Рішення № 35626309, 21.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 р. Справа № 914/3793/13

За позовом: до відповідача 1: до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрубпласт», м.Рубіжне Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м. Львів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія», м. Львівпро: cолідарне стягнення 338 623грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Горланов М.О.

від відповідача 1: Булик І.І.

від відповідача 2: не з"явився

Права та обов'язки ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам позивача та відповідача 1. Заяви про відвід суду не надходили

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю " Євротрубпласт", м.Рубіжне подано позов до Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія», м.Львів про солідарне стягнення 247901грн. 14коп. боргу за поставлений товар та 90722грн. 20коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 08.10.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.11.2013р. За клопотанням відповідача 1 та в зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 2, ухвалою суду від 07.11.2013р. відкладено розгляд справи на 21.11.2013р.

В судовому засідання 21.11.2013р. представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях від 14.11.2013р. б/н (зареєстроване канцелярією суду 18.11.2013р. за № 48736/13).

Відповідач 1 в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 21.11.2013р. № 462/01 суму основного боргу визнав. Проти солідарного стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 90722грн. 20коп. не заперечив. Просить відстрочити стягнення основного боргу і штрафних санкцій на 3 місяці в зв»язку з скрутним фінансовим становищем, не повним перерахуванням Державним казначейством України у Львівській області коштів за виконані роботи в сумі 1млн., що призвело до затримки виплати заробітної плати, виплат по державним зобов»язанням а також оплати по кредиту.

Відповідач 2 повторно в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, документів витребуваних ухвалами суду не подав. Направлений на зазначену в позовній заяві адресу відповідача 2: 79040, м.Львів, вул.Конюшинна,14 поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження у справі повернутий відділенням зв»язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до поданих позивачем витягів Серії АГ №100573 та серії АВ №537857 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» включене до ЄДР в статусі юридичної особи; місцезнаходження відповідача 2 за даними ЄДР: 79040, Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вулиця Конюшинна, будинок, 14. Зазначена адреса відповідає юридичній адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку ним скеровано відповідачу 2 копію позовної заяви з додатками, а судом - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу 2 можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача 2 та його відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

11.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» ( правонаступником якого є відповідач-1) укладено договір №11 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов»язується поставити, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку передбаченому цим договором.

Термін дії договору поставки №11 від 11.01.2011р. встановлено в п.13.1, відповідно до якого договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині здійснення розрахунків за поставлений товар - до повного виконання.

Покупець направляє постачальнику письмове замовлення з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків, передбачених п.4.3 даного договору. Замовлення покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару (щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами постачальника, що діяли на момент замовлення товару (п.4.1.1 договору).

Пунктом 4.1.2 укладеного договору встановлено, що постачальник протягом нормально-необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) постачальника замовлення покупця.

Достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем продукції в порядку, передбаченому п.4.4 даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі ( п.4.1.3. договору).

Пунктом 4.4. вказаного договору встановлено, що поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником) буде свідчити про отримання покупцем товару.

Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю (п.4.6 договору).

Відповідно до п.5.1 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

11.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (поручитель) укладено договір поруки №11-ПР, відповідно до п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов»язку Відкритим акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління-№1» (боржник), щодо оплати товару за договором №11 від 11.01.2011р. Порукою забезпечується виконання зобов»язань боржника в повному обсязі (п.1.2 договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р.).

Згідно з п.2.1 договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р., під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №11 від 11.01.2011р. Термін основний договір також включає всі рахунки-фактури, накладні, специфікації та додатки до договору, які були узгоджені в порядку, передбаченому договором постачання, та відповідно, є підставою для виникнення обов»язку боржника зі сплати грошових коштів на користь кредитора, що були укладені на момент підписання даного договору або будуть узгоджені сторонами протягом дії основного договору.

Відповідно до п.3.1 договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р., поручитель зобов»язаний у разі порушення боржником обов»язку за основним договором, що передбачений п.1.1. цього договору, самостійно виконати зазначений обов»язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

Згідно з п.3.4. договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р. поручитель та боржник відповідають за виконання обов»язку, забезпеченого порукою, перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель не може висувати проти вимог кредитора заперечення на підставі того, що кредитор попередньо не звернувся з вимогою оплати до боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 04 лютого по 15 листопада 2011р. позивачем на виконання умов договору на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №ЕТПЛВ0402/001 від 04.02.2011р., №ЕТПЛВ0402/002 від 04.02.2011р., №ЕТПЛВ1502/002 від 15.02.2011р., №ЕТПЛВ1502/003 від 15.02.2011р., №ЕТПЛВ0203/002 від 02.03.2011р., №ЕТПЛВ1103/002 від 11.03.2011р., №ЕТПЛВ1703/002 від 17.03.2011р., №ЕТПЛВ1803/004 від 18.03.2011р., №ЕТПЛВ1803/001 від 18.03.2011р., №ЕТПЛВ0404/001 від 04.04.2011р., №ЕТПЛВ0404/006 від 04.04.2011р., №ЕТПЛВ1605/014 від 16.05.2011р., №ЕТПЛВ1605/015 від 16.05.2011р., №ЕТПЛВ3105/006 від 31.05.2011р., №ЕТПЛВ0706/014 від 07.06.2011р., №ЕТПЛВ1008/003 від 10.08.2011р., №ЕТПЛВ3008/012 від 30.08.2011р., №ЕТПЛВ3008/013 від 30.08.2011р., №ЕТПЛВ0909/001 від 09.09.2011р., №ЕТПЛВ0909/002 від 09.09.2011р., №ЕТПЛВ0909/003 від 09.09.2011р., №ЕТПЛВ0909/001 від 09.09.2011р., №ЕТПЛВ0610/008 від 06.10.2011р., №ЕТПЛВ0610/009 від 06.10.2011р., №ЕТПЛВ0610/010 від 06.10.2011р., №ЕТПЛВ1310/031 від 13.10.2011р., №ЕТПЛВ1710/018 від 17.10.2011р., №ЕТПЛВ2010/021 від 20.10.2011р., №ЕТПЛВ2010/022 від 20.10.2011р., №ЕТПЛВ2610/008 від 26.10.2011р., №ЕТПЛВ2610/025 від 26.10.2011р., №ЕТПЛВ2610/026 від 26.10.2011р., №ЕТПЛВ2710/004 від 27.10.2011р., №ЕТПЛВ0111/022 від 01.11.2011р., №ЕТПЛВ0211/001 від 02.11.2011р., №ЕТПЛВ0211/002 від 02.11.2011р., №ЕТПЛВ0211/012 від 02.11.2011р., №ЕТПЛВ1511/020 від 15.11.2011р. було поставлено товар на загальну суму 1524256грн. 03коп. Однак, відповідач - 1 своїх зобов»язань за договором належним чином, в передбачений п.5.1. договору строк в повному обсязі не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 1276354грн. 89коп. Таким чином станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача-1 за отриманий товар становить 247901грн. 14коп. та визнається відповідачем-1 в повному обсязі.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день вирішення спору, доказів сплати суми боргу в розмірі 247901грн. 14коп. суду не подано.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На виконання вимог п.3.1 договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р. позивач 23.09.2013р. направив відповідачу-2 (поручителю) вимогу про сплату грошових коштів від 23.09.2013р. № 822/2013 якою повідомив відповідача 2 про наявність заборгованості за зобов"язанням, забезпеченим порукою відповідно до умов договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р. у розмірі 247901грн. 14коп. та просив у строк, до 01.10.2013р. сплатити вказану суму на поточний рахунок ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» Вказана вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач належним чином відповідно до умов договору поруки №11-ПР від 11.01.2011р. повідомив відповідача 2 (поручителя) про наявність заборгованості за зобов"язанням, забезпеченим порукою, однак на дату подання позовної заяви зобов"язання щодо погашення боргу за поставлений товар ні ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (боржником) ні ТзОВ "Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (поручителем) не виконані.

Відповідно до п.3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених договором поставки.

Договором поставки №11-ПР від 11.01.2011р. встановлено, що поручитель зобов"язаний у разі порушення боржником обов"язку за договором поставки , самостійно виконати зазначений обов"язок боржника перед кредитором в строк не пізніше двох банківських днів. Однак, у вказаний термін поручитель грошове зобов"язання по договору поруки не виконав.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржника.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов"язаний повідомити про це боржника, а в разі пред"явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Господарські зобов"язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких , які йому не суперечать ( ст.174 ГК України).

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому законом та договором.

Згідно з ч.3 ст.198 ГК України , відсотки за грошовими зобов"язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку визначених законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено в ч.5 ст. 694 ЦК України, в разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховують проценти відповідно до ст.536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 2 ст.536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.4 договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, покупець ч.3 ст.692 та ч.5 ст.694 ЦК України зобов»язаний сплатити проценти за використання чужих коштів в розмірі 20 % річних за весь період прострочення оплати.

Загальний розмір процентів за користування чужими коштами відповідно до поданого суду розрахунку становить 90722грн. 20коп.

З огляду на викладені обставини, вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 247901грн. 14коп. та 90722грн. 20коп. процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочувати чи розстрочувати його виконання.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Заборгованість виникла з вини відповідача 1, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» та може призвести до негативних наслідків для нього.

Представником відповідача-1 не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у вказаній справі чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, доводи, наведені у відзиві стосовно клопотання про відстрочку виконання рішення суду є необґрунтованими та безпідставними, а тому клопотання не підлягає до задоволення.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що предметом спору є солідарне стягнення з боржника та поручителя основного боргу та процентів за користування чужими грошовими коштами. При солідарному стягненні суми позовних вимог, судом на виконання рішення видається один наказ та зазначається, що обов»язок чи право стягнення є солідарним. Документів на підтвердження того, що відповідач-2 перебуває у важкому фінансовому становищі та про те, що на його рахунках в банківських установах відсутні кошти тощо, суду не надано. За таких обставин, та враховуючи, що позивачем заявлена вимога про солідарне стягнення заборгованості з обох відповідачів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про відстрочку виконання рішення суду.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів солідарно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11,509, 526, 530, 536, 553, 554, 555, 625, 655, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 173,174,175,193,198,216 ГК Уктаїни, ст.ст.1, 2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м. Львів, вул.Конюшинна, 14 ( ідентифікаційний код 03335511) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія», м.Львів, вул.Конюшинна, 14 ( ідентифікаційний код 33667162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", Луганська область, м.Рубіжне, вул.Трудова,1 (ідентифікаційний код 33090871) 247901грн. 14коп. заборгованості за поставлений товар, 90722грн. 20коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 6772грн. 47коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 21.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення підписано 26.11.2013р.

Суддя Кітаєва С.Б.