Ухвала суду № 35621973, 28.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/5013/13 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.Ю.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2013 року за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовим рішенням - у відношенні ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області звернувся до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовим рішенням - у відношенні ОСОБА_2.

В поданні зазначено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження №682/2 з примусового виконання: виконавчого листа № 0827/2-506/2012, виданого 05.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 40/К-07 від 17.07.2007 року на відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті) у загальному розмірі 3151095 грн. 60 коп., яка складається з заборгованості по кредиту - 2440000 грн., заборгованості по простроченим процентам - 542370 грн. 73 коп., заборгованості по комісії - 168724 грн. 83 коп., а також судові витрати в загальному розмірі 1820 грн.; виконавчого листа № 0827/1078/2012, виданого 31.01.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2, як поручителя на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 75/КВ-07 від 17.12.2007 року, укладеним між ТОВ «»Український промисловий банк» та ТОВ «Вікор» в сумі 6575757 грн. 65 коп., яка складається з суми за кредитом - 5193792 грн. 40 коп., суми нарахованих відсотків - 61741 грн. 74 коп., суми прострочених відсотків - 1320493 грн. 51 коп., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн. Державним виконавцем постановами про відкриття виконавчого провадження № 36717934 від 26.02.2013 року та № 38420895 від 17.06.2013 року відкрито виконавчі провадження з примусового виконання цих виконавчих документів та встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення суду. Станом на 15.08.2013 року боржником рішення суду не виконано. Посилаючись на ці обставини, просили тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_2

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2013 року відмовлено у задоволенні подання.

Не погоджуючись з ухвалою суду, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення подання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовивши в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовим рішенням - у відношенні ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що не доведено факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Основні доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, висловлену в поданні та в ході розгляду справи.

Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді, апелянт не надав суду будь яких, які б свідчили про ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань.

З письмових заперечень на апеляційну скаргу, направлених по пошті на адресу апеляційного суду вбачається, що до відділу примусового виконання рішень боржник звернувся з заявою про реалізацію належного йому майна - сільськогосподарської техніки - з метою погашення боргу. Також видно, що боржник ОСОБА_2 страждає на тяжку хронічну хворобу, 03.06.2013 року йому зроблено операцію, та він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в Запорізькому обласному клінічному онкологічному диспансері (а. с. 53-55).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що постановами про відкриття виконавчого провадження № 36717934 від 26.02.2013 року та № 38420895 від 17.06.2013 року відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів (а. с. 11-12; 21-22).

Постанова № 682/2 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження була постановлена 25.06.2013 року (а. с. 27).

В матеріалах справи відсутні докази щодо отримання боржником ОСОБА_2 копій вказаних постанов.

Через 2 місяці - 23.08.2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області вже направив до суду подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта не заперечувала, що ОСОБА_2 неодноразово направлялися виклики до виконавчої служби, проте він не отримував їх, поштова кореспонденція поверталася без вручення. На думку апелянта це свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання боргових зобов'язань.

Також при апеляційному розгляді встановлено, що боржник ОСОБА_2 не отримував направлені йому по пошті виклики до державної виконавчої служби, проте, самостійно звернувся до відділу примусового виконання рішень з заявою про реалізацію належного йому майна - сільськогосподарської техніки - з метою погашення боргу. Оскільки влітку ОСОБА_2, який страждає на тяжку хронічну хворобу, був прооперований та тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в Запорізькому обласному клінічному онкологічному диспансері , не можна вважати, що він ухиляється від виконання боргових зобов'язань.

Як пояснила в засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 на теперішній час проводяться торги та на користь ПАТ «Дельта Банк» виплачено понад 900000 грн. - в рахунок погашення боргу.

У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що оцінивши відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоцільність застосування тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, оскільки державним виконавцем не надано переконливих доказів стосовно ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: