Рішення № 35621189, 05.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 922/186/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жигалкін І.П.

судді: Шатерніков М.І. , Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард 10", м. Харків до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, м. Харків про визнання права власності на бензин та витребування бензину за участю предствників сторін:

позивача - Чіріка І.О. (дов. № б/н від 02.01.2013 р.)

відповідача - Гавриленко М.Ю. (дов. № 96/9/10.0-13 від 08.07.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард 10" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання права власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95грн. та витребування майна - бензину автомобільного марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59 грн., бензину автомобільного марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94грн., бензину автомобільного марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95грн. з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2013р. у справі №922/186/13-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р., позов задоволено. Визнано за ТОВ "Авангард 10" право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94грн., бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95грн. Витребувано майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94грн, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95грн. з чужого незаконного володіння. Стягнуто з Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард 10" судовий збір у розмірі 20154,76грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 червня 2013 року по справі № 922/186/13-г касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. та рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013р. у справі №922/186/13-г скасовано, а справу №922/186/13-г передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Уточненні позовні вимоги прийняті ухвалою суду від 11 вересня 2013 року, де Позивач просить: - визнати право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182 218,59грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200 685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245 911,95грн.;

- зобов'язати Відповідача повернути майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182 218,59грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200 685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245 911,95 грн. власнику майна - Позивачу.

Судова колегія досліджує наявні заяв або клопотань.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло, відмовляється від клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів.

Представник Позивача проти клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі заперечує.

Дослідивши матеріали справи та клопотання Відповідача щодо зупинення провадження у справі на підставі реорганізації Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС до заміни її правонаступником Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів суд дійшов до висновку щодо відмови у його задоволенні на підставі наступного.

Відповідно до вимог статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: (1) призначення господарським судом судової експертизи; (2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; (3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Даний перелік підстав щодо зупинення провадження у справі є вичерпним, а посилання Відповідача щодо заміни його правонаступником не підтверджується наданими доказами, оскільки в наказі Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 06.06.2013 № 1005 зазначено реорганізації останнього (п. 1 Наказу від 06.06.2013 р. № 1006).

Реорганізація - це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником.

Реорганізація здійснюється за рішенням засновників (учасників) або органу юридичної особи, уповноваженої на те установчими документами. У деяких випадках, реорганізація юридичних осіб здійснюється за рішенням уповноважених державних органів чи суду, або за згодою уповноважених державних органів.

Стаття 59 Господарського кодексу України прирівнює припинення до реорганізації. Однак, термін Реорганізація є більш широким і включає в себе окрім власне припинення, в т.ч. зміну в структурі власників підприємства, тощо.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач придбав нафтопродукти 01.06.2011р. у ТОВ "Ріаліз Ойл" за договором поставки нафтопродуктів №10 від 01.06.2011р. та 29.11.2012р. - у ТОВ "Уністрой" за договором поставки нафтопродуктів №02-11/2012-КП від 29.11.2012р., транспортовані для реалізації - провадження господарської діяльності на АЗС №8 позивача за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 201/1.

На підставі отриманої скарги громадянина Прасола А.Є., у зв'язку з ймовірним продажем бензину сумнівної якості, фахівцями Державної податкової служби у Харківській області спільно із Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області проведено фактичну перевірку АЗС №8 позивача, розташованої за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 201/1. За результатами проведеної Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України експертизи зразків бензину, що реалізується через АЗС №8 ТОВ "Авангард 10", встановлена невідповідність відібраних зразків ДСТУ.

29.12.2012р. працівниками Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на підставі п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008р. N281/171/578/155, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" від 20.12.1997р. №1442, складено протокол про тимчасове затримання майна №1, вручений директору позивача, в якому зазначено, що посадовими особами було затримано і вилучено майно позивача АЗС №8 у загальній кількості 58369л загальною вартістю 503868,64грн., зазначене в протоколі як "рідина невстановленого походження із запахом бензину".

02.01.2013р. відповідачем прийнято рішення №1 про накладення адміністративного арешту майна, в якому зазначено про рішення накласти тимчасовий адміністративний арешт майна, власник якого не встановлений, що міститься за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна 121/1, АЗС №8 ТОВ "Авангард 10" на загальну суму 503868,64грн.

За актами розпломбування і викачки від 05.01.2013р. та від 09.01.2013р. представниками Основ'янської міжрайонної податкової інспекції м. Харкова Харківської області була здійснена викачка арештованого бензину та його вивіз.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно укладених позивачем (Покупець) договорів поставки нафтопродуктів № 10 від 01.06.2011 року з ТОВ «Ріаліз Ойл» (Постачальник) та № 02-11/2012-КП від 29.11.2012 року з ТОВ «Уністрой» (Постачальник), постачальники зобов'язуються передати у власність Покупця нафтопродукти. Строк дії даних договорів спливає 31 грудня 2013 року. Згідно додаткових угод, Постачальники зобов'язуються поставити, а Покупець прийняти бензини марок А-92 та А-95.

По фактам відвантаження нафтопродуктів Постачальники виписали видаткові накладні, згідно яких відвантажено бензини марок А-92 та А-95 до місця зберігання - ВАТ «Дніпронафтопродукт». ТОВ «Авангард 10» зберігало нафтопродукти на складах ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі договору зберігання № 0608/10-2 від 06 серпня 2010 року.

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0608/10-1 від 06 серпня 2010 року між ТОВ «Авангард 10» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» та підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Отримані нафтопродукти на АЗС № 8 ТОВ «Авангард 10» були оприбутковані, що підтверджується товарно-транспортними накладними, журналом обліку надходження нафтопродуктів та журналом змінних звітів.

Згідно пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.7 статті 94 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

Під час перевірки позивачем були надані журнал обліку надходження нафтопродуктів АЗС № 8 ТОВ «Авангард 10», товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), паспорти якості та сертифікати відповідності на бензин автомобільний марок А-92 та А-95.

З огляду на те, що паливо, згідно досліджень Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, мало показники, відмінні від встановлених вимог ДСТУ, відповідач дійшов висновку, що таке паливо не належить ТОВ «Авангард 10» оскільки показники якості в паспортах якості на таке паливо відповідача не відповідали показникам за результатами досліджень, а тому воно було арештовано та вилучене як безхазяйне. При цьому результати досліджень офіційної лабораторії ТОВ «В Т І І», де мало бути проведено дослідження офіційно, до уваги не бралося.

Проте, такі висновки податкового органу не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні документах, оскільки усі первинні документи надані позивачем свідчать про належність нафтопродуктів саме позивачу, оскільки окрім наявності самих документів, нафтопродукти передували у резервуарах позивача.

Відповідно до п.3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121 (далі Інструкція № 271/121), паспорт якості - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Пунктом 2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 визначено, що сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідно розділу 4 ДСТУ 4063-2001 бензини повинні відповідати вимогам цього стандарту и бути виготовлені за технологічною документацією в установленому порядку.

Пунктом 5.6. Інструкції № 271/121 передбачено, що згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформляє паспорт якості за формою № 11-НК. Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється у повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою.

В силу вимог пункту 6.5.1 Інструкції, приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюються лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, прибутково-витратної накладної, паспорта якості тощо). На продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, обов'язково додається сертифікат відповідності або його копія, або копія свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності.

Пункт 6.5.8 Інструкції встановлює, що не допускається приймання нафтопродуктів до резервуарів АЗС у випадку - неправильного оформлення паспорта якості на нафтопродукт (відсутність номера або паспорт заповнений не за всіма показниками якості).

Доказів встановлення податковим органом неправильного оформлення паспорта якості на нафтопродукти або інших документів, які були надані позивачем під час перевірки, суду не надано.

Як зазначено у ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так у постанові Вищого господарського суду України від 11 червня 2013 року визначено, що предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог Позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння Позивача, перебування його в натурі у Відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В порядку ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, що спростовували викладене у позові, суд визнає частково вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що відповідач оспорює право власності ТОВ «Авангард 10» на майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 182 218,59 грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063- 2001 у кількості 18496,40 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 200 685,94, бензин автомобільний марки А-92 ENERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 245,911,95 грн., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 526, 530, 549, 610, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 174, 180, 193, 224 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 17) повернути майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37л вартістю по продажній ціні з ПДВ 182 218,59грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40л вартістю по продажній ціні з ПДВ 200 685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19л вартістю по продажній ціні з ПДВ 245 911,95 грн. власнику майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авангард 10" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, корпус 2, квартира 20, код ЄДРПОУ 37093902).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард 10" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, корпус 2, квартира 20, код ЄДРПОУ 37093902) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Жигалкін І.П. Шатерніков М.І. Присяжнюк О.О.