Ухвала суду № 35621287, 14.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

2

Головуючий 1 інстанції Коваленко В.О.

Доповідач Алексєєв А.В.

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Новосядлої В.М.

Суддів - Алексєєва А.В., Резникової Л.В.

при секретарі - Козаку І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2013 року був частково задоволений позов, стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15000 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював з 06.07.1992 року підземним електрослюсарем, прохідником у відповідача з 10.08.1998 року по 13.02.2012 року прохідником підземним.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 лютого 2013 року підземний прохідник ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: хронічну попереково-крижову радикулопатію з помірним м'язові-тонічним, двобічним корінцевим сіндромом, статико-динамічними порушеннями.

Згідно висновку МСЕК від 11 квітня 2013 року, позивачу вперш встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з вищенаведеним професійним захворюванням в розмірі 50%.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального та процесуального права, а саме, позивачем не було доведено, якими саме неправомірними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, не встановлена вина відповідача у заподіянні шкоди.

Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені про дату та час розгляду справи, просили розглянути справу в їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач працював з 06.07.1992 року підземним електрослюсарем, прохідником у відповідача з 10.08.1998 року по 13.02.2012 року прохідником підземним, після чого був звільнений за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою позивача.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 лютого 2013 року підземний прохідник ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: хронічну попереково-крижову радикулопатію з помірним м'язові-тонічним, двобічним корінцевим сіндромом, статико-динамічними порушеннями у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці обумовленими впливом промислового фактору - важкість праці. Причина професійного захворювання: потужність зовнішньої роботи (Вт) при роботі з переважною участю м'язів плечового поясу 92,5 Вт (ПДР - 45 Вт), маса підіймає мого вантажу склала 40 кг (ПДР 30 кг).

Згідно висновку МСЕК від 11 квітня 2013 року, позивачу вперш встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з вищенаведеним професійним захворюванням в розмірі 50%.

Таким чином, на час встановлення стійкої непрацездатності між позивачем і відповідачем існували трудові відносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган.

За частиною 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наведених підстав та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що підприємством не були забезпечені безпечні умови праці позивача, а тому відповідач має нести перед ним відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності до норм Кодексу законів про працю України. Також судом першої інстанції обґрунтовано з урахуванням усіх обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодуванням моральної шкоди в сумі 15000 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в суді недоведена вина відповідача, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, спростовуються наведеним та задоволенню не підлягають. Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильні правові висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача, а судове рішення залишає без зміни, як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: