання чинного законодавства щодо завчасного повідомлення про проведення мирної акції з огляду на наступне.

Так, відповідно до положення Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.1999 р., організаторами не пізніше ніж за 10 днів до проведення подається письмове повідомлення до виконавчого органу Київської міської ради.

Суд приймає до уваги, що втканий Порядок організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.1999 р., є діючий та не скасований.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2001 від 19.04.2001 р. вказано, що строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з ч.2 ст.39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань, від так суд першої інстанції дійшов висновку, що учасники акції, не дотримавшись рішення про дозвіл на проведення акції від органа місцевого самоврядування, на момент подання заяви до Алуштинської міського ради вже проводили акцію.

Сенс сповіщення державних органів про проведення масових заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення, полягає не у проханні «дозволу» на їх проведення, як це іноді інтерпретується самими ж уповноваженими органами, а у наданні можливості відповідним державним органам вжити заходів щодо забезпечення правопорядку та захисту інтересів інших осіб у разі проведення контрзаходів особами, які мають протилежні погляди. Тобто якщо організатори мирних зібрань не виконали свого конституційного обов'язку щодо сповіщення уповноважених органів про проведення цих заходів заздалегідь, то у разі, скажімо, їх побиття контрдемонстрантами вони не матимуть правових підстав дорікнути державі у невиконанні її обов'язку щодо забезпечення безпеки осіб під час цього заходу. Таке тлумачення випливає як з рішень ЄСПЛ щодо застосування ст.11 Конвенції, зокрема, у справі «Платформа «Лікарі за життя» проти Австрії», так і з рішення Конституційного Суду України у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання, що «тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого ст.39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

Нехтування обов'язком завчасного сповіщення унеможливлює ефективне застосування гарантій реалізації цього права, проте не може нівелювати саме право на мирні зібрання.

Таким чином, суд погоджується із посиланням Позивача, що Відповідачами було подано повідомлення про проведення масових заходів із порушенням Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.1999 р., а саме не направлення повідомлення про мирні зібрання в 10-денний строк.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.1999 р. передбачається, що у повідомленні зазначається мета, форма, місце проведення заходу, маршрут проходження, час його початку та закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвище, ім'я організаторів, місце їх проживання, номер контактного телефону, дата подачі повідомлення, необхідність (чи відсутність такої) використання звукопідсилюючої апаратури. Повідомлення підписується організаторами заходів.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, повідомляється про проведення мирної ненасильницької акції протесту від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не містить підпису організаторів.

Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не дотримано Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради №317/418 від 24.06.1999 р.

Таким чином, виходячи із системного аналізу викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов Київської міської державної адміністрації про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч.5 ст.182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України, суд задовольняє вимоги Позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 КАС України).

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов подано в інтересах національної безпеки та громадського порядку, та від так тому що позовні вимоги КМДА про обмеження права на мирні зібрання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 182, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Київської міської державної адміністрації до Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Депутатської фракції Політична партія «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка») задовольнити.

2. Встановити обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів) шляхом заборони: Всеукраїнському об'єднанню «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії (згідно заявою від 30.11.2013 р. №249/ов, від 30.11.2013 р. №250/ов, від 30.11.2013 р. №251/ов); ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Депутатській фракції Політична партія «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка» (згідно заявою від 30.11.2013 р.); іншим суб'єктам, які реалізують прав на мирні зібрання, проведення заходів з 01.12.2013 р. по 07.12.2013 р. у м. Києві по вул. Банковій, вул. Грушевського, вул. Богомольця, Європейській площі, Майдані Незалежності, парк «Хрещатий».

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст.182 КАС України.

Згідно зі ст.185 та ст.186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст.254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Б. В. Санін