Постанова № 35641747, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року справа № 826/10912/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Єврокапітал»

до Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного

управління юстиції у Чернігівській області

про визнання незаконними дії та зобов'язання зняти арешт і припинити розшук

транспортного засобу, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції у Чернігівській області щодо відмови у знятті арешту з автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2;

- зняти арешт та припинити розшук (за наявності) автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції у Чернігівській області в особі Малицького М.М. вилучити запис № 10718080 від 17.01.2011 року про обтяження автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10.04.2008 року ОСОБА_2 (Позичальник) передав заставне майно позивачу (Кредитодавець) з метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх грошових зобов'язань за кредитним договором від 09.04.2008 року. Представник позивача вважає, що відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» він є першочерговим обтяжувачем заставного майна та має переважне право перед іншими кредиторами на звернення стягнення на заставлене майно. Позивач вказує, що враховуючи те, що зобов'язання за кредитним договором Позичальник не зміг виконати, останній передав представнику позивача довіреність на право відчуження предмета забезпечувального обтяження - автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в рахунок погашення заборгованості за договором. 11.06.2013 року позивач із витягу з Державного реєстру обтяжень дізнався, що постановою ВДВС Городнянського РУЮ № 23687795 від 17.01.2011 року на зазначений автомобіль накладено арешт із забороною відчуження. Листом від 25.06.2013 року відповідачем відмовлено позивачу у знятті арешту. На думку позивача, винесена відповідачем постанова та відмова у знятті арешту, порушили право позивача на продаж заставного майна, що завдало значної шкоди майновим інтересам позивача.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» є юридичною особою, зареєстроване Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 08.11.2006 року, ідентифікаційний код юридичної особи 34709407, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.51-53)

09 квітня 2008 року між позивачем (Кредитодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір, предметом якого є надання позичальнику кредиту у сумі 40 932,00грн. для оплати останнім автотранспортного засобу ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. (а.с.5-16)

Згідно пункту 1.3 вказаного договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. За домовленістю сторін вартість предмету застави складає 68 220,00грн., з урахуванням відшкодування всіх витрат Кредитодавця. (п.1.4, 1.5 договору)

Позивачем 10.04.2008 року за № 6992561 здійснено реєстрацію обтяження вказаного рухомого майна в Державному реєстрі, про що свідчить витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Термін дії обтяження встановлений до 10.04.2013 року. (а.с.21)

В подальшому обтяження на заставлене майно автомобіль ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було продовжено позивачем до 12.07.2018 року за реєстраційним № 13792153, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 12.07.2013 року. (а.с.49)

У відповідності із вимогами статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року № 1255-IV (далі - Закон №1255) обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, на примусовому виконанні в ВДВС Городнянського РУЮ перебуває виконавче провадження ВП № 23687795 про стягнення з ОСОБА_2 борг у розмірі 16 167,21грн. При проведенні виконавчих дій державним виконавцем 17.01.2011 року обтяжено все рухоме та нерухоме майно, про що зроблено запис 2 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 10718080 від 17.01.2011 року на підставі постанови № 23687795 ВДВС Городнянського РУЮ. (а.с.23-25)

У судовому засіданні з'ясовано, що вказаною постановою державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, в тому числі на заставлене майно - автомобіль ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Суд бере до уваги, що на час прийняття постанови діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV зі змінами та доповненнями в редакції, яка була чинна станом на 04.11.2010 року, тому при розгляді справи слід керуватися вимогами вищевказаного Закону в редакції чинною на той час. (далі - Закон № 606)

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із статтею 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Статтею 54 Закону № 606 передбачений порядок звернення стягнення на заставлене майно. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, із аналізу зазначених вимог Закону № 606 вбачається, що існує вичерпний перелік підстав коли може бути звернуто стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постанова державного виконавця від 17.01.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена після дати реєстрації (10.04.2008 року) позивачем обтяження на транспортний засіб в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та згідно умов вищезазначеного кредитного договору вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в порядку примусового виконання здійснювалося не за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, що протиричіть вимогам ч.1 ст.54 Закону № 606.

Відповідно до вимог частини 3 статті 60 Закону № 606, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

20.06.2013 року позивач звертався до начальника ВДВС Городнянського РУЮ із заявою про звільнення майна - автомобіль ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з-під арешту. (а.с.26)

У відповідь на зазначену заяву відповідачем надано лист від 25.06.2013 року № 3978/03-40/1, якою відмовлено в задоволенні заяви з посиланням на те, що в даному випадку порушень Закону державним виконавцем не допущено, в зв'язку з чим зняти арешт не є можливим. (а.с.28)

Відповідно ст.1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 12 Закону № 1255 передбачені правові наслідки реєстрації обтяження, а саме, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.15 Закону № 1255, обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, набуває пріоритет з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що дії відповідача по реєстрації обтяження на заставне майно є незаконними, тому дії ВДВС Городнянського РУЮ щодо відмови у знятті арешту з автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є протиправними.

Відповідно ч.1 ст.60 Закону № 606, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, підлягає задоволенню вимога позивача щодо зняття арешту з автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно приписів ч.2 ст.60 Закону № 606, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції вилучити запис № 10718080 від 17.01.2011 року про обтяження автомобіля з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не підлягає задоволенню, оскільки попередні висновки суду щодо зняття арешту з автомобіля є повним та достатнім захистом порушених прав позивача в публічно-правових відносинах та враховуючи приписів ч.2 ст.60 Закону № 606 державний виконавець після прийняття судом рішення про зняття арешту виносить відповідну постанову та вчиняє дії по скеруванню її до відповідних органів для її виконання.

Стосовно вимоги позивача щодо припинення розшуку (за наявності) автомобіля, суд вважає, що у задоволенні цієї вимоги слід відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів з приводу розшуку транспортного засобу.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи сторонами інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції щодо відмови у знятті арешту з автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Зняти арешт з автомобіля ГАЗ, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 57грн. 35коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова