Постанова № 35627603, 29.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 р. Справа №805/15707/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-20 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1, м. Добропілля

до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі

про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 1 серпня 2013 року № ф-820/1 та зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску

за участю

позивача: ОСОБА_1 - особисто

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 заявила позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 1 серпня 2013 року № ф-820/1 та зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску як особі, яка знаходиться на пенсії по втраті годувальника та є фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається те, що отримує пенсію за втратою годувальника та зареєстрована як фізична особа-підприємець, обравши спрощену систему оподаткування. З посиланням на статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач вважає, що вона є звільненою від сплати єдиного внеску за себе, внаслідок чого вимога про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску є неправомірною.

Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в порядку статті 128 КАС України суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності суб'єкта владних повноважень. Судом врахована правова позиція відповідача, викладена у відповіді на звернення позивача від 12 вересня 2013 року № 136/Г-02-01-15, в якій відповідач вважає, що оскільки позивач отримує пенсію за втратою годувальника, а не пенсію за віком, права на звільнення від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску позивач не має.

Вислухавши у судовому засіданні позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Добропільської міської ради 3 лютого 2006 року. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування, з вересня 2003 року отримувала пенсію за віком, пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 21 листопада 2003 року, з березня 2004 року перейшла на інший вид пенсії та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Дані обставини підтверджені позивачем у поясненнях під час судового розгляду справи та підтверджуються листами відповідача від 12 вересня 2013 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 жовтня 2013 року.

Позивач письмовими заявами зверталася до відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідачем була надана відповідь позивачу від 12 вересня 2013 року № 136/Г-02-01-15 та ГУ ПФУ в Донецькій області надана відповідь від 14 жовтня 2013 року № 3359-Г-01, відповідно до змісту яких заявникові повідомлено, що оскільки позивач отримує пенсію за втратою годувальника, а не пенсію за віком, права на звільнення від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску позивач не має.

1 серпня 2013 року відповідачем прийнята спірна вимога № ф-820/1 про сплату недоїмки, відповідно до якої у позивача станом на 31 липня 2013 року існує заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6270 грн. 65 коп. З відповідей органів Пенсійного фонду від 12 вересня 2013 року та від 14 жовтня 2013 року судом встановлено, що дана заборгованість виникла за період 2011 рік, 2012 рік та 5 місяців 2013 року, з урахуванням часткової сплати заборгованості, що підтверджено і позивачем під час судового розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464) - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Тобто, пенсіонером може вважатися особа, яка отримує пенсію в порядку та розмірі, передбаченому Закону № 1058.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464 - особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладені вище положення законодавства, суд приходить до висновку про те, що, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок за загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

Разом з тим, з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, серед іншого, призначається і пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 визначено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, в зв'язку із інвалідністю, в зв'язку із втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Згідно абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону № 1058 батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, як вбачається з зазначених норм законодавства та матеріалів справи, позивач отримує пенсію по втраті годувальника, яку вона добровільно обрала, а тому не відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати за себе єдиного внеску, що визначені частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності прийнятої відповідачем вимоги від 1 серпня 2013 року № ф-820/1, та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення вимог позивача щодо скасування даної вимоги та зобов'язання відповідача припинити нарахування позивачу єдиного соціального внеску як особі, яка знаходиться на пенсії по втраті годувальника та є фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування. Судові витрати в порядку статті 94 КАС України залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 1 серпня 2013 року № ф-820/1 та зобов'язання припинити нарахування єдиного соціального внеску як особі, яка знаходиться на пенсії по втраті годувальника та є фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 29 листопада 2013 року до 16 години.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.