Ухвала суду № 35636028, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 818/6754/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/6754/13-а

за позовом Сумського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИЛА:

Сумський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 16578 грн. 60 коп. за період з 31.12.2007 року по 22.09.2009 року та суму витрат на навчання, яка становить 103 грн. 23 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.07.2013 року вищевказані судові рішення були скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 02.07.2013 року Вищим адміністративним судом зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено, чи дотримана процедура припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у період 2003 року згідно з Положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 року, яким саме рішенням господарського суду таку реєстрацію припинено, чи набрало дане рішення законної сили, чи виключено його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків Вищого адміністративного суду України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року по справі № 818/6754/13-а адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 31.12.2007 р. по 22.02.2009р. в сумі 16 578, 60 грн. та суму витрат на навчання в розмірі 103,23 грн., усього в сумі 16681, 83 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.01.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якому зазначив, що на момент звернення він не зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує та не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за віком за вислугу років (а.с.6).

24.12.2007 року спеціалістом центру зайнятості була заповнена персональна картка відповідача за №185011507122400001 (а.с.5).

Згідно довідки №1850101390 від 18.08.2010 року, за період з 31.12.2007 року по 22.02.2009 року, відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 16578 грн. 60 коп. (а.с.10).

Також, згідно договору за №59к/08/03 від 26.03.2008 року відповідач в період з 27.03.2008 року по 09.04.2008 року пройшов навчання в Сумському державному університеті за професією "Основи малого підприємництва" (а.с.8-9).

Загальна сума витрат на навчання склала 103 грн. 23 коп., що підтверджується копією довідки за №02-01/1266 від 20.08.2010 року, копією заяви від 26.03.2008 року, копією договору №59к/08/03 від 26.03.2008року. (7, 11).

17.08.2010 року позивачем було отримано інформацію є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою встановлено, що відповідач на момент реєстрації у позивача був зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с.12-13, 31).

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 24.09.2010 року стосовно відповідача встановлена дата реєстрації в якості фізичної особи - підприємця 03.11.2000 року (а.с.12-13).

З огляду на викладене, позивачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 при зверненні до Сумського міського центру зайнятості, повідомив неправдиві відомості, внаслідок чого ним було незаконно отримано допомогу по безробіттю в сумі 16578 грн. 60 коп., а також соціальні послуги на суму 103 грн. 23 коп. у вигляді навчання.

У зв'язку з чим, Сумський міський центр зайнятості звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вказаних сум у примусовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивач до 22.07.2010 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, отже, вважався зайнятою особою та не мав права на отримання допомоги по безробіттю, а також соціальних послуг у вигляді навчання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Як вбачається з положень ч.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.3 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Також відповідно до п.п.37, 38, 39 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1988 року за №740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" (чинного на момент виникнення правовідносин) скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (додаток 9 чи додаток 10 до цього Положення).

Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.

Крім того, у відповідності до положень частини 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Таким чином, процедура скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця є завершеною лише після виключення даних про особу з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі, у тому числі, рішення господарського суду.

За твердженням відповідача, підприємницьку діяльність останнього було припинено у 2003 році, у зв'язку з чим станом на час звернення до Сумського міського центру зайнятості ОСОБА_1 не був зайнятою особою, а відтак, мав право на встановлення статусу безробітного та отримання пов'язаних з ним допомоги по безробіттю та соціальних послуг.

Колегія суддів вважає таке твердження помилковим, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.08.2003 року у справі №4/376 державну реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_1 скасовано (а.с.104).

Судом першої інстанції встановлено, що скасування державної реєстрації фізичних осіб - підприємців у 2003 році здійснювалось державним реєстратором шляхом внесення відповідних записів у Журнал обліку реєстраційних справ про скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб.

Згідно з листом державного реєстратора Пальохи Т.О. від 15.04.2008 року за №60 на адресу ОСОБА_1 державну реєстрацію відповідача скасовано за рішенням господарського суду від 04.08.2003 року за №4/376, що підтверджується записом №850 від 14.08.2003 року в журналі обліку реєстраційних справ про скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб за 2003 рік (а.с.24).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії журналу обліку реєстраційних справ про скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб за 2003 рік, під №850 міститься запис від 14.08.2003 року про скасування державної реєстрації відповідача на підставі рішення господарського суду від 04.08.2003 року .

Зазначеною копією журналу підтверджено, що запис №850 від 14.08.2003 року стосовно відповідача записано між записом №850 від 14.07.2003 року і записом №851 від 19.07.2003 року.

Також, як зазначено в листі державного реєстратора Пальохи Т.О. від 01.10.2013 року (а.с.132) рішення Господарського суду від 04.08.2003 року за №4/376 до державного реєстратора не надходило, в реєстраційній справі відсутнє.

Отже, незрозуміло, на підставі яких документів державним реєстратором було зроблено запис №850 від 14.08.2003 року про скасування державної реєстрації відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що процедура скасування державної реєстрації відповідача з у 2003 році була проведена з порушення вимог законодавства, зокрема, Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1988 року за №740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності".

У відповідності до витягу з ЄДРПОУ від 26.09.2013 року, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за власним рішенням внесено лише 22.07.2010 року (а.с.142-143).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скасування державної реєстрації відповідача відбулося 22.07.2010 року на підставі власного рішення ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості в період з 31.12.2007 року по 22.02.2009 року відповідач був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, тобто, у розумінні п. п. "б" ч.1 ст.3 Закону України "Про зайнятість населення" вважався зайнятою особою, а відтак, неправомірно отримав допомогу по безробіттю в сумі 16578,60 грн. та соціальні послуги у вигляді навчання, витрати на яке склали 103,23 грн., а всього в сумі 16681, 83 грн.

Оскільки відповідачем не виконано обов'язок щодо повідомлення Сумському міському центру зайнятості зазначених обставин, як таких, що впливають на умови виплати йому допомоги по безробіттю, колегія суддів зазначає, що суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг у вигляді навчання, у відповідності до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", підлягають стягненню на користь позивача по справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/6754/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.