Постанова № 35621202, 26.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа№ 910/7617/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Чижова К.Л. - дов. №03/431 від 02.09.2013 р.

від відповідача ОСОБА_3 - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3

на рішення

господарського суду міста Києва

від 02.07.2013 р. (суддя Станік С.Р.)

у справі №910/7617/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий Дім «Черкаська продовольча компанія»

(далі - ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія»)

до Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3

(далі - ФОП ОСОБА_3.)

про стягнення 44 460,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. у справі №910/7617/13 позов ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія» до ФОП ОСОБА_3, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині трьох процентів річних та заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині пені, задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 40 214,91 грн., пеню в сумі 3 008,11 грн., три проценти річних в сумі 1 203,65 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що позивачем при розгляді справи судом першої інстанції не подано всіх документів, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, а саме, не надано договору про надання послуг №503/03.01.12 від 03.01.2012 р. (далі - Договір про надання послуг), за умовами якого замовник (ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія») здійснює оплату за надані йому послуги шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних йому грошових коштів, які виконавець (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язаний перерахувати йому за поставлений товар на підставі договору постачання №502/03.01.12 від 03.01.2012 р. (далі - Договір поставки). За твердженнями апелянта, на виконання умов Договору про надання послуг ним надано позивачу послуг на суму 40 920,00 грн., розрахунки за які проведено шляхом зарахування зустрічних вимог за умовами цього договору. Крім цього, апелянт посилався на неправильне зазначення позивачем юридичної адреси відповідача, що унеможливило його виклик до суду, а відтак позбавлено можливості бути присутнім в судових засіданнях та надати відповідні докази в суді першої інстанції тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.10.2013 року.

22.10.2013 р. на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 26.11.2013 року.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт доводи своєї скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 44 460,16 грн., з яких 40 214,91 грн. - основний борг, 1 241,63 грн. - три проценти річних, 3 003,62 грн. - пеня. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем поставлено відповідачу на підставі Договору поставки товар на суму 226 489,97 грн., який відповідачем оплачено частково - на суму 166 934,77 грн., частину - на суму 19 340,29 грн. повернуто, внаслідок чого заборговано позивачу 40 214,91 грн. тощо.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 40 214,91 грн., три проценти річних в розмірі 1 203,65 грн., пеню в розмірі 3 008,11 грн., а також подав новий розрахунок позовних вимог на загальну суму 44 426,67 грн.

Суд першої інстанції, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позову, а відтак його задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що позивачем за Договором поставки в період з 04.01.2012 р. по 26.04.2012 р. поставлено відповідачу товар на суму 226 489,97 грн., проте, відповідачем свого обов'язку щодо оплати цього товару в повному обсязі не виконано, заявлених до нього вимог не спростовано, доказів належного виконання ним зобов'язань з оплати поставленого йому товару не надано, внаслідок чого порушено умови Договору поставки та положення цивільного законодавства України тощо. В частині заявлених до стягнення штрафних санкцій місцевий суд вважав їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в частині повної оплати поставленого товару тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 03.01.2012 р. між ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія», як постачальником, та ФОП ОСОБА_3, як покупцем, укладено Договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар (м'ясну продукцію), який є власністю постачальника. Підтвердженням здійснення поставки товару є підписана відповідальними представниками сторін видаткова або товарно-транспортна накладна (п.п.1.1., 4.5. Договору поставки).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ч.1 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Оплата за товар, що відвантажується, здійснюється покупцем на підставі п.п.5.2., 5.3. Договору поставки на рахунок постачальника в національній валюті України на підставі рахунків-фактур або накладних, як по безготівковому рахунку так і готівкою. Максимальний термін по відстрочці платежу становить 1 (один) календарний день з моменту прийому товару покупцем.

В матеріалах справи наявні копії підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, згідно яких в період з 04.01.2012 р. по 26.04.2012 р. позивачем поставлено відповідачу за Договором поставки товар на суму 226 489,97 грн., а також прибуткові касові ордери ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія» про те, що у період з 16.01.2012 р. по 26.06.2012 р. відповідачем оплачено товар на суму 166 934,77 грн., а в період з 03.01.2012 р. по 31.01.2012 р. повернуто товар на суму 19 340,29 грн. (накладні на повернення товару).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 40 214,91 грн. (226 489,97 - 166 934,77 - 19 340,29 = 40 214,91).

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідносини, в якмх одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в сумі 40 214,91 грн.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк ( ст.612 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.6.1. Договору поставки, за прострочення передбачених п.5.3. платежів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент оплати, нараховану на повну суму недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з 02.10.2012 р. по 02.04.2013 р. пені в сумі 3 008,11 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 203,65 грн. ґрунтуються на Договорі поставки, відповідають приписам чинного законодавства, їх розрахунок є арифметично вірним, місцевий суд дійшов правильного висновку про їх задоволення.

Посилання апелянта на Договір про надання послуг, за умовами якого ТОВ «ТД «Черкаська продовольча компанія» здійснює оплату за надані йому послуги шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних йому грошових коштів, які ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний перерахувати йому за поставлений товар на підставі Договору поставки є безпідставними.

Так, приписами ст.203 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За умовами п.3.2. Договору про надання послуг, наданого відповідачем суду апеляційної інстанції, підставою для зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних позивачу грошових коштів, які відповідач зобов'язаний перерахувати йому за поставлений товар на підставі Договору поставки є підписаний обома сторонами акт прийому-передачі наданих послуг. Залік зустрічних вимог проводиться позивачем без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо), таке зарахування може здійснюватись за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання послуг сторонами не складався й відповідно не підписувався, відповідачем будь-яких доказів на підтвердження надання ним послуг позивачу до матеріалів справи не надано, як й доказів його звернення до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог тощо.

Надані відповідачем апеляційному суду копії видаткових касових ордерів не можуть вважатись належними доказами на підтвердження надання послуг, оскільки їх датовано IV кварталом 2011 року - до укладення Договору про надання послуг (03.01.2012 р.), відтак вони цього договору не стосуються.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. у справі №910/7617/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/7617/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун