Рішення № 35631573, 28.11.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/5991/13-ц

2/119/2358/13

Справа 119/5991/13-ц

2/119/2358/ 13 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Феодосійський міський суд АРК у складі: головуючого - судді Микитюк О.А., при секретарі - Касянюк Т.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ФССТ «Степовий» про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку майна,

Встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання заповіту від 19 листопада 2004 року, складеного ОСОБА_3 недійсним та визнання права власності на 5/8 часток садового будинку та 1\4 частину земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 1986 року по 1994 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, а 10 березня 1995 року шлюб між ними було зареєстровано. 16 грудня 1997 року на ім.,я ОСОБА_3 виданий державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,064 га, що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва. В період шлюбу вони збудували та здали в експлуатацію двоповерховий садовий будинок, на який зареєстровано право власності за її чоловіком. При житті чоловік склав заповіт, у відповідності до якого усе майно, що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер, вона у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановами нотаріуса їй відмовлено у видачі вище вказаних свідоцтв. Заповіт необхідно частково визнати недійсним, оскільки чоловік не мав право розпоряджатися усім майном, яке йому належало, оскільки майно було придбано в період шлюбу і вона як дружина має право на 1\2 частку садового будинку а також на обов.язкову частку у спадщині.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, додавши що

Вони неодноразово намагалися вирішити питання з відповідачем добровільно, однак останній не надає правовстановлюючих документів на спірне майно, тому вона змушена звернутися до суду. Позивач не оспорює право відповідача на отримання спадщини за заповітом, однак вважає себе власником 1\2 частини садового будинку як переживши дружина померлого власником 1\4 частини садового будинку та земельної ділянки як особа яка має право на обов,язкову частку у спадщині, а тому заповіт підлягає визнанню частково недійсним саме в цій частині.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково і не заперечувала, що позивачу належить саме ці частки в майні, але заперечувала проти визнання заповіту частково недійсним, оскільки спадкодавець розпорядився своїм майном, а позивач не позбавлена права на отримання своє подружньої та обов.язкової часток без визнання заповіту недійсним. Крім того, відповідач не перешкоджав в отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, тому що він і сам не може отримати правовстановлюючий документ, оскільки в державному акті про право власності на земельну ділянку допущено помилки і виправлення в прізвище власника, а на садовий будинок видано лише реєстраційне посвідчення. Проти визнання права власності на 5/8 часток садового будинку та на 1\4 частку земельної ділянки не заперечувала, якщо це можливо при наявності виправлень в правовстановлюючих документах.

Суд вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вважає що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 березня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, про що відділом РАЦС Феодосійського міськвиконкому зроблено актовий запис № 102 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1.

16 грудня 1997 року на ім.,я ОСОБА_3 видано державний акт про право приватної власності на землю серії 1-КМ № 076552, згідно якого ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку площею 0,064 га по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

У вказаному акті допущено виправлення в прізвищі власника: «ОСОБА_3» виправлено на «ОСОБА_3».

01 квітня 1998 року на ім.,я ОСОБА_3 видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію за останнім права приватної власності на садовий будинок по АДРЕСА_1.

19 листопада 2004 року ОСОБА_3 склав нотаріально посвідчений заповіт, у відповідності до якого усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на за законом він буде матиме право, заповів ОСОБА_2 (реєстр 3639).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом РАЦС Феодосійського МУЮ зроблено актовий запис № 750 і видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2.

Після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 606/2011 р. щодо майна померлого. З вказаної спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2, який є сином померлого, та ОСОБА_1, яка є дружиною померлого.

01 липня та 14 листопада 2013 року державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на садовий будинок та 1\4 частину земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 оскільки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації права власності на садовий будинок , а в державному акті про право власності на земельну ділянку допущено виправлення.

28 травня та 15 жовтня 2013 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3\4 частки земельної ділянки та на 1\2 частку садового будинку, розташованих за вище вказаною адресою, у зв.язку допущеними виправленнями у державному акті та відсутністю реєстрації права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно вимого ст.. 1216,1217,1218, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 1233- 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

У відповідності до вимог ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

У відповідності до вимог ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від змісту заповіту, отже рішення суду про визнання недійсним заповіту в частині, що порушує права спадкоємця на обов'язкову частку в спадщині, не вимагається.

Частинами 1, 2 ст. 71 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у разі У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. А отже, право дружини на виділ своєї частки також, не потребує визнання заповіту недійсним.

Тому, на думку суду, не має законних підстав для визнання заповіту від 19 листопада 2004 року частково недійсним.

Що ж стосується позовним вимог про визнання права власності на 5/8 часток садового будинку, на думку суду вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

На виконання постанови КМУ від 27 лютого 1995 року N 150 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" були прийняті Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N 56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за N 31/1056. Правила встановлювали порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. До об'єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації, відносяться тому числі і садові будинки.

Отже, оскільки, садовий будинок був введений в експлуатацію у встановлений на той час порядок, в період шлюбу ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3, на ім.,я спадкодавця видано реєстраційне свідоцтво і право власності зареєстровано в Феодосійському БТІ, за позивачем необхідно визнати право власності на 1\2 частину садового будинку як подружню частину і на 1\4 частину як обов.язкову долю у спадщині, а всього на 5/8 часток садового будинку.

Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Отримана шляхом приватизації земельна ділянка хоча і в період шлюбу, не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю померлого ОСОБА_3

Зазначена позиція викладена в п. 18.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частки будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Зважаючи на те, що позивачкою не заявлено вимог про поділ садового будинку в натурі та про виділ конкретної частини садового будинку і господарських будівель, то не має підстав для задоволення позову про визнання права власності на частину земельної ділянки з підстав СК України.

Крім того, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року N 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку з цих підстав не заявлялося, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги лише про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині, тоді як державний акт містить виправлення, а тому не можу вважатися правовстановлюючим документом на землю. Тому у визнанні права власності з заявлених позивачем підстав необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 часток садового будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий (підпис) О.А. Микитюк

копія вірна: суддя- секретар-