Ухвала суду № 35635725, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м.Київ К/800/26803/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги від 06 березня 2013 року №295,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу від 06 березня 2013 року №295 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 5937,53 грн., в тому числі 340 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вимога відповідача про сплату боргу є протиправною, оскільки вона є фізичною особою-підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, позов задоволено повністю; визнана протиправною та скасована вимога Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про сплату боргу від 06 березня 2013 року №295 на суму 5937,53 грн., в тому числі 340 грн. штрафу.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію, обрав спрощену систему оподаткування, що надає йому підстави для звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 та ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 22464-6.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою у позовних вимогах відмовити у повній мірі.

В касаційній скарзі відповідач зазначає про недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30 вересня 1999 року.

З 12 червня 2007 року перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1.

Позивач є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 31 травня 2012 року НОМЕР_2.

На підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 06 березня 2013 року сформовано вимогу №Ф-295 про сплату боргу в сумі 5937,53 грн. та 340 грн. штрафу .

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на нього з серпня 2011 року згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність винесення пред'явлення вимоги про сплату боргу від 06 березня 2013 року №295 на підставі ст.25 Закону №2464-VI.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку колегією суддів відхиляються як безпідставні. Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим підпадає під дію ч.4 ст.4 Закону №2464-VI.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді