Постанова № 35641746, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року справа № 826/10387/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень

Святошинського району м. Києва

до Державної фінансової інспекції в м. Києві

тертя особа Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про визнання незаконними дії та відсутність права,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва (далі – позивач, КП УЗН Святошинського району м. Києва) до Державної фінансової інспекції в м. Києві (далі - відповідач), третя особа - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними дії та відсутність права Державної фінансової інспекції в м. Києві щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів, установлених Податковим кодексом України.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем за результатами ревізії на адресу позивача направлено лист «Про усунення виявлених ревізією порушень» від 22.02.2013 року № 26-11-14-14/2541 із вимогами виправити порушення. В п.5 листа відповідачем зазначена вимога щодо відображення дебіторської заборгованості по сплаті земельного податку, надання до органу Державного казначейства України подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету, як передбачено п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 та п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України. Позивач вважає незаконними дії відповідача із здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, оскільки такі дії мають здійснювати органи державної податкової служби. На думку позивача, Державна фінансова інспекція в м. Києві вийшла за межі своїх повноважень та здійснила незаконні дії по відношенню позивача.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Держфінінспекцією в м. Києві, відповідно до п. 1.2.5.1 плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2012 року, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, за період з 01.06.2010 року по завершений період 2012 рік, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 25.01.2013 року № 11-30/177. Відповідно податкових декларацій з плати за землю та банківської виписки від 12.07.2012 року, платіжним дорученням від 12.07.2012 року №2 з рахунку позивача перераховано УДКСУ Святошинського району м. Києва кошти в сумі 46488847,94 грн. з призначенням платежу «податок на землю за 2011 рік та 2012 рік, сплачено повністю». Як зазначає представник відповідача, всупереч п. 39 рішення Київської міської ради від 27.12.2011 року № 986/7222 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 року № 573/5385 «Про бюджет м. Києва на 2011 рік» в липні 2012 року позивачем зайво перераховано земельного податку за податковий період 2011 року (на який розповсюджувалась пільга по його сплаті) на суму 10513281,36 гривень. Отже, ревізією законності використанням фінансових ресурсів, що надійшли як внесок до статутного капіталу, встановлено факт безпідставного перерахування грошових коштів як земельного податку за податковий період 2011 року на загальну суму 10513281,36грн. та виставлено позивачу вимогу - відобразити в обліку дебіторську заборгованість по сплаті земельного податку, надати до органу Державного казначейства України подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету, як це передбачено п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226 та п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України. Діяльність Держфінінспекції в м. Києві регламентується спеціальним законом, а саме Законом України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні».

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 03.10.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва зареєстровано як юридична особа Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 11.01.2002 року за № 10721200000020970, ідентифікаційний код юридичної особи 03359753, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка АБ № 691051 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту підприємства, має свої відкриті рахунки в банківських установах. (а.с.48-64)

Відповідач - Державна фінансова інспекція в м. Києві є контролюючим органом, який в розумінні статей 1 і 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» здійснює державний фінансовий контроль.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус Державної фінансової інспекції в м. Києві, її функції та правові основи діяльності на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні» (далі – Закон № 2939).

Відповідно до ст.2 Закону № 2939, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 Закону № 2939 передбачені основні функції органу державного фінансового контролю, а саме, орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Згідно п.1 ст.10 Закону № 2939, органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до вимог ст.11 Закону № 2939, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Крім того, в п.п.4.1 п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію в м. Києві, затвердженого головою Державної фінансової інспекції України 07.12.2011 року (далі - Положення), встановлено, що інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів. Також відповідно до п.6.5 п.6 Положення інспекція має право в установленому порядку здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, визначених у підпункті 4.1 пункту 4 цього Положення; державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем відповідно до п. 1.2.5.1 плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на IV квартал 2012 року, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача, за період з 01.06.2010 по завершений період 2012, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 25.01.2013 № 11-30/177.

Ревізією встановлено, що позивачем відповідно податкових декларацій з плати за землю та банківської виписки від 12.07.2012 року, платіжним дорученням від 12.07.2012 року №2 з рахунку перераховано УДКСУ Святошинського району м. Києва кошти в сумі 46488847,94 грн. з призначенням платежу «податок на землю за 2011 рік та 2012 рік, сплачено повністю». Відповідно до даних бухгалтерського обліку по дебету pax. 6412 «Податок на землю» 12.07.2012 відображено сплату коштів в сумі 46488847,94 грн. Віднесено на інші операційні витрати (949 рахунок.)

Відповідно до п.7 ст.10 Закону № 2939, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі – Порядок № 550), визначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Так, відповідачем на виконання вищезазначених норм винесена вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень від 22.02.2013 року № 26-11-14-14/2541 в пункті 5 якої встановлено, що всупереч п. 39 рішення Київської міської ради від 27.12.2011 року № 986/7222 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 року № 573/5385 «Про бюджет м. Києва на 2011 рік» в липні 2012 року позивачем зайво перераховано земельного податку за податковий період 2011 року (на який розповсюджувалась пільга по його сплаті) на суму 10513281,36 гривень. У зв’язку з чим, необхідно позивачу відобразити в обліку дебіторську заборгованість по сплаті земельного податку, надати до органу Державного казначейства України подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету, як це передбачено п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 та п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України. (а.с.7-11)

Таким чином, з приписів вказаної статті випливає, що відповідач має право проводити планову ревізію фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб’єкта за умови дотримання визначених Законом вимог. Як встановлено судом та проти чого не заперечує позивач, відповідачем було дотримано зазначений вище порядок.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність дій суб’єкта владних повноважень щодо проведення планової ревізії КП УЗН Святошинського району м. Києва, оскільки вона була організована у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Як встановлено в судовому засіданні, у ході ревізії відповідачем досліджувалось питання законності використання фінансових ресурсів, що надійшли як внесок до статутного капіталу від Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

Отже, суд звертає увагу, що під час проведення ревізії відповідачем питання за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів, установлених Податковим кодексом України не досліджувалося.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень згідно з п.7 ч.1 вищезгаданої статті КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 3 цієї ж статті встановлено, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів

Частинами 3, 4 ст. 105 КАС України встановлені вимоги, які може містити адміністративний позов: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 4 цієї статті визначено, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає те, що адміністративний позов може мати вимогу про встановлення компетенції (на це прямо вказує ст. 105 КАС України), проте, такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, вимоги про встановлення компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України.

Так, перевіривши на предмет відповідності вимогам законодавства України дії відповідача по проведенню перевірки, судом встановлена законність цих дій.

На підставі вищевикладеного, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва є необґрунтованими і безпідставними, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва не підлягає задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва – відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова