Постанова № 35617257, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

28 листопада 2013 року № 826/15469/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007302204 від 28.05.2013 та №34526552201 від 15.08.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007302204 від 28.05.2013 та №34526552201 від 15.08.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технотон Енерго» з питань правильності дотримання податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Маркон груп ко», ТОВ «Дормашавто», ПП «Клер Шато Фіорд» (далі разом або окремо - Контрагенти/Контрагент).

За наслідком перевірки було складено акт від 15.05.2013 № 457/22.4/36757321 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу вказаними вище контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0007302204 (сума грошового зобов'язання за основним зобов'язанням 330168 грн., штрафними санкціями - 28035 грн.) та від 15 серпня 2013 року № 34526552201 (сума грошового зобов'язання за основним зобов'язанням 279301 грн., штрафними санкціями - 103562 грн.).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з Контрагентами, у зв'язку з чим надав суду первинні документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на безтоварний характер правочинів, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

На підтвердження товарності операцій з ТОВ «Різано трейд» позивач надав суду видаткові накладні та податкові накладні.

Згідно положень ч.1. ст.244-2 КАС України суд приймає до уваги постанову ВСУ від 5 березня 2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23740257) згідно змісту якої податкова накладна, яка підписана невстановленою особою не можна вважатися належно оформленим та підписаним повноважними особами звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у ньому сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як вбачається з наданих видаткових накладних та податкових накладних останні мають підпис, проте ідентифікація особи, яка його здійснила, відсутня. Тобто графа «підпис і прізвище особи, яка підписала податкову накладну» відомостей про ім'я особи не містить.

З огляду на це суд не вбачає можливим в цілях податкових відносин встановити особу, яка підписала такі податкові накладні і її повноваження, а тому останні не можуть спричиняти юридичні наслідки, встановлені податковим законом для позивача. А тому висновки відповідача в цій частині є обґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними.

На підтвердження товарності операцій з ТОВ «Проммаст-Стандарт» позивач надав суду видаткові накладні та податкові накладні.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Уважно вивчивши рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні суд дійшов висновку про відсутність належного підтвердження вказаними документами товарного характеру операцій з огляду на наступне.

Рахунок-фактура № 010904 від 01.09.2011 відноситься за товаром, його вартістю і часом свого оформлення до видаткової накладної від 01.09.2011 року, за якою отримано товар особою ОСОБА_1 за довіреністю № 4924 від 01.09.2011.

Як відомо, довіреність на отримання матеріальних цінностей повинна передаватися особі, яка відвантажує товар в підтвердження повноважень представника контрагента на отримання товару.

Проте ОСОБА_1 за довіреністю № 4924 від 01.09.2011 року отримує товар за видатковими накладними від 02.09.2011 № 020908, № 020910, №020911, від 05.09.11 № 050904, № 050905. Отже неможливо по одній і тій же довіреності отримувати товар в різні дати поставок. Вказане чітко вказує на безтоварність операцій.

Крім того, податкові накладні містять покликання на відповідні договори купівлі-продажу. Жодних договорів суду не було надано.

Видаткові накладні за жовтень, листопад не містять жодних реквізитів, які вказують на підстави і особу, яка діє від імені позивача з метою отримання товару в натурі, що свідчить про відсутність належних доказів в підтвердження факту реального постачання і отримання товару. Враховуючи територіальне розміщення позивача (м.Київ) та його постачальника (м. Бориспіль) жодних документів на перевезення, доставку товару, або відрядження уповноваженої особи позивача до продавця суду не надано.

А тому позов в цій частині є безпідставним.

Аналогічні обставини в частині оформлення видаткових накладних в цілому мають місце і у відношенні до ТОВ «ТПК Техномашпостач» - відсутні реквізити особи яка отримала товар та підстави таких дій, спрямованих на отримання товару; жодних документів на перевезення, доставку товару, або відрядження уповноваженої особи позивача до продавця суду не надано.

ТОВ «Маркон груп ко» надавав послуги з полімерного покриття конструкцій. Позивачем надано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Як вбачається з податкових накладних останні мають покликання на договір про надання послуг. Таких договорів суду не надано. Враховуючи територіальне розміщення виконавця (м. Яготин) та зміст господарської послуги - полімерне покриття конструкцій, суд вбачає необхідність наявності самих конструкцій, факт їх передачі для нанесення відповідного покриття, доставку до місця нанесення покриття. Жодних документів, які б вказували на реальне об'єктивне існування вказаних відносин та обставин виконання господарських зобов'язань позивачем суду не надано.

Відносно товарів, які придбавалися ТОВ «Маркон груп ко», то обставини відносно вказаних вище Контрагентів є аналогічними до вказаних вище Контрагентів: видаткові накладні не містять реквізити особи, яка отримала товар та підстави вчинення нею таких дій, спрямованих на отримання товару; жодних документів на перевезення, доставку товару, або відрядження уповноваженої особи позивача до продавця суду не надано.

Аналогічні обставини мають місце і у відносинах позивача з ПП «Клер Шато фиорд».

З огляду на вказане вище, в позові в цій частині слід відмовити.

ТОВ «Дормашавто» надавало позивачу послуги організації перевезень автомобільним транспортом на підставі договору № 011001 від 01 жовтня 2010 року.

Згідно положень статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001 встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацем 8 пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено Постановою КМ України "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" № 207 від 25.02.2009) для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"(далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення .

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пп.11.3 Правил). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Згідно всіх заявок на транспортування перевезення здійснювалось одним і тим же автомобілем з номером 21076 КЕ. Заявки № 01, 02 передбачають перевезення вантажу. Суд вважає неможливими їх реальне виконання фізично, оскільки місце кожного завантаження є м.Київ з місцями розвантаження: Сімферополь, Рівне, Севастополь, Маріуполь. Здійснити доставку товару в один день з урахуванням суттєвої територіальної віддаленості є неможливим одним автомобілем. Крім того, усі акти здачі-прийняття робіт датовані в дату завантаження автомобіля згідно заявок, не розвантаження. Тобто не можна підписати акт виконання перевезення в день видачі заявки, яка передбачає доставку товару на наступний календарний день. Вказані обставини не можуть бути розцінені судом як описка, оскільки в часовому плані такі перевезення здійснювалися в різі періоди часу. Поряд з цим жодні документи передбачені законодавством до відносин у сфері вантажного перевезення автомобільним транспортом (зокрема ТТН) щодо перевезення позивачем суду не надані.

Враховуючи зазначене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цілому.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк