Постанова № 35617872, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року № 2а-5765/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що викладені в Акті перевірки висновки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення - рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо залишення без розгляду заперечень на Акт перевірки; скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. № 0001092305, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 72 841,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 18 210,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. № 0001102305, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 273,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 14 568,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2012р., залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.12р., частково задоволено позовні вимоги: визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Вогні Гестії» на Акт перевірки від 02.12.2011р. №7611/23-522-34647220 з підстав недотриманням строків їх подачі; в іншій частині позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.12р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин щодо з'ясування характеру та змісту спірних операцій з надання послуг, дослідження всіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка», факт виконання та отримання робіт з прибирання, факт оплати зазначених робіт. Разом з тим, позивач зазначив, що відповідач не мав зауважень до оформлення первинних документів, що свідчить про їх відповідність вимогам чинного законодавства.

В судове засідання, представник відповідача не з'явився, був повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вогні Гестії"(код ЄДРПОУ 34637220) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 02.12.2011 р. № 7611/23-522-34647220, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 № 334/94-ВР щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 72 841,00 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР щодо заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 58 273,00 грн., в тому числі за січень 2010 р. на суму 20 185,00 грн., за лютий 2010 р. на суму 21 624,00 грн., за березень 2010 р. на суму 10 110,00 грн., квітень 2010 р. на суму 6 354,00 грн.

ТОВ "Вогні Гестії" подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заперечення на Акт перевірки. 20.12.2011р. заперечення позивача на Акт перевірки були залишені відповідачем без розгляду у зв'язку із недотриманням строків їх подачі.

Відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до п.6 Наказу Державної податкової служби України від 22.12.2010 р. № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства"(далі Порядок), у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки було отримано позивачем 06.12.2011 року. Заперечення на акт перевірки подано позивачем до контролюючого органу 13.12.2011 року.

Відповідач в листі щодо залишення без розгляду заперечення зазначає, що "п'ятий день з дня отримання акта перевірки припадає на 12.12.2011 р.", з чим суд не погоджується зважаючи на наступне.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вищевикладене, суб'єкти господарювання мають право подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки протягом п'яти робочих днів від дня отримання примірника акта, не включаючи день його отримання.

Зважаючи на викладені норми законодавства та наявні матеріали справи, п'ятий день для подання позивачем до контролюючого органу заперечень на Акт перевірки припадає на 13.12.2011 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогні Гестіїна Акт перевірки від 02.12.2011 р. № 7611/23-522-34647220 з підстав недотриманням строків їх подачі.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 02.12.2011 р. № 7611/23-522-34647220, відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. № 0001102305, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58 273,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 14 568,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. № 0001092305, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 72 841,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 18 210,00 грн.

Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в порядку процедури адміністративного оскарження, за результатами якої, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги ТОВ "Вогні Гестії" були залишені без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Вогні Гестії" мало взаємовідносини з ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка".

ТОВ "Вогні Гестії"та ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"уклали Договір № 021109 від 02.11.2009 р. про надання клінінгових послуг, згідно якого, ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка" зобов'язувалося провести роботи по прибиранню і миттю виробничих та адміністративних приміщень, розташованих за адресою м. Житомир, вул. Щорса, 169. За наслідками виконання Договору сторони підписали Акти виконаних робіт за січень, лютий, березень, квітень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість послуг прибирання та миття приміщення, оплачених за рахунок коштів позивача на користь ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"за перевіряємий період відповідно до виписок банку склала 349 630,00 грн., зокрема: за І квартал 2010 року на суму - 311 510,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму -38 128,00 грн.

ТОВ "Вогні Гестії" повністю сплатило контрагенту ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"зазначену суму коштів 349 630,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Враховуючи викладене ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка" було виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 58 273,00 грн. (копії яких містяться в матеріалах справи), на підставі чого ТОВ "Вогні Гестії"було включено зазначену суму ПДВ 58 273,00 грн. до складу податкового кредиту перевіряємого періоду.

Однак, в акті перевірки позивача, відповідач робить висновок, що правочини між позивачем та контрагентом ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"про надання послуг по прибиранню приміщень, що мали місце в перевіряємому періоді, - були укладені без наміру настання правових наслідків, виключно в паперовому вигляді, з метою заниження об'єкту оподаткування, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету, а отже такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечено позивачем, перевіркою встановлено, що ТОВ "Вогні Гестії" орендує нежитлові приміщення, відповідно до договорів: договору суборенди від 01.10.2007 р. № 68а, укладеного з ТОВ "Медіа-Мост", про тимчасове використання приміщення загальною площею 5 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова, 1. Сума орендної плати за один місяць складає 500 грн. Термін дії договору 2 роки 6 міс.; договору оренди від 31.03.2010 р. № 04-04/10-а, укладеного з ТОВ "Бреклейерз", код ЄДРПОУ 35012690, про тимчасове використання приміщення загальною площею 6 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бутлерова, 1. Сума орендної плати за один місяць складає 600 грн. Термін дії договору 35 календарних місяців;договору оренди від 17.08.2009 р. № б/н, укладеного з ТОВ "Норваліта"про оренду рибного цеху та адміністративного приміщення (м. Житомир, вул. Щорса, 169).

Відповідно до Договору № 021109 від 02.11.2009 р. про надання клінінгових послуг, згідно ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"зобов'язувалося проводити роботи по прибиранню і миттю виробничих та адміністративних приміщень позивача, розташованих саме за адресою м. Житомир, вул. Щорса, 169.

Відповідно до установчих документів ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка", місцезнаходженням товариства є: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 227.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, філій та дочірніх підприємств в м. Києві та м. Житомирі ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"не має.

Крім того, згідно штатного розпису, на ТОВ "Вогні Гестії" числиться та фактично працює 2 (два) прибиральники.

Місцезнаходженням позивача є м. Київ, а загальна площа орендованих позивачем приміщень в м. Києві складає 11 кв.м., для прибирання яких більше ніж достатньо однієї людини.

В ході аналізу податкової звітності контрагента Позивача встановлено, що у ТОВ «Сервіс- студія «Арморіка» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи те, що в штатному розкладі ТОВ „Вогні Гестії" зазначені прибиральники, та крім того згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка" знаходиться за юридичною адресою а саме 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 6.227 філій та дочірніх підприємств в м. Києві та м. Житомирі не має, податковий орган зробив висновок про безтоварність (паперовий обмін документами) даних взаємовідносин Позивача з його контрагентом ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка».

Зважаючи на таке, а саме, достатньо завищену, на думку суду, вартість послуг (з прибирання та миття приміщень), зокрема за І кв. 2010 р. - 311 510,00 грн. (близько 3 500 грн. на день), що мали надаватися контрагентом ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка"за місцезнаходженням об'єкта прибирання в м. Житомирі, при фактичному знаходженні виконавця послуг в м. Дніпропетровську, відстань між якими становить близько 600 км. (приблизний час пересування наземним транспортом 8 год. 20 хв.), в суду також виникають обґрунтовані сумніви щодо економічної доцільності укладення позивачем такого Договору з ТОВ "Сервіс-студія "Арморіка", та відповідно фактичності (товарності) виконання такого Договору щодо надання клінінгових послуг.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогні Гестіїна Акт перевірки від 02.12.2011 р. № 7611/23-522-34647220 з підстав недотриманням строків їх подачі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов