Постанова № 35631398, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 913/1829/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Плюшка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Столиця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року у справі № 913/1829/13 Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Столиця", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл", Луганська область, про звернення стягнення на заставлене рухоме майно,

за участю представників:

позивача - Деріглазова М.О. (дов. від 15.07.13);

відповідача - Янчук В.В. (дов. від 29.03.13),

в с т а н о в и в:

У липні 2013 року заявник ТОВ "Кредо-Столиця" на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою про забезпечення позову.

Вказував, що на розгляді в Господарському суді Луганської області знаходиться позов ТОВ "Кредо-Столиця" до ТОВ "Маркет Стіл" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 57-10-11/02 від 29.11.11, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Роял люві фінанс" перед ПАТ "КБ "Хрещатик" за договором кредитної лінії № 57-10-11/1 від 25.11.11.

Зазначав, що 08.05.13 між ним та ПАТ "КБ "Хрещатик" був укладений договір про відступлення права вимоги № 1, згідно якого ТОВ "Кредо-Столиця" став новим кредитором за вказаним кредитним договором та договором застави.

Посилаючись на ту обставину, що відповідач з грудня 2012 року не надає балансові виписки з балансового рахунку № 281 про предмет застави та не допускає заставодержателя для здійснення контролю за наявністю заставного майна за місцями його знаходження, заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно - товари в обороті (труби), що належать ТОВ "Маркет Стіл" та знаходяться за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, б. 7; м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, б. 1; м. Донецьк, вул. Залізнична, б. 1б; м. Бровари, вул. Щолківська, б. 1; м. Луганськ, вул. 2-га Свердлова, б. 5 та шляхом заборони ТОВ "Маркет Стіл" вчиняти дії пов'язані з відчуженням вказаного майна.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25 липня 2013 року (суддя Старкова Г.М.) заяву задоволено.

Ухвалено забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно - товари в обороті, що належать ТОВ "Маркет Стіл" та знаходяться за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, б. 7; м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, б. 1; м. Донецьк, вул. Залізнична, б. 1б; м. Бровари, вул. Щолківська, б. 1; м. Луганськ, вул. 2-га Свердлова, б. 5 та шляхом заборони ТОВ "Маркет Стіл" вчиняти дії пов'язані з відчуженням вказаного майна та направлені на перехід права власності щодо цього майна у будь-який спосіб іншим особам.

Ухвала мотивована посиланнями на ту обставину, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у відповідності до приписів ст. 66 ГПК України є підставою до забезпечення позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року (колегія суддів у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючого, Агапова О.Л., Кододової О.В.) ухвалу скасовано, в задоволенні заяви відмовлено.

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що заборона на відчуження заставного майна відповідача вже зареєстрована в Єдиному державному реєстрі заборон, тому підстави до забезпечення позову вказаним заявником способом відсутні.

У касаційній скарзі ТОВ "Кредо-Столиця", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права при розгляді заяви позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Судами встановлено, що в обґрунтування необхідності забезпечення позову вказаним заявником шляхом останній посилається на те, що відповідач з грудня 2012 року не надає балансові виписки з балансового рахунку № 281 про предмет застави та не допускає заставодержателя для здійснення контролю за наявністю заставного майна за місцями його знаходження.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані заявником акти перевірки наявності майна складені за відсутності позивача.

Тобто, позивачем в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на заставлене майно були надані документи, що підтверджують дії осіб, учасником яких позивач не є.

Водночас апеляційним судом встановлено, що предметом договору застави № 57-10-11/02 від 29.11.11 та додаткових угод до нього є товари в обороті, а саме: труби сталеві різних якісних характеристик на суму 70 000 000 грн., обтяження на які вже зареєстровано в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження майна, що не було враховано місцевим господарським судом.

За таких обставин, скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що заборона на відчуження заставного майна відповідача вже зареєстрована в Єдиному державному реєстрі заборон, тому підстави для забезпечення позову вказаним заявником способом відсутні.

Дані висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають наведеним вимогам процесуального законодавства.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Столиця" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року у справі № 913/1829/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

І.А. Плюшко