Рішення № 35624168, 04.11.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.11.2013 Єдиний унікальний номер 205/5367/13-ц

№ 2/205/2693/2013

205/5367/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа гаражний кооператив «Метро» про визнання права власності на гараж та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 червня 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа ГК «Метро» про визнання права власності на гараж та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 липня 2013 року позов було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки, які нею було усунуто 11 липня 2013 року.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що вона у 2000 році придбала гараж № 331, який розташовано в ГК «Метро», у ОСОБА_3 З цього часу користується гаражем та має на нього паспорт, розрахункову книжку та номерну книжку, оформлені на її ім'я. Позивач у своєму позові просила суд визнати за нею право власності на гараж № 331 в ГК «Метро» за набувальною давністю шляхом виготовлення технічної документації та видачі свідоцтва про право власності.

Позивач у своїй заяві до суду просила розгляд справи проводити за її відсутності та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради проти заявлених вимог заперечувала та просила у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи ГК «Метро» у своїй заяві, наданій на адресу суду, просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, як стверджує позивач, гараж № 331, який знаходиться в ГК «Метро» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ватутіна, 2-м, нею було придбано у ОСОБА_3 в 2000 році.

На підставі рішення виконкому ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради № 81/12 від 15 березня 2004 року було переоформлено гараж в гаражному кооперативі «Метро» з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (а.с. 7).

6 квітня 2004 року на ім'я позивача ГК «Метро» було видано паспорт на гараж № 331 в ГК «Метро» (а.с. 24). Цього ж дня ОСОБА_1 було здійснено оплату за переоформлення спірного гаража (а.с. 24).

Згідно з розрахункової книжки члена ГК «Метро», оформленої на ОСОБА_1, у 2004 року взноси нею почали сплачуватися з 6 квітня 2004 року (а.с. 26).

З урахуванням того, що позивач зазначає, що гараж нею було придбано у 2000 році, то до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК України 1963 року.

На підставі ст. 224 ЦК України, 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен був бути укладений у письмовій формі та підлягав реєстрації в БТІ.

Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази укладання договору купівлі-продажу спірного гаража у належній формі позивачем суду не надані.

Відповідно до ст. 46 ЦК України, 1963 року, недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член гаражного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж наданий йому в користування, набуває право власності на це майно.

На підставі п.п. «а» п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст. 15 Закону України «Про власність»).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_3 право власності на спірний гараж було відсутнє, хоча мала можливість його оформити під час дії відповідного законодавства, тому вона не мала законних підстав для його відчуження та укладення стосовно нього будь-яких правочинів.

Також, з наданих суду документів взагалі не вбачається укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 навіть у простій письмовій формі договору купівлі-продажу.

Як випливає з рішення виконкому ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради № 81/12 від 15 березня 2004 року, ним спірний гараж було лише переоформлено з одного користувача на іншого. Рішенням виконкому право власності ні за ким не визнавалося, на теперішній час будь-яка особа не має на нього права власності.

З метою обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на набуття нею права власності на спірний гараж за набувальною давністю, оскільки користується ним вже 13 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, 2003 року, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно, володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 344 ЦК України, 2003 року, встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За змістом зазначеної норми для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідне добросовісне заволодіння і наявність умов, які б свідчили про те, що встановити попереднього власника немає можливості, а майно, на яке претендує особа, надійшло до неї законно, як-то із правочину чи як безхазяйна річ.

Однак, позивачем не надано до суду допустимих та належних доказів відкритого, безперервного володіння спірним нерухомим майном протягом десяти років, не надано документів, які б свідчили про визнання речі, а саме спірного нерухомого майна, як безхазяйної, та втрату можливості чи неможливість належним чином укласти договір про відчуження ОСОБА_3 спірного гаража після оформлення на нього права власності у встановленому порядку.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо виготовлення технічної документації та видачу свідоцтва про право власності на спірний гараж, оскільки ці питання до компетенції ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради не відноситься та розгляду судом заявлені позовні вимоги не підлягають.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову на теперішній час немає, а тому у його задоволенні слід позивачу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Закону України «Про власність», ст. ст. 46, 224 ЦК України 1963 року, ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України, п.п. «а» п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», ч. 1 ст. 60, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа Гаражний кооператив «Метро» про визнання права власності на гараж за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя