Ухвала суду № 35635797, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 820/7528/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

представника першого відповідача та третьої особи - Блудової О.В.,

представника другого відповідача - Сафронової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 820/7528/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Харківського міського управління Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області третя особа Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді,стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх Справ України в Харківській області (далі по тексту - ГУМВС України в Харківській області, перший відповідач), Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх Справ України в Харківській області (далі по тексту - ХМУ ГУМВС України в Харківській області, другий відповідач), за участю третьої особи - начальника Головного управління Міністерства внутрішніх Справ України в Харківській області, в якому просив суд: визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 25.07.2013 року №667 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1; визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 01.08.2013 року №303 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 в запас Збройних сил України за ст.64 п. "Є" (за порушення дисципліни); поновити майора міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області; стягнути з Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 820/7528/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх Справ України в Харківській області, Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 25.07.2013 року №667 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1.

Визнано неправомірним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 01.08.2013 року №303 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 в запас Збройних сил України за ст.64 п. "Є" (за порушення дисципліни).

Поновлено майора міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з 1 серпня 2013 року.

Стягнуто з Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області (код 35244307, м.Харків, Ярославська 1/29, індекс 61200) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу у розмірі 3600.00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Постанову суду в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання.

Постанову суду в частині стягнення грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3600.00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 копійок) звернуто до негайного виконання.

Перший відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 820/7528/13-а скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з органів ОВС є правомірними, такими, що ґрунтуються на вимогах Дисциплінарного статуту ОВС України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року №155, Закону України "Про міліцію". Вважає, що службове розслідування було проведено другим відповідачем повно, всебічно та в межах повноважень, наданих законом. Пояснив, що позивачем по справі допущено грубе порушення приписів Інструкції про ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року №1050; крім того, позивач в ході службового розслідування неодноразово відмовлявся від надання пояснень, а відтак, до нього обґрунтовано було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Представник першого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в останній, просила суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 820/7528/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вважають оскаржувані накази неправомірними та прийнятими з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, у зв'язку з неналежним проведення службового розслідування та недоведеності вини позивача, у зв'язку з чим накази підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Представник другого відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 820/7528/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, представника першого відповідача та третьої особи, представника другого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.09.2000 року позивач ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ на різних посадах, з 25.06.2009 року працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу БНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом ГУ МВСУ в Харківській області від 25.07.2013 р. №667 (а.с.10) на старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ майора міліції ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.

На підставі цього наказу, наказом ГУ МВС України в Харківській області від 01.08.2013 р. №303 о/с (а.с. 8), ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за ст. 64 п. "Є" /за порушення дисципліни/, з 01.08.2013 року.

Вважаючи протиправними вищезазначені накази про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з органів внутрішніх справ, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, а також з того, що відповідачами по справі не доведено правомірності та обґрунтованості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ врегульовано Законом України "Про міліцію" від 20.12.2990 р. № 565-ХІІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 року № 3460-ІV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС від 12.03.2013 року № 230.

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, як вбачається з копії наказу ГУ МВСУ в Харківській області від 25.07.2013 р. №667, є порушення службової дисципліни, що виразилося в ігноруванні позивачем вимог п. 2.4 Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. № 1050, п.1 ст.41 Кримінального процесуального кодексу України, ст.6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п. 2.2, 3.2 розділу III Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від. 22.02.2012 р. № 155.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Винесенню дисциплінарного наказу ГУМВС України в Харківській області від 25.07.2013 р. №667 передувало проведення службового розслідування комісією у складі начальника та співробітників відділу кадрового забезпечення ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, відповідно до наказу ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 05.07.2013 року №243 (а.с.48), а також затвердження 20.07.2013 року висновку службового розслідування.

Як вбачається з висновку службового розслідування від 20.07.2013 року (а.с.53-56), за результатами останнього встановлено, що старший оперуповноважений ВБНОН ХМУ ГУМВС в Харківській області, майор міліції ОСОБА_1 разом з іншими працівниками ВБНОН ХМУ, ігноруючи вимоги п.2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року №1090, п.1 ст.41 КПК України, ст.6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", не маючи у провадженні належним чином зареєстрованого повідомлення про кримінальне правопорушення чи іншу подію, доручення слідчого або оперативно-розшукової справи, затримали гр. Г., не повідомили про це у найближчий підрозділ міліції, не викликали слідчо-оперативну групу для фіксації факту можливого вчинення ним кримінального правопорушення, здійснили вилучення речовини рослинного походження, доставку останнього до адмінбудівлі ХМУ ГУ та складання відносно нього завідомо підробленого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Зазначеними діями було порушено положення ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. №155, у частині безумовного виконання закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки, визнання працівником верховенства права, а також його обов'язкового виконання у службовій діяльності.

В самому висновку службового розслідування при викладенні встановлених обставин процитовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2013 року про відсторонення від посади ОСОБА_1, підозрюваного у кримінальному провадженні № 42013220010000030, а також викладено обставини, встановлені у ході попереднього службового розслідування відділом інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Харківській області, яке проведено щодо інших осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Колегія суддів зазначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, як це передбачено ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", в ході службового розслідування не було вчинено будь-яких дій, оскільки, крім викладення фабули ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2013 року про відсторонення від посади ОСОБА_1 та висновку попереднього службового розслідування щодо інших осіб, у висновку даного службового розслідування щодо ОСОБА_1 містяться лише посилання на відсутність пояснень позивача через перебування на лікарняному, перевірку місця перебування позивача та посилання на невдалу спробу отримати пояснення від ОСОБА_9

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що службове розслідування щодо обставин, які стали підставою звільнення позивача, фактично не проводилось, а вказані вище висновки службового розслідування ґрунтуються виключно на інформації, викладеної в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2013 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади (а.с.50), а також на висновку службового розслідування відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУ МВСУ в Харківській області щодо інших осіб.

Зазначене свідчить про винесення спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, самі висновки службового розслідування суперечать обставинам, які встановлено за результатами службового розслідування, а також обставинам, встановленим у ході розгляду справи.

Так, згідно з висновком, за результатами службового розслідування встановлено (а.с. 56), що ОСОБА_1 здійснив складання відносно гр. Г. завідомо підробленого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Проте, за змістом обставин, які встановлено у ході службового розслідування (а.с. 53, зворотний бік, а.с. 55), складання відносно гр. Г. завідомо підробленого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення вчинено іншими особами - ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем дій щодо складання відносно гр. Г. завідомо підробленого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відповідачами не надано.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника першого відповідача, обставини щодо підробленого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення гр. Г. позивача не стосуються, фактично позивача звільнено за незаконне затримання гр. Г. та вилучення у нього наркотичного засобу, всупереч п. 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та п. 1 ст. 41 КПК України.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. № 1050, за межами місцезнаходження органу внутрішніх справ слідчий або інша службова особа органу внутрішніх справ на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів для попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Матеріалами справи підтверджено, що при подіях 30.04.2013 року, внаслідок яких позивача звільнено з органів внутрішніх справ, позивач діяв на підставі доручення начальника ГУ МВС України в Харківській області від 12.04.2013 року № 1/180.

Так, згідно з наявною в матеріалах справи копією письмового доручення начальника ГУ МВС України в Харківській області від 12.04.2013 року № 1/180 "Про проведення оперативно-профілактичного відпрацювання розважальних закладів м. Харкова та області з метою протидії наркозлочинності під умовною назвою "Нічне місто" (а.с. 100-102), керівництву УБНОН було доручено проведення у період з 13.04.2013 року по 30.04.2013 року комплексу оперативно-профілактичних заходів з відпрацювання розважальних закладів м. Харкова та області з метою викриття та припинення наркозлочинів, при цьому з 13.04.2013 року по 30.04.2013 року - практичний етап заходів. Метою проведення відпрацювання є, зокрема, виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які скоюють наркозлочини, вилучення з незаконного обігу наркотиків. Вказану мету наказано досягти шляхом, зокрема, оперативно-профілактичного відпрацювання розважальних закладів та прилеглої території, автошляхів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, встановлено, що 30.04.2013 року при "відпрацюванні території" в рамках доручення начальника ГУ МВС України в Харківській області від 12.04.2013 року № 1/180, було виявлено особу - гр. Г., який вів себе неадекватно, з ознаками перебування у стані наркотичного сп'яніння, цю особу було запрошено без застосування спецзасобів до відділу міліції. При вчиненні вказаних дій позивач керувався нормами п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію", якою передбачено обов'язок міліції щодо виявлення та припинення адміністративних правопорушень, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ. У подальших подіях 30.04.2013 року щодо гр. Г. позивач участі не брав, оскільки займався іншими справами, пов'язаними з виконанням його службових обов'язків. Позивачу відомо, що вилучена у подальшому у гр. Г. речовина рослинного походження є наркотичною, внаслідок чого відносно гр. Г. відкрито кримінальне провадження.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що розслідування здійснено за фактом внесення відомостей до ЄРДР відносно позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наданими в ході апеляційного розгляду справи письмовими поясненнями позивача по справі, що станом на час на даний час в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, у зв'язку з подіями під час встановлення і затримання гр. Г., які мали місце 30.04.2013 року та у зв'язку з якими ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів відмічає, що фактично до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з обставинами, які є предметом розгляду у рамках кримінальної справи, ці обставини входять до об'єктивної сторони складу злочину, який інкримінується позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що дії відповідача ГУ МВСУ в Харківській області щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з обставинами, які є предметом розгляду кримінальної справи, суперечать принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, дії відповідача ГУ МВСУ в Харківській області в Харківській області щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, з оглядом на відсутність на час звільнення позивача з посади обвинувального вироку суду, є передчасними.

Крім того, висновки службового розслідування стосовно скоєння ОСОБА_1 дій, несумісних з перебуванням на службі, за результатами перевірки, на підставі якої винесено оскаржувані накази ГУ МВС, є суперечливими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, викладеним у цих висновках, а також доказам, наявним в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача крайній захід дисциплінарного впливу, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Крім того, колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Колегія суддів зауважує, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем ГУ МВСУ в Харківській області в Харківській області не враховано попередня поведінка позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, які підтверджуються відповідними заохоченнями (а.с. 37-45), копії яких надано до матеріалів справи, а також позитивною характеристикою позивача з місця служби від 15.05.2013 року (а.с.21).

Колегія суддів відхиляє доводи першого відповідача про врахування при застосуванні до ОСОБА_1 крайньої міри дисциплінарного впливу попередніх дисциплінарних стягнень, оскільки, як вбачається зі змісту висновку про проведення службового розслідування, попередні випадки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у висновку не відображені, отже, не були підставою для застосування крайнього заходу дисциплінарного стягнення.

Щодо дотримання відповідачем ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області в Харківській області процедури проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, з матеріалів службового розслідування вбачається, що розслідування здійснено за фактом внесення відомостей до ЄРДР відносно позивача.

Розділом ІV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом Міністерством внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230, визначено компетенцію окремих підрозділів МВС при проведенні службових розслідувань.

Так, відповідно до п.4.4.1 п.4.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, у випадку реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) кримінальне правопорушення або повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення, компетентним підрозділом МВС щодо проведення службових розслідувань є управління (відділ, сектор) інспекції з особового складу кадрових підрозділів, зокрема, ГУ МВС, оскільки саме їхні працівники залучаються у таких випадках до проведення службових розслідувань, за рішенням уповноваженого начальника.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 здійснено некомпетентним підрозділом МВС, оскільки службове розслідування було проведено інспектором ВКЗ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області та висновок службового розслідування погоджено начальником ВКЗ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

При цьому колегією суддів не беруться до уваги доводи другого відповідача на відсутність у ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області відділу або сектору інспекції з особового складу, через що проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 доручено працівникам відділу кадрового забезпечення ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області, оскільки, як вбачається з супровідного листа (а.с.49) прокуратури м. Харкова, ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 07.06.2013 року про відсторонення від посади ОСОБА_1 направлено до ГУ МВС України в Харківській області, в якому є відділ інспекції з особового складу, який в даному випадку є єдиним компетентним підрозділом МВС при проведенні службового розслідування.

З приводу посилань апелянта на норми п.3.1 розділу ІІІ «Порядок призначення службового розслідування» Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів наведеної норми інші начальники (крім Міністра внутрішніх справ України) мають право призначати службове розслідування відносно осіб РНС лише у тому випадку, якщо Міністром внутрішніх справ України їм надано повноваження накладати на цих осіб РНС дисциплінарні стягнення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи переліку посад начальницького складу органів внутрішніх справи та їх права щодо застосування заохочень і накладення дисциплінарних стягнень, затвердженого наказом МВС України від 24.10.2012 року № 948 (а.с.190), начальник міського управління внутрішніх справ користується правом звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до прав, наданих Міністром внутрішніх справ України.

Між тим, колегія суддів зауважує, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено наказом начальника ГУМВС України в Харківській області, а не ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

За таких обставин, надання Міністром внутрішніх справ України начальнику ХМУ ГУМВС України в Харківській області права застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, та, відповідно, призначати службове розслідування, з урахуванням обставин, які передували притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності, повинно бути підтверджено належними доказами, яких до матеріалів справи відповідачами не надано.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" перед накладення дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Згідно п.п.6.3.2 п. 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, вправі брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що відповідачем ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області не забезпечено реалізацію права позивача брати участь у службовому розслідуванні, давати пояснення по суті правопорушення, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, оскільки у період проведення службового розслідування позивач ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 16.05.2013 року по 31.07.2013 року, що підтверджується копіями листків непрацездатності (а.с.98-99). При цьому ОСОБА_1 двічі повідомляв працівників відділу кадрового забезпечення ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про те, що ним будуть надані пояснення в рамках службового розслідування після виходу з лікарняного (а.с.59-60).

Колегія суддів відхиляє посилання другого відповідача на відмову ОСОБА_1 надати пояснення, про що складено акт (а.с. 59), оскільки як вбачається із зазначеного акту від 18.07.2013 року, актом зафіксована не відмова ОСОБА_1 від надання пояснень, а його повідомлення по телефону про перебування на лікарняному та зобов'язання надати пояснення після виходу з лікарняного. Такі ж пояснення викладено позивачем 18.07.2013 року письмово (а.с. 60), що підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції (а.с.162).

Незважаючи на це, 20.07.2013 року, тобто під час перебування позивача на лікарняному та без забезпечення реалізації права позивача на надання пояснень в ході службового розслідування, висновок службового розслідування було затверджено.

При цьому суд зазначає, що Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України містить пряму заборону на затвердження висновку службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення (п.п.6.3.6 п. 6.3 Інструкції).

Доводи представника першого відповідача про те, що позивач мав право надати пояснення після виходу з лікарняного 01.08.2013 року, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки 01.08.2013 року позивачу вже було вручено наказ про звільнення з посади, а службове розслідування завершено і висновок службового розслідування затверджено.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено порушення процедури проведення службового розслідування, оскільки розслідування здійснено некомпетентним в даному випадку підрозділом МВС, відповідачем ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області не забезпечено реалізацію права позивача брати участь у службовому розслідуванні, давати пояснення по суті правопорушення, а також висновок службового розслідування затверджено всупереч забороні затверджувати його без отримання від особи РНС письмового пояснення.

Колегія суддів зауважує, що за змістом п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого законодавством щодо звільнення з публічної служби (службове розслідування проведено неповноважним підрозділом; висновки службового розслідування є необґрунтованими та передчасними; від позивача не відбиралися письмові пояснення; обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення немотивоване), колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування наказів ГУМВС України в Харківській області від 25.07.2013 року №667 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та від 01.08.2013 року №303 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 в запас Збройних сил України за ст.64 п. "Є" (за порушення дисципліни).

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Як визначено статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 зазначеного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що обов'язковою умовою для притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності та накладення на них дисциплінарного стягнення є наявність встановленого факту невиконання чи неналежного виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а також наявність обґрунтованих підстав для застосування до працівника міліції такого крайнього заходу дисциплінарного впливу, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідачами не надано суду доказів того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальше його звільнення з органів внутрішніх справ України відбулося обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 25.07.2013 року №667 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 01.08.2013 року №303 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 в запас Збройних сил України за ст.64 п. "Є" (за порушення дисципліни) - є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про поновлення його на службі є обґрунтованими, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про поновлення позивача в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з 1 серпня 2013 року.

Згідно довідки №1255 від 09.09.2013 року (а.с. 6), виданої СФЗБО ХМУ ГУМВС України в Харківській області, середньоденне грошове утримання ОСОБА_1 на момент звільнення становить 120,00 грн., у зв'язку з чим з ХМУ ГУМВС України в Харківській області підлягає стягненню на користь позивача середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу (за 30 робочих днів - з 01.08.2013 року по 12.09.2013 року) у розмірі 3600, 00 грн. Зазначена сума відповідає сумі стягнення грошового утримання за один місяць.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 820/7528/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 26.11.2013 р.