Постанова № 35626359, 26.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа№ 5011-23/11186-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Лихольот А.В. - представник за дов. № 0201/13-01 від 02.01.2013 р.;

від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за дов. № 220/1012/д від 12.12.2012р.;

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р.

у справі № 5011-23/11186-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"

до відповідача Міністерства оборони України

про стягнення заборгованості у розмірі 750902,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (далі - ТОВ "Пральний комплекс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 750 902,04 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем здійснення розрахунків за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. по справі № 5011-23/11186-2012 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р.), зазначене рішення було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладені на позивача.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної по справі № 5011-23/11186-2012 дійшов висновку про відсутність підстав для сплати відповідачем заявленого розміру коштів, оскільки він перевищує договірну ціну, яка була встановлена додатковою угодою № 4 до договору № 286/5/11/1, укладеного між сторонами 18.04.2011 р. (з цим погодився суд касаційної істанції).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. по справі № 910/9258/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 р.), визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 4 від 16.03.2012 р. до договору 286/5/11/1 від 18.04.2011 р.

24.09.2013 р. позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. у зв'язку зі зміною істотних обставин по справі, зокрема, визнання недійсною з моменту укладення вищезазначеної додаткової угоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. прийнято заяву позивача до провадження та призначено до розгляду на 10.10.2013 р.

Заява розглядалася різними складами суду, її розгляд відкладався та оголошувались перерви на підставі статті 77 ГПК України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка ухвалою від 11.11.2013 р. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 26.11.2013 р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з відпустки, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка розпочала розгляд заяви заново та ухвалили постанову у даній справі.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду сторонами надавалися додаткові пояснення з посиланням на докази, які були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.11.2013 р. представник позивача підтримав позицію, викладену у заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами. Просив скасувати вищезазначену постанову та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2013 р. проти задоволення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами заперечував, просив залишити заяву без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та заперечень на неї, вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заява про перегляд постанови за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснив, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці

обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними

даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, при розгляді даної справи у суді першої інстанції, а також при перегляді судом апеляційної інстанції було встановлено, що 18.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (виконавець за умовами договору) та Міністерством оборони України (замовник за умовами договору) було укладено договір про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб №286/5/11/1 (далі - договір), згідно з умовами якого, ТОВ "Пральний комплекс" зобов'язувалось у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування спецодягу й іншого речового майна, а Міністерство оборони України - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і за цінами згідно положень цього договору.

В пунктах 1.2., 3.1. договору визначено його ціну в сумі 11756471,16 грн., в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотньому напрямку, тощо.

09.08.2011р. та 01.12.2011 р. між сторонами підписано додаткові угоди №№ 1, 2 до вказаного договору, якими внесено зміни до пунктів 1.2., 3.1. договору, згідно яких зменшено вартість ціни договору до 9936855,60 грн., в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотньому напрямку, тощо.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2011р. сторони продовжили строк його дії до 31.03.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

16.03.2012р. між сторонами підписано Додаткову угоду №4 про внесення змін до пунктів 1.2., 3.1. договору, згідно яких зменшено вартість ціни договору та визначено в сумі 9 702 084 грн., в тому числі ПДВ. В цій же угоді сторони домовились, що вартість ціни послуг за 2011 році складає 8085072,66 грн. в т.ч. ПДВ, а у 2012 році - 1 617 011,34 грн. з ПДВ.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. по даній справі (якою було скасовано рішення суду першої інстанції), суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки заявлена сума боргу у розмірі 750 902, 04 грн. перевищує ціну, яка була узгоджена додатковою угодою № 4 від 16.03.2012 р. та обмежена сумою у 9 702 084, 00 грн.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. по справі № 910/9258/13 місцевий суд дійшов висновку, про те, що додаткова угода № 4 до договору не відповідає вимогам законодавства, оскільки змінює ціну договору після його фактичного виконання, на підставі чого, додаткову угоду № 4 було визнано недійсною (відповідно недійсними визнано усі умови, які визначалися даною додатковою угодою, зокрема, специфікацію про надання послуг на 2012 рік, ціну за послуги, які надаються у 2012, а також ціну за послуги, які були надані у 2011 році).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що після визнання Додаткової угоди № 4 (яка передбачала специфікацію надання послуг та ціну послуг на 2012 рік) недійсною, для врегулювання спору сторони повинні керуватися умовами попередніх додаткових угод, а також вимогами законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що договір про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/11/1 від 18.04.2011р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому права та обов'язки сторін регулюються, в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Отже, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками визнання Додаткової угоди № 4 недійсною, вартість послуг за договором повинна визначатися у редакції Додаткової угоди № 2 від 01.12.2011 р. Відповідно до пункту 1.2. Додаткової угоди № 2, ціна послуг з ПДВ складає 9 936 855,60 грн. за послуги, надані до 31.12.2011 р.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у Додатковій угоді № 2 сторонами погоджено надання послуг, (а також їх вартість) виключно на 2011 рік (а саме до 31.12.2011 р.). Надання послуг та їх вартість на 2012 рік також не було узгоджено сторонами у Додатковій угоді № 3, якою було погоджено лише строк дії договору до 31.03.2012 р.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 31.12.2011 р. позивачем були надані послуги в розмірі 8 835 974,70 грн., з яких було сплачено відповідачем 8 085 072,66 грн. (сума неоплачених послуг за 2011 р. становить 750 902,04 грн., стягнення яких було предметом позову по даній справі).

Зазначена заборгованість у розмірі 750 902,04 грн. за послуги, надані до 31.12.2011 р. підтверджується відповідними актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг, підписаними сторонами а також, рахунками до цих актів (т. 1, а/с 35-65). Доказів погашення даної заборгованості відповідачем надано не було.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання протягом 30-ти банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавця.

У період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. позивач фактично надав послуг на суму 1 636 745,88 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, з яких сплачено відповідачем було 1 617 011,34 грн.

Зазначене часткове погашення заборгованості по послугам за 2012 рік здійснювалось відповідачем частинами в період з 20.04.2012 р. по 05.07.2012 р. (що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, т. 1, а/с 219-222) і відбувалося на підставі рахунків, виставлених позивачем, з урахуванням актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, які були підписані сторонами за окремі періоди надання послуг о 2012 році. (копії рахунків та актів містяться у 1-6 томах додатків до справи).

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача про те, що залишок заборгованості у розмірі 750 902,04 грн. за послуги, надані до 31.12.2011 р. не був погашений через відсутність бюджетних коштів з відповідним кодом видатків на рахунках відповідача, оскільки даний факт не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі державного органу, в даному випадку в особі відповідача, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 13.10.2009 року у справі № 21-348во09 (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі № 9/400). Також, як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та є порушенням пункту 1 ст. 6, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 11.09.1997, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України» від 29.06.2004 р.

Крім того, враховуючи порядок розрахунків, визначений п. 4.1. договору, а також часткове погашення заборгованості за послуги, надані у 2012 році у розмірі 1 617 011,34 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність на рахунках Міністерства оборони України бюджетних коштів для оплати послуг за договором (про що, окрім наведеного, свідчить лист Міністерства оборони України № 669 від 05.05.2012 р., т. 1, а/с 67), а відтак про безпідставне ухилення відповідача від оплати суми заборгованості, яка виникла станом на 31.12.2011 р. у розмірі 750 902,04 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання недійсною Додаткової угоди № 4, яка визначала специфікацію надання послуг на 2012 рік (саме відповідно до якої надавалися договірні послуги позивачем з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. та частково сплачувалися кошти відповідачем) не спростовує факт належного виконання позивачем обов'язків по наданню договірних послуг (що підтверджується підписаними сторонами актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання та не заперечується відповідачем).

З врахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума фактично наданих позивачем послуг за 2011-2012 рр. станом на 30.03.2012 становить 10 472 720,58 грн. Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. З цього вбачається, що сума фактично наданих послуг перевищує ціну договору, яка відповідно до Додаткової угоди № 2 становить 9 936 855,60 грн., проте, суд апеляційної інстанції не приймає даний факт в якості відмови в задоволенні позовних вимог з урахуванням наступного.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлюються Законом України «Про здійснення державних закупівель» (далі - ЗУ «Про здійснення державних закупівель»)

Відповідно до частини 6 статті 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку сторони фактично наданими та прийнятими послугами за договором перевищили суму договору на 535864,98 грн., що, з урахуванням ціни договору, визначеної сторонами (а саме 9 936 855,60 грн. за Додатковою угодою № 2) відповідає вимога статті 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», оскільки не перевищує 20% договірної суми.

Крім того, пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник - Міністерство оборони України має право відмовитись повністю або частково від оплати послуг у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при наданні послуг представнику замовника у більшій кількості, ніж передбачено специфікацією та планом надання послуг з прання військовим частинам.

Факт належного прийняття відповідачем фактично наданих послуг за 2011 рік встановлений у рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. по справі № 910/9258/13, (на яке посилається позивач у заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами т. 2, а/с 33, абз. 7 рішення), що приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ (який встановлює істотні для справи обставини), а також факт, який не потребує доказування в розумінні статей 34, 35 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів повної або часткової відмови від оплати послуг, які були надані позивачем у більшій кількості, ніж передбачено умовами договору, матеріали справи не містять, крім того, підписання відповідачем актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за всі надані з 01.01.2012 р. послуги, а також часткова оплата наданих послуг відповідачем з відповідним призначенням платежів підтверджує факт належного прийняття відповідачем наданих позивачем послуг.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума неоплачених відповідачем послуг фактично наданих позивачем послуг за договором в період 2011-2012 р. (надання яких підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем) становить 770636,58 грн. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості з відповідача, яка утворилась за послуги, надані до 31.12.2011 р, а саме 750 902,04 грн., таким чином, стягненню підлягає саме ця сума заборгованості.

Відповідно до ст. 112 ГПК господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно ст. 114 ГПК перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. За результатами перегляду судового рішення приймається, зокрема, постанова - у разі зміни або скасування постанови.

Відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. знайшли своє підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим його заява підлягає задоволенню, а вказана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33-36, 43, 49, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. у справі № 5011-23/11186-2012 задовольнити повністю.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. по справі № 5011-23/11186-2012 скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України та залишення рішення суду першої інстанції від 30.10.2012 р. у справі № 5011-23/11186-2012 без змін.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"(04211, м. Київ, Оболонський район, вулиця Лайоша Гавро, будинок 6, ідентифікаційний код 34344528) суму судового збору за перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. у справі № 5011-23/11186-2012 у розмірі 7509,02 грн.

4. Справу № 5011-23/11186-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 29.11.2013 р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова