Ухвала суду № 35635679, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 816/5552/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. по справі № 816/5552/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі по тексту - ПАТ "Полтаваобленерго", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - ДПІ у м.Полтаві, відповідач), в якому просило суд визнати нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008991502 від 19 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 4 849,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 424,66 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. по справі № 816/5552/13-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0008991502 від 19 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 4 849,32 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять гривень тридцять дві копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 424,66 грн. (дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні шістдесят шість копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. по справі № 816/5552/13-а скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ПАТ "Полтаваобленерго" відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на ненадання належної оцінки доказам по справі, порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права (пп.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.10, п.11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002), що призвело до неправильного вирішення справи з обґрунтувань та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в надісланих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що ПАТ "Полтаваобленерго" діяло правомірно, включивши до складу податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2013 року суму податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 4849,32 грн., з врахуванням поданих заяв зі скаргами на постачальників, копій розрахункових документів, на підставі податкових накладних, виданих ПрАТ "МТС Україна" та Полтавською філією ПАТ "Укртелеком", отриманих позивачем відповідно в березні 2013 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2013 року посадовою особою ДПІ у м. Полтаві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року ПАТ "Полтаваобленерго" щодо виявлених помилок (порушень), за результатами якої складено акт від 06.06.2013 р. № 3163/15.2/00131819 (а.с. 13-17).

Під час перевірки було встановлено, що 18.05.2013 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2013 року.

До вказаної податкової декларації ПАТ "Полтаваобленерго" подано додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" (а.с. 85).

ПАТ "Полтаваобленерго" до додатку №8 до податкового кредиту за квітень 2013 року включено податкову накладну №938/530 від 31.03.2013 року по взаєморозрахунках з ПАТ "Укртелеком" на суму ПДВ 7,02 грн. та податкову накладну №4795 від 31.03.2013 року по взаєморозрахунках з ПрАТ "МТС Україна" на суму ПДВ 4842,30 грн. та відображено у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи вказаний факт, податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 4849 грн.

В матеріалах справи наявна копія заперечення ПАТ "Полтаваобленерго" на акт перевірки, в якому позивач вказує про незгоду із висновками акту від 06.06.2013 № 3163/15.2/00131819. За наслідками розгляду заперечень Кременчуцькою ОДПІ висновки вказаного акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 06.06.2013р. № 3163/15.2/00131819 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0008991502 від 19 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 4 849,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 424,66 грн.

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №9013/Б/99-99-10-01-15 від 15.08.2013 року скарга позивача на вказане податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0008991502 від 19.06.2013 р. - без змін.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності дій позивача щодо включення до складу свого податкового кредиту за відповідний звітний період суми податку на додану вартість за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 4849,32 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та інших первинних документів, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по взаємовідносинах із ПрАТ "МТС Україна" та Полтавською філією ПАТ "Укртелеком", з дотриманням строку 365 календарних днів з дати складання податкової накладної та порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит у вищевказаному розмірі, ґрунтується на тому, що ПАТ "Полтаваобленерго", на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за звітний період квітень 2013 року, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів: ПрАТ "МТС Україна" та Полтавською філією ПАТ "Укртелеком".

Так зокрема, встановлені відповідачем порушення аргументовані тим, що ПАТ "Полтаваобленерго" формувало податковий кредит на підставі незареєстрованих в ЄРПН податкових накладні, по яким період, за який подано заяву (скаргу), не відповідає періоду виписки податкових накладних.

Також, податковим органом констатовано, що позивачем порушено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, з посиланням на обов'язок товариства зазначати номенклатуру ЗП у рядку №5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією ДПІ у м.Полтаві з огляду на наступне.

Враховуючи період формування позивачем податкового кредиту (квітень 2013 року) при наданні правової оцінки цим правовідносинам слід застосовувати норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-V (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи зі змісту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п.201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В абз.11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України законодавцем передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (зареєстрованою в Мінюсті 1490/20228) затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Згідно із п.20 вказаного порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву на такого постачальника за формою Д8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, право на включення сум ПДВ до податкового кредиту Податковий кодекс України надає покупцю не лише за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно Податковий кодекс України надає право покупцю у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних звернутися зі скаргою на такого постачальника до якої додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарі/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Полтаваобленерго" сформовано податковий кредит квітень 2013 року на суму 4849,32 грн., що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ за квітень 2013 р. /а.с.92-94/, а саме по контрагентах: Полтавська філія ПАТ "Укртелеком" на суму ПДВ 7,02 грн. по податковій накладній №25 від 10.10.2012 р. та ПрАТ "МТС Україна" на суму ПДВ 4842,30 грн. по податковій накладній №4795 від 31.03.2013 року.

При цьому, до декларації із податку на додану вартість за квітень 2013 р. від 18.05.2013 р. /а.с.76-78/ ПАТ "Полтаваобленерго" подано додаток № 8 заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушенням ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) із скаргами на Полтавську філію ПАТ "Укртелеком" та ПрАТ "МТС Україна" про відсутність реєстрації виданих податкових накладних в ЄРПН (а.с.85, 86).

У зв'язку з тим, що податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року та додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" подано до податкового органу в електронній формі, що унеможливлює дотримання платником податків вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем супровідним листом від 20.05.2013 №02-31/5589 на адресу ДПІ у м. Полтаві направлено копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів (а.с. 123-127).

Вказані документи надійшли на адресу відповідача 20.05.2013, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом не заперечується, що зазначені податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентами, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та позивачем додані заяви із скаргами на постачальників до декларацій за звітний період, в якому сформований на їх підставі податковий кредит.

Таким чином, при поданні податкових декларацій за звітний податковий період позивачем дотримано вимог абз.11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення певних сум податку до складу податкового кредиту ПАТ "Полтаваобленерго".

Посилання відповідача на те, що у разі порушення продавцем порядку заповнення т/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право включити таку накладну лише у звітному податковому періоді, в якому виникло право на податковий кредит згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Загальні ж правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зазначений строк (365 календарних днів) позивачем не порушено. За таких обставин, позивач має право на податковий кредит.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Полтаваобленерго» за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за квітень 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що надання до перевірки податкових накладних, зазначених у акті перевірки, відображення позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України контрагенти позивача не зареєстрували виписані ними на користь позивача податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року було подано додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)" з відповідними документами та платіжними дорученнями.

Таким чином, висновки перевірки позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість з врахуванням поданих заяв із скаргами на постачальників за квітень 2013року, податкових накладних, отриманих позивачем відповідно в березні 2013 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Враховуючи викладене, виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0008991502 від 19 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 4 849,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 424,66 грн. та, як наслідок, задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду в частині задоволених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. по справі № 816/5552/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.