Рішення № 35626286, 27.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 р. Справа № 914/1076/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., розглянувши матеріали

за позовом: Приватного підприємства «Західний Буг», с.Павлів Радехівського району Львівської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння», м. Дрогобич Львівської області

до відповідача-2: ДСБУ Аграрний фонд, м.Київ

про повернення майна

Представники сторін:

від позивача: Сміхура В. - представник.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору: Приватним підприємством «Західний Буг», с. Павлів Радехівського району Львівської області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння», м. Дрогобич Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДСБУ Аграрний фонд, м.Київ про повернення майна.

Провадження у справі порушено 26.03.13 р.

Ухвалою суду від 30.05.13 р. провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 914/1237/13.

17.06.2013 року, рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1237/13 у задоволенні первісного позову Прокуратури Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду, м. Київ до відповідача ПП "Західний Буг", м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом ТзОВ " Стоянівнасіння", м. Дрогобич про стягнення 4 094 516, 05 грн. відмовлено повністю; стягнуто з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1 (код ЄДРПОУ 33642855) в доход державного бюджету - 68 820, 00 грн. судового збору. Зустрічний позов Приватного підприємства "Західний Буг", м. Львів до відповідача Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд", м. Київ про стягнення штрафу у розмірі 231 308, 70 грн. задоволено частково; Стягнуто з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1 (код ЄДРПОУ 33642855, п/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) на користь Приватного підприємства "Західний Буг", с. Павлів, Радехівський район, Львівська область, проспект Юності, 39 (код ЄДРОПУ 32478033)- 20 044, 50 штрафу, 249, 47 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог зустрічного позову - відмовлено.

Ухвалою суду від 21.10.2013р. поновлено провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 31.10.2013р.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. до участі у справі залучено Державну спеціалізовану бюджетну установу «Аграрний фонд» (01001, м.Київ, вул..Б.Грінченка, 1, ЄДРПОУ 33 642855, п/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) у якості іншого відповідача (відповідача-2).

У зв'язку із залученням судом у справі іншого відповідача 08.11.2013р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

22.11.2013 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідачів (Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння», код ЄДРПОУ 02778330 та Державну спеціалізовану бюджетну установу «Аграрний фонд», код ЄДРПОУ 33642855) повернути позивачу зерно пшениці 3 класу, в кількості 2 211,020 тон на загальну суму 3 979 836, 00 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 27.11.2013 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити мотивуючи тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.13 р. у справі № 914/1237/13, яке набрало законної сили встановлено, що зобов'язання позивача перед відповідачем-2 щодо поставки пшениці 3 класу по форвардному біржовому контракту № 37Ф виконані позивачем у повному обсязі і у спосіб, який був погоджений сторонами, натомість відповідач-2, який отримав зерно у своє володіння, власні зобов'язання щодо оплати поставлених йому 5 589,020 тон зерна пшениці 3 класу не виконав. Позивач відзначає, що на його вимогу повернути неоплачений товар відповідач-2 дав розпорядження зерновому складу, на якому зберігався неоплачений товар (відповідачу-1), повернути цей товар позивачу, однак, відповідач-1 повернув позивачу лише частину зерна, мотивуючи таку нестачу зерна його втратою в процесі зберігання на підставі укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору складського зберігання зерна № 15/12 від 22.08.2012р. Просить суд зобов'язати відповідачів повернути йому зерно.

Крім того, позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, просить накласти арешт на майно, що належить ДСБУ «Аграрний фонд», а саме на зерно пшениці 3 класу в кількості 2 211,020 тон, яке знаходиться на відповідальному зберіганні ПП «Західний Буг» у складському приміщенні за адресою: Львівська область, Буський р-н, смт.Красне, вул.Довженка, буд.1.

Зазначена заява мотивована тим, що невжиття заходів по забезпеченні позову призведе до неможливості виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз'яснено в п. 3 вищезазначеної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено жодних фактів, які б давали суду можливість дійти обґрунтованого висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості з Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» у разі задоволення позовних вимог, а також не долучено до заяви доказів, які свідчать про вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Крім того заявником не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання 27.11.2013 року не з'явився. У раніше наданих суду усних та письмових поясненнях відповідач-1 проти позову заперечує, мотивуючи тим, що після переоформлення ним 5 589, 020 тон кількості зерна на відповідача-2, зазначена кількість зерна була опломбована представниками Аграрного фонду, внаслідок чого зберігач (відповідач-1) фізично був позбавлений можливості перевіряти стан даного зерна, забезпечувати його захист від зараження шкідниками здійснювати провітрювання, пересіювання тощо, що на його думку, стало причиною втрати частини зерна під час зберігання.

Крім того, відповідач-1 наголошує, що з моменту переоформлення ним 5 589,020 тон зерна пшениці 3 класу з позивача на відповідача-2, та оформлення факту прийняття ним даного зерна на зберігання від відповідача-2 по договору складського зберігання зерна № 15/12 від 22.08.2012р., особою, яка вправі вимагати у нього повернення відповідної кількості зерна, чи давати будь-які інші вказівки щодо даного зерна, може бути лише відповідач-2- Аграрний фонд, а не позивач.

Представник відповідача-2 в судове засідання 27.11.2013 року не з'явився. У раніше наданих суду усних та письмових поясненнях проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем не виконані умови форвардного біржового контракту № 37 Ф від 04.04.2012 р. (зі змінами та доповненнями) щодо поставки 5 589,020 тон зерна пшениці 3 класу.

Розглянувши подані учасниками судового процесу докази у їх сукупності та заслухавши їх пояснення, суд встановив наступне.

04.04.2012 року між позивачем та відповідачем-2 укладено форвардний біржовий контракт № 37 Ф, відповідно до якого, позивач зобов'язувався передати відповідачу-2 зерно пшениці 3 класу у кількості 15 980.333 тон за ціною 1800 грн. за 1 тону в термін до 01.11.2012 р., а відповідач-2 зобов'язувався це зерно прийняти та оплатити.

14.08.2012 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про надання послуг по зберіганню зерна № 14-8, згідно з яким ПП «Західний Буг» передало на зберігання ТзОВ «Стоянівнасіння» зерно пшениці 6 та 3 класу. В подальшому, за умовами даного договору, ТзОВ «Стоянівнасіння» здійснило доробку зерна пшениці 6 класу на пшеницю 3 класу. Така доробка ПП «Західний Буг» оплачена у повному обсязі.

22.08.2012 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір складського зберігання зерна № 15/12, за яким ДСБУ «Аграрний Фонд» зобов'язувався передати на зберігання ТзОВ «Стоянівнасіння» зерно придбане за кошти державного бюджету.

Судом встановлено, що на виконання умов контракту № 37 Ф позивач поставив відповідачу-2, а останній прийняв всю визначену контрактом кількість пшениці, в тому числі 10 319,313 тон поставлено позивачем відповідачу-2 на складі ДП «Радивилівський КХП», а решта 5 589,020 тон зерна пшениці 3 класу поставлені позивачем відповідачу-2 на склади ТзОВ «Стоянівнасіння».

Поставка даної кількості пшениці на складі ТзОВ «Стоянівнасіння» відбулась у спосіб, який був погоджений сторонами контракту, і даний факт встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2013 року у справі № 914/1237/13.

У згаданому судовому рішенні господарський суд встановив, що між сторонами контракту (позивачем та відповідачем-2) була досягнута домовленість про можливість оформлення поставки залишку зерна пшениці 3 класу, у кількості 5 589,020 тон безпосередньо у місцях його зберігання на складах ТзОВ «Стоянівнасіння». Суд у справі № 914/1237/13 встановив, що поставка цієї кількості зерна відбулась шляхом надання ПП «Західний Буг» Аграрному фонду пропозиції (оферти) стосовно зміни умов контракту, в частині місця поставки цих 5 589,020 тон зерна (замість ДП «Радивилівський КХП» на ТзОВ «Стоянівнасіння»), і прийняття такої пропозиції Аграрним фондом, волевиявлення якого щодо прийняття оферти (акцепт) здійснене шляхом вчинення ряду послідовних дій, які свідчать про прийняття ним пропозиції ПП «Західний Буг», відповідно до вимог п.2 ст.642 ЦК України.

В період з 30.08.2012 р. по 24.09.2012 р. поставлене позивачем відповідачу-2 зерно пшениці 3 класу в кількості 5 589,020 тон, яке зберігалось на складах ТзОВ «Стоянівнасіння» переоформлене відповідачем-1, як зберігачем, на ДСБУ «Аграрний Фонд».

Наявні у справі документи (складські квитанції та картки аналізу зерна) засвідчують, що зерно, яке у серпні - вересні 2012 року прийняте відповідачем-2 від позивача, переоформлене відповідачем-1 з позивача на відповідача-2 та передане відповідачем-2 на зберігання позивачу-1, відповідало всім необхідним показникам ГОСТ та ДСТУ.

Після переоформлення зерна пшениці третього класу у кількості 5 589,020 тон, яке зберігалось на складі відповідача-1, з ПП «Західний Буг» на Аграрний фонд, дане зерно опломбоване представниками відповідача-2, та передане останнім на зберігання відповідачу-1, згідно з договором складського зберігання зерна № 15/12 від 22.08.2012 року, про що відповідач-1 (зберігач) видав відповідачу-2 (поклажодавцю) п'ять складських квитанцій: № 1 від 30.08.2012 р. (номер бланку АУ № 149496), № 2 від 07.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149497), № 3 від 18.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149498), № 4 від 20.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149499) та № 5 від 24.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149500).

Передача відповідачем-2 зерна пшениці 3 класу в кількості 5 589, 020 тон на зберігання відповідачу-1 супроводжувалась видачею зерновим складом ТзОВ «Стоянівнасіння» відповідачу-2 документів, які засвідчували якість зерна, а саме : п'ять карток аналізу зерна № 103 від 30.08.2012 р. на 1000 тон., № 136 від 07.09.2012 р. на 800 тон., № 171 від 18.09.2012 р. на 1600 тон., № 182 від 20.09.2012 р. на 1600 тон. та № 194 від 24.09.2012 р. на 589,02 тон.

19.11.2012 року, відповідач-2 у листі № 41-09/123 на ім'я відповідача-1 офіційно підтвердив, що на складі ТзОВ «Стоянівнасіння» зберігається об'єкт державного цінового регулювання (пшениця 3 класу у кількості 5 589,020 тон.), вказав на те, що ця пшениця поставлена Аграрному фонду Приватним підприємством «Західний Буг», на виконання форвардного біржового контракту № 37ф від 04.04.2012 р., вказав номери та дати вищезгаданих 5-ти складських документів, на підставі яких відповідач-1 прийняв від відповідача-2 вказану кількість зерна, та надав дозвіл відповідачу-1 відвантажити вказане зерно на ДП «Радивилівський КХП».

Одночасно, листом № 41-05/123 від 19.11.2012 р. відповідач-2 надав дозвіл ТзОВ «Експрес Логістик» на переміщення даного зерна на ДП «Радивилівський КХП».

Для забезпечення переміщення вищезгаданої кількості зерна, 01.11.2012 року комісією (СБЕЗ ГУМВСУ у Львівській області, державного фінінспектора в Львівській області, представника ТзОВ «Стоянівнасіння» та в.о. начальника відділення Аграрного фонду) складено акт про розпломбування складів, на яких воно зберігалось, після чого, на підставі отриманих відповідачем-1 від відповідача-2 дозволів на відвантаження № 41-09/123 від 19.11.2012 р., та на переміщення № 41-05/123 від 19.11.2012 р., частину зерна вивезено відповідачем-2 зі складу відповідача-1, зокрема, в період з 26.11.2012р. по 01.12.2012р. за розпорядженням відповідача-2, компанією-перевізником ТзОВ «Експрес-Логістик» було перевезено 390, 88 тон на склад ДП «Радивилівський КХП».

Всі вищенаведені факти, в т.ч. той факт, що зобов'язання позивача перед відповідачем-2 щодо поставки пшениці 3 класу по форвардному біржовому контракту № 37Ф виконані позивачем у повному обсязі і у спосіб, який був погоджений сторонами, та факт невиконання відповідачем-2 власних зобов'язань щодо оплати поставленого йому зерна, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2013р. у справі № 914/1237/13, в якій брали участь ті ж самі сторони, і до вирішення спору у якій суд зупиняв провадження у справі № 914/1076/13.

Відповідно до ст.35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на норму процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що всі вищевказані фактичні обставини встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2013р. у справі № 914/1237/13, яке набрало законної сили, вважаються доведеними, і не потребують їх повторного доведення.

Відповідно до п.2 ст.697 ЦК України, у разі, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Як свідчать наявні у справі докази, у зв'язку з непроведенням відповідачем-2 розрахунків за зерно, поставлене йому позивачем, останній двічі письмово звертався до відповідача-2 з проханням повернути неоплачений товар, (листи ПП «Західний Буг» на ім'я ген. директора Аграрного фонду № 1044 від 11.12.12 р. та № 166 від 05.03.13 р.).

Судом встановлено, що у січні 2013 року відповідач-2 повернув зерновому складу (відповідачу-1) перші примірники п'яти складських квитанцій № 1 від 30.08.2012 р. (номер бланку АУ № 149496), № 2 від 07.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149497), № 3 від 18.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149498), № 4 від 20.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149499) та № 5 від 24.09.2012 р. (номер бланку АУ № 149500), які у серпні - вересні 2012 року були видані відповідачем-1 відповідачу-2, для їх обміну на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. Одночасно, відповідач-2 звернувся до відповідача-1 із проханням вважати дане зерно власністю позивача. Аналогічні дії 04.06.2013 року відповідач-2 вчинив і по відношенню до раніше прийнятого ним від позивача 390, 88 тон зерна, яке відповідач-2 зберігав на зерновому складі ДП «Радивилівський КХП» (лист відповідача-2 № 41-07/1866 від 02.09.2013р.).

Відповідно до п.2 ст.399 ЦК України, право володіння припиняється у разі відмови володільця від володіння майном.

Факт повернення відповідачем-2 зерновим складам, на яких він зберігав неоплачений товар, складських квитанцій, свідчить про відмову відповідача-2 від володіння зерном, раніше прийнятим ним від позивача.

При цьому, такі дії відповідача-2 свідчать про те, що він, по суті, поклав виконання зобов'язання щодо повернення неоплаченого ним товару на третіх осіб, зокрема, на відповідача-1, на складі якого відповідач-2 зберігав 5 198,140 тон із 5 589,020 тон неоплаченого ним зерна, та на ДП «Радивилівський КХП», на складі якого відповідач-2 зберігав решта 390, 88 тон із вищезгаданих 5 589, 020 тон неоплаченого ним зерна.

Відповідно до п.1 ст.528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Відповідно до п.2 ст.528 ЦК, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З огляду на встановлені рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/1237/13 факти, які свідчать про те, що із фактично поставлених позивачем відповідачу-2, і прийнятих останнім 15 980,333 тон пшениці, відповідачем-2 оплачено лише 10 319,313 тон., на загальну суму 18 574 763, 40 грн., а решта 5 589,020 тон зерна не були оплачені, суд дійшов висновку, що відповідач-2 є боржником по відношенню до позивача щодо оплати вказаних 5 589,020 тон зерна.

Судом встановлено, що із 5 589,020 тон неоплаченого відповідачем-2 зерна, яке підлягало поверненню, зерновий склад ТзОВ «Стоянівнасіння» (якому відповідач-2 повернув складські квитанції на зерно) повернув позивачу лише 3 378 тон., які кредитор (позивач) прийняв. Решта 2 211,020 тон зерна пшениці 3 класу позивачу не повернуті.

Також, суд дійшов висновку, що оскільки позивач, використовуючи своє право, яке визначене п.2 ст.697 ЦК України, вимагає повернення неоплаченої кількості зерна, відповідач-2, з огляду на положення п.2 ст.528 ЦК України, зобов'язаний виконати цей обов'язок самостійно.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача до відповідача-2 (як до боржника за зобов'язанням оплатити товар), щодо повернення 2 211,020 тон неоплаченого зерна пшениці 3 класу, підлягають до задоволення відповідачем-2 у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача до відповідача-1, суд дійшов висновку, що дана вимога не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Між відповідачем-2 та відповідачем-1 укладено договір від 22.08.2012 р. № 15/12 згідно з яким відповідач-2 передав на зберігання відповідачу-1 прийняту від позивача пшеницю 3 класу, в кількості 5 589,020 тон. Даний факт встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2013р. у справі № 914/1237/13, а також підтверджується довідкою Державної фінансової інспекції у Львівській області № 07-26 від 12.10.2010р. про результати перевірки з питань наявності зерна закупленого Аграрним фондом до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам (стор.7, 10 довідки).

Одночасно, як вбачається зі змісту згаданої довідки, перевіркою встановлено факт неналежного виконання відповідачем-1 умов укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору складського зберігання № 15/12 від 22.08.2012 року. Зокрема, перевіркою встановлено, що склади ТзОВ «Стоянівнасіння», на яких зберігається зерно, знаходяться у вкрай поганому (занедбаному) стані.

Таким чином, фактичні обставини засвідчують, що відповідач-1 не належним чином виконував зобов'язання перед відповідачем-2 по зберіганню зерна по договору складського зберігання № 15/12 від 22.08.2012 року. При цьому, суд відзначає, що встановлені перевіркою у жовтні 2012 року факти неналежного зберігання відповідачем-1 зерна, переданого йому на зберігання відповідачем-2, це питання відповідальності відповідача-1 перед відповідачем-2, а не перед позивачем, який не є стороною укладеного між відповідачами договору складського зберігання № 15/12 від 22.08.2012 року.

Відповідач-1 несе відповідальність за збереження вказаної кількості зерна та за його повернення, виключно перед відповідачем-2, а тому, у позові про повернення позивачу зерна відповідачем-1 слід відмовити, з огляду на відсутність між позивачем та відповідачем-1 відповідних договірних відносин. Крім того, відповідач-1, на відміну від відповідача-2, не є покупцем неоплаченого товару, який позивач вимагає повернути з посиланням на п.2 ст.697 ЦК України.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд в порядку ст.68 ГПК України скасовує заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 21.03.2013р., як запобіжні заходи ( ст.43-3 ГПК України), оскільки в частині позовних вимог щодо повернення майна (зерна) до ТзОВ «Стоянівнасіння» судом відмовлено.

В порядку ст.49 ГПК України судом вирішується питання розподілу судових витрат за результатами прийнятого рішення. Відповідно до п.1 частини першої ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. Однак, у даному випадку розмір судових витрат залишається незмінним з врахуванням ставок судового збору встановлених Законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.399,528,642,697 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 49, 68, 82, 84, 85 та 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати Державну спеціалізовану бюджетну установу Аграрний фонд, м.Київ, вул.Б.Грінченка, 1 (код ЄДРПОУ 33642855, п/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) повернути Приватному підприємству «Західний Буг», с.Павлів, Радехівський район, Львівська область, проспект Юності, 39 (код ЄДРОПУ 32478033) зерно пшениці 3 класу, в кількості 2 211,020 тон на загальну суму 3 979 836, 00 грн.

3. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м.Київ, вул.Б.Грінченка, 1 (код ЄДРПОУ 33642855, п/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) на користь Приватного підприємства «Західний Буг», с.Павлів, Радехівський район, Львівська область, проспект Юності, 39 (код ЄДРОПУ 32478033) - 68 820,00 грн.. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

4. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» - відмовити.

5. Вжиті ухвалою суду від 21.03.2013 року заходи забезпечення позову, як запобіжні заходи - скасувати.

6. В задовленні заяви ПП «Західний Буг» про забезпечення позову від 12.11.2013р. - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.11.2013р.

Суддя Чорній Л.З.