Ухвала суду № 35635807, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 541/2742/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.09.2013р. по справі № 541/2742/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Миргородської міської ради за участю третьої особи ОСОБА_2

про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання прийняти рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Миргородської міської ради (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_2, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність Миргородської міської ради, пов'язану зі зволіканням розгляду питання позивачки стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 за заявою від 12.09.2012 року; зобов'язати Миргородську міську раду розглянути і прийняти відповідне рішення стосовно затвердження наданого позивачкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.09.2013 року по справі № 541/2742/13-а позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання його прийняти рішення - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.09.2013 року по справі № 541/2742/13-а.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо обізнаності позивача про порушення своїх прав з 12.10.2012 року, оскільки ані після спливу законодавчо встановленого двотижневого строку на розгляд клопотання про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, який настав 27.09.2012 року, ані в день отримання листа від відповідача 12.10.2012 року у позивача не було підстав вважати отриману відповідь відмовою. Вказує, що рішенням засідання комісії по вирішенню земельних спорів Миргородської міської ради від 04.10.2012 року позивачеві та третій особі по справі - ОСОБА_2 було запропоновано вирішити спір стосовно земельної ділянки в добровільному порядку, що і було зроблено позивачкою шляхом звернення до третьої особи із пропозицією про врегулювання спору. Відповідь на свою пропозицію позивач отримала лише 10.09.2013 року, після чого 13.09.2013 року звернулась до суду з даним позовом.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Приймаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, із клопотанням про поновлення пропущеного строку позивач до суду не зверталась, доказів поважності пропуску пропуску зазначеного строку до позовної заяви не додала, а отже, позовна заява в силу приписів ч.1 ст.100 КАС України підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями ст.ст.99-103 КАС України.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.09.2012 року ОСОБА_1 звернулась до Миргородської міської ради із заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1.

04.10.2012 року відбулося засідання комісії по вирішенню земельних спорів, на порядок денний якого було винесено розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 (а.с.6).

За результатами засідання було вирішено запропонувати сторонам вирішити земельний спір, що виник за адресою: АДРЕСА_1, в добровільному порядку, та рекомендовано в разі недосягнення домовленості по цьому питанню звернутися до суду.

Колегія суддів відмічає, що засідання комісії відбувалося за участі ОСОБА_1, що відображено у протоколі засідання комісії, копія витягу з якого наявна в матеріалах справи.

Копію вищевказаного витягу з протоколу було направлено на адресу ОСОБА_1 разом із листом Миргородської міської ради № 1972/М02-04 від 12.10.2012 року, в якому зазначено, що питання про приватизацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_1 було винесено на розгляд комісії у зв'язку з тим, що надана позивачкою на затвердження документація включає частину земельної ділянки, на яку також було розроблено документацію із землеустрою ОСОБА_2, а також з урахуванням рішення комісії від 13.10.2011 року щодо комплексного розгляду зазначеної документації (а.с.5).

Отже, відповідачем було фактично відмовлено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, про що позивачку повідомлено в письмовому вигляді.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що позивач, будучи присутньою на засіданні комісії з вирішення земельних спорів 04.10.2012 року, а також отримавши листа Миргородської міської ради від 12.10.2012 року № 1972/М02-04, була обізнана про порушення своїх прав в жовтні 2012 року та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання про погодження проекту землеустрою або про відмову у такому погодженні, у відповідності до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, повинно було бути вирішено протягом двох тижнів з моменту звернення, тобто, не пізніше 27.09.2012 року.

Однак, позивач, не отримавши 27.09.2012 року належної відповіді на своє звернення, не вжила заходів щодо врегулювання спірного питання.

Згідно зі ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, позивач не навів суду першої інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили позивачеві звернутися до Миргородського районного суду Полтавської області раніше, ніж 13.09.2013 року.

Не наведено таких обставин і в апеляційній скарзі.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання позивача на те, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише 10.09.2013 року з відповіді ОСОБА_2 на свою пропозицію по врегулюванню земельного спору, оскільки права позивача у сфері публічно-правових відносин щодо затвердження проекту землеустрою, які є предметом розгляду по даній справі, порушено не ОСОБА_2, а Миргородською міською радою.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що остання скористалась можливістю досудового порядку врегулювання спору, так як зазначалось вище, публічно-правовий спір, який є предметом розгляду по даній справі, виник у позивача не з ОСОБА_2, а з Миргородською міською радою.

Крім того, досудовим порядком врегулювання спору у розумінні ч.4 ст.99 КАС України є законодавчо визначений порядок адміністративного оскарження рішення або дій суб'єкта владних повноважень, а відтак, звернення до ОСОБА_2 з вищевказаною пропозицією в даному випадку не може вважатися досудовим врегулюванням спору.

Також, слід відмітити, що позивач не був позбавлений права звернутись до суду з даним позовом в період очікування відповіді на свою пропозицію від ОСОБА_2

Згідно з положеннями ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову ОСОБА_1 наслідків пропущення цього строку, передбачених ст.100 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.09.2013р. по справі № 541/2742/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.