Рішення № 35638694, 26.11.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

2-378/13

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючий суддя Золотарьов О.Ю.

при секретарі Красновській М.В., Михайліченко Є.Ю., Кардаш О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який в подальшому було уточнено, посилаючись на ту обставину, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № DN80AM00000222 від 26.09.2007 р., згідно умов якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 22305.03 доларів США на термін до 25.09.2014 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 22305.03 доларів США, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого станом на 05.03.2013року має заборгованість 28393,34 доларів США, яка складається з наступного: 9445,68 доларів США заборгованість за кредитом; 9842,39 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 9105,25 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Посилаючись на наведене, положення Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 28393,34 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.03.2013 року складає 226862,78 грн. за кредитним договором та судові витрати.

Відповідачем в особі представника подано зустрічний позов, який також в подальшому було уточнено, який обгрунтовано тим, що 26.09.2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір, предметом якого є видача банком позичальнику кредиту в сумі 22305 доларів США з остаточним терміном погашення заборгованості по кредиту до 25.09.2014 р. включно , на умовах виплати щомісячно банку 318,29 доларів США в якості погашення заборгованості за кредитним договором.

У забезпечення повернення кредиту між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, предметом застави є придбаний позичальником автомобіль марки SAMAND LX 2007 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу.

Зазначає, що фактично банк справив від імені позичальника лише оплату за автомобіль в сумі 78400,0 грн.

Відповідач повернула банку 3508,03 долара США, за проданий автомобіль банк виручив суму 7 843,29 доларів США, тобто відповідач фактично повернула банку 11351,32 долара США, тобто що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28 393,34 долара США необгрунтовані.

Крім того, банк при укладанні кредитного договору навмисне ввів відповідача в оману відносно обставин, що мають для того істотне значення а саме - необхідність виконання зобов'язань в іноземній валюті - доларах США , що значною мірою погіршує положення позичальника по відношенню до положення банку і робить цей договір нерівноправним.

Посилаючись на наведене, положення Цивільного кодексу України, просила суд визнати недійсним кредитний договір № DN80AM00000222 від 26.09.2007 р. та відмовити в задоволенні первісного позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, про що надала відповідні пояснення. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, надавши письмові заперечення (а.с. 67-68), які підтримала в поясненнях, наданих суду.

Відповідач позов не визнала, надавши письмові заперечення (а.с. 63-66). Доводи зустрічного позову представник відповідача підтримав та просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази в сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 25.09.2007 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 (а.с. 53, 54) уклали кредитний договір № DN80АМ00000222, згідно якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 22305.03 доларів США на термін до 25.09.2014 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 8-11).

У забезпечення повернення кредиту між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, предметом застави є придбаний позичальником автомобіль марки SAMAND LX, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.09.2007 року (а.с. 12-15).

Згідно умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному об'ємі, надавши відповідачеві кредит. У свою чергу відповідач прийняв позику, скористався нею, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи (а.с. 56-61), але грошові зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином не виконував.

Заставне майно - автомобіль SAMAND LX, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був реалізований банком за 7843,29 доларів США, грошові кошти, отримані від реалізації майна, направлені на погашення заборгованості по кредитному договору. Однак, суми від реалізації майна недостатньо для погашення усієї заборгованості, внаслідок чого сума заборгованості станом на 05.03.2013 року складає 28393,34 доларів США, а саме - 9445,68 доларів США заборгованість за кредитом; 9842,39 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 9105,25 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 226).

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит. Відповідач свої зобов'язання, вказані в договорі в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, підтверджена відповідним розрахунком. Ставити дані розрахунку під сумнів у суду підстав не має, адже сума заборгованості витікає з умов договору укладеного між сторонами та утворилася з причин неналежного його виконання відповідачем.

Дослідивши помісячний розрахунок заборгованості суд прийшов до висновку, що розмір заборгованості вирахувана вірно, заборгованість утворилася внаслідок неналежної (в меншому ніж встановлено у договорі розмірі) сплати мінімального платежу, який зараховувався банком у відповідності до умов договору, а потім відповідач взагалі припинила здійснювати платежі. Доводи представника відповідача про те, що відповідач сплачувала суми більші аніж вказано в розрахунку не приймаються судом, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються даними розрахунку заборгованості. Згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню. Доводи про пропуск строку позовної давності щодо нарахування пені суд не приймає, так як строк виконання зобов'язання за договором встановлено до 25.09.2014 року.

При вирішенні спору суд приймає до уваги, що згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи конкретні обставини справи, а саме розмір заборгованості за кредитом, що складає 9445,68 доларів США, та розмір нарахованої банком неустойки, яка складає майже сто відсотків від заборгованості за кредитом, часткове виконання зобов'язання, що виразилося у передачі відповідачем предмету застави позивачу, про що сторони вказували в поясненнях і не заперечували цей факт, а також те, що пеня є фінансовою санкцією, а не платою за користування грошима, суд вважає за можливе зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язання з 9445,68 доларів США до 1000 доларів США. 100 доларів США за курсом 7,993 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/84 від 04.03.2013 року складає 7993,3 грн. (а.с. 225).

Сума заборгованості складає 9445,68 доларів США - тіло кредиту, 9842,39 доларів США - відсотки, пеня зменшена судом і складає 1000 доларів США, тобто загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 20288,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 162162,54 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову, суд дійшов наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що суд визнає угоду недійсною у випадку, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення мають природа правочину, права та обов'язки сторін, властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір між сторонами підписаний повноважними особами, між ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, передбачених законом для таких договорів. У даному випадку, наявність підписаних договорів свідчить про те, що його сторони бажали укласти правочин, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладено 25.09.2007 року, а до суду позивач звернувся у серпні 2011 року. Доказів тому, що позивач намагався змінити умови договору, його розірвати відразу після його укладення, суду не надано, позивач сплачував кошти на умовах договору, що свідчить про прийнятність для нього умов спірного договору на момент укладення.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. При цьому, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а тому, враховуючи наявність у відповідача банківської ліцензії та письмового дозволу, його дії щодо видачі валютного кредиту є законними.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь позивача судові витрати (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (р/р № 29092829003111, МФО 305299, код 14360570) заборгованість за кредитним договором № DN80AM00000222 від 26.09.2007 р. в сумі 20288,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 162162,54 грн. (сто шістдесят дві тисячі сто шістдесят дві гривні 54 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_2) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (р/р № 64993919400001, МФО 305299, код 14360570), витрати на сплату державного мита - 1700,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов