Рішення № 35621155, 26.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 5015/370/12

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України» "Національна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

До відповідача: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів

Про стягнення 3 187 828,16 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Мацегорін А.О. - представник за дорученням

від відповідача: Охріменко В.В.- представники за дорученням

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Дочірньої компанії «Газ України» "Національна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 3 187 828,16 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2013 року провадження у справі було зупинено.

В зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення розгляду справи, ухвалою господарського суду від 18.10.2013 року провадження у справі було поновлено.

18.11.2013 року позивачем було подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог в зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу. Також позивачем здійснено перерахунок штрафних санкцій, які він просить стягнути з відповідача в сумі 235 978,14 грн. пені, 9005,17 грн. інфляційних, 97064,13 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2013 року уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову в частині нарахування пені та трьох відсотків річних не заперечила, однак просила зменшити розмір пені на 90 % з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих в судовому засіданні поясненнях. Крім того, заперечила щодо порядку нарахування інфляційних витрат.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про зменшення пені на 90 % заперечив, оскільки позивачу завдано значні збитки неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання.

В судовому засіданні 26.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

20.12.2010 року між ДК «Газ України» НАК "Нафтогаз України"(Продавець) та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго"(Покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу за державні кошти № 06/10-2211-ТЕ-21, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання умов договору протягом січня-вересня 2011 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 41 443 207,81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Свої зобов'язання з оплати природного газу відповідач виконав частково. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2011 року складала 3 001 724,68 грн.

Згідно уточнених позовних вимог, відповідно до п.7.3.1 Договору на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2211-ТЕ-21 від 20.12.2010 р. за порушення строків оплати позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, що становить за період з 21.08.11 р по 21.04.12 року в загальній сумі 235 978,14 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, згідно уточнених позовних вимог , відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 9005,17 грн. та три відсотки річних в розмірі 97064,13 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2211 ТЕ-21 від 20.12.2010 року позивач протягом січня-вересня 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 41 443 207,81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу. Станом на 30.11.2011 року у відповідача існувала заборгованість за спожитий газ в сумі 3 001 724,68 грн., що є порушенням строків виконання зобов'язання . Проте, станом на день розгляду справи по суті, відповідачем погашено суму основного боргу , про що зазначив позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3.1 Договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2211 ТЕ-21 від 20.12.2010 року - у разі порушення Покупцем умов п.4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.7.3.1 Договору позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та згідно уточнених позовних вимог становить 235 978,14 грн.

Відповідач позовні вимоги в частині нарахованої пені визнає, проте просить суд зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що ціна на природний газ неодноразово збільшувалася, у зв'язку з чим Підприємство зазнало значних збитків, оскільки у нього не було можливості встановити рентабельний тариф на послуги теплопостачання. Окрім того, постановою Верховної Ради України № 3292-IV від 10.01.2006 р. було введено мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, а тому Підприємство не могло встановити новий тариф, зважаючи на збільшення ціни на газ.

Лише у жовтні-грудні 2012 року Підприємство змогло погасити основний борг перед Компанією за спожитий газ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.12 р. «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» та договорів № 106/517-ГУ від 14.08.2012 р. і № 666/517з- ГУ від 06.12.2012 року про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на зазначені норми права, а також на те, що Підприємство не з власної вини та у зв'язку з винятковими, незалежними від нього, обставинами не змогло оплатити заборгованість перед Компанією за спожитий газ, суд дійшов висновку, що розмір пені, яка підлягає сплаті, необхідно зменшити на 50 % .

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно уточнених позовних вимог, нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 97064,13 грн. та інфляційні в розмірі 9005,17 грн., підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі. Відповідачем було подано контр розрахунок інфляційних витрат, який не береться судом до уваги, оскільки зазначена в ньому сума заборгованості станом на жовтень 2011 року не відповідає дійсності.

Є не обґрунтованим жодним чином і не підлягає до задоволення клопотання відповідача від 29.03.2012 року №10-389 про відстрочку виконання рішення на три місяці.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 4481,17 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,83,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, м. Львів, вул. Симона Петлюри, 4А, код ЄДРПОУ 20784943) на користь Дочірньої компанії «Газ України» «Національна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) - 117989,07 грн. - пені, 9005,17 грн. - інфляційних втрат, 97064,13 грн. - трьох відсотків річних, 4481,17 грн. - судового збору.

3. В частині позовних вимог в розмірі 117989,07 грн. пені - відмовити.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.11.2013 року.