Постанова № 35616999, 25.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 907/834/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Груп 2000» (надалі ТзОВ «МП Груп 2000») б/н від 27.09.2013р. (вх. № 05-05/2100/13 від 07.10.2013р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р.

у справі № 907/834/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (надалі ТзОВ «НВФ Дніпропроект»)

до відповідача: ТзОВ «МП Груп 2000»

про стягнення заборгованості на суму 122042,61 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р. у справі №907/834/13 (суддя Ушак І.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «МП Груп 2000» на користь ТзОВ «НВФ Дніпропроект» заборгованість в сумі 113975,01 грн., включаючи основний борг та 3% річних, та у відшкодування судового збору - 2279,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару, непогашеною залишилась заборгованість в сумі 110500,00 грн. Нарахування річних відсотків на суму 3475,01 грн. суд визнав правомірним відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ. Відмовляючи в позові щодо стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено приписи ст. 232 ГКУ щодо порядку нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи. Звертає увагу на те, що позивач вже звертався в господарський суд про той же предмет і з тих же підстав (справа № 907/197/13-г). Стверджує, що між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу № 261211-2 від 26.12.2011р. Місцевий господарський суд не витребовував оригіналу вказаного договору. Вказує, що товар поставлений по накладній № 313 від 06.03.2013р. без укладення договору. Зазначає, що позивач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р. у справі № 907/834/13, прийняти нове рішення, з урахуванням доказів поданих відповідачем.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним, прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься належно засвідчена копія укладеного між сторонами договору купівлі продажу № 261211-2 від 26.12.2011р., чим спростовуються доводи відповідача про те, що такий договір не укладався. Крім того, відповідач частково оплачував отриману згідно даного договору металоконструкцію. Зазначає, що 08.11.2012р. надіслав відповідачу лист-вимогу, намагаючись вирішити спір у досудовому порядку. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р. у справі № 907/834/13, а апеляційну скаргу ТзОВ «МП Груп 2000» - без задоволення.

Сторони не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників.

Позивач в супровідному листі б/н від 21.11.2013р. (вх. № 05-04/7168/13 від 25.11.2013р.) просить розглянути справу за відсутності представника ТзОВ «НВФ Дніпропроект».

21.11.2013р. від відповідача поступило клопотання за № 473-05 від 19.11.2013р. (вх. № 05-04/7081/13 від 21.11.2013р.) про перенесення судового засідання, у зв'язку з необхідним терміном (10 днів) для отримання витребуваної судом довідки з держказначейства про зарахування суми сплаченого судового збору до держбюджету України.

Колегія суддів, порадившись, вирішила клопотання відповідача відхилити з огляду на те, що таке є немотивованим, оскільки згідно ухвали ЛАГС від 08.10.2013р. відповідач повинен був надати вказану довідку до 04.11.2013р.

Наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.10.2013р. підтверджується, що відповідач отримав ухвалу ЛАГС, якою було витребувано довідку з держказначейства - 11.10.2013р.

Отже, у відповідача було достатньо часу для того, щоб виконати вимоги суду. Однак, з невідомих причин, ТзОВ «МП Груп 2000» звернулось в казначейство з письмовим проханням про надання довідки лише 18.11.2013р.

На виконання вимог ухвали ЛАГС від 11.11.2013р. позивач супровідним листом б/н від 21.11.2013р. (вх. № 05-04/7168/13 від 25.11.2013р.) надіслав реєстри платіжних документів за період з 11.04.2012р. по 11.11.2013р. та копію рахунку-фактури № 368 від 01.03.2012р.

З огляду на приписи ст.ст.65, 69, 75, 99 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними та додатково поданими матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р. у справі №907/834/13, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2011 року між ТзОВ «НВФ Дніпропроект» (постачальник) та ТзОВ «МП Груп 2000» (покупець) укладено договір купівлі продажу № 261211-2, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - «товар», а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (а.с. 9-10).

В пункті 1.2 договору зазначено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором визначається у накладних або рахунках постачальника, які є невід'ємними частинами цього договору.

Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних, або факт оплати рахунка чи накладної означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних (п.1.3 договору).

В розділі 2 договору вказано, що приблизна його сума складає 10000000,00 грн., а остаточна - загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у видаткових накладних, виданих постачальником покупцю по даному договору.

Відповідно до п. 2.5 договору покупець оплачує 100% вартості товару протягом 5 днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі.

Пунктами 2.7 та 2.8 договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору сторони здійснюють звірку розрахунків і оформляють акт звірки не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем закінчення терміну дії даного договору. У випадку наявності заборгованості покупця перед постачальником покупець зобов'язується оплатити суму заборгованості у строк 20 днів з моменту підписання акту звірки. Погашення заборгованості також може бути здійснено покупцем (за попереднім узгодженням з постачальником) шляхом взаємозаліку однорідних боргових зобов'язань.

Датою поставки товару вважається дата переходу покупцеві права власності на такий товар: при поставці автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника з підписом покупця або дата акта прийому-передачі товару (п.3.3 договору).

В пункті 3.5 договору зазначено, що при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику наступних документів: видаткова накладна; рахунок; акт прийому-передачі (по узгодженню сторін); копія сертифікату якості (за вимогою покупця).

Відповідно до п. 4.1 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної.

Згідно п. 4.2 договору постачальник передає, а покупець приймає товар: за кількістю - відповідно до ваги та кількості, зазначеної у видатковій накладній; за якістю - згідно з сертифікатом якості заводу-виробника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

За прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки (п. 5.2 договору).

У відповідності до розділу 7 договору усі розбіжності, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Розбіжності, що не можуть бути вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню у господарському суді відповідно до чинного законодавства.

В пункті 8.1 зазначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується кожен раз до 31 грудня наступного року включно, але не більше ніж до 31 грудня 2013 року.

Договір купівлі-продажу № 261211-2 від 26.12.2011р. підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар (металопродукцію) на загальну суму 144875,95 грн. (з ПДВ), що підтверджується накладною № 313 від 06.03.2012р. (а.с. 11) та виставив до оплати рахунок-фактуру № 368 від 01.03.2012р. на вищевказану суму із зазначенням, що рахунок дійсний до сплати до 01.03.12.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без жодних зауважень, доказом чого є видана ним довіреність на отримання металопрокату в кількості 22 тонни за №115 від 02 березня 2012 року, видаткова та товарно-транспортна накладні № 313 від 06.03.2012р., підписані і скріплені печатками сторін.

Наявними в матеріалах справи реєстрами платіжних документів за період з 21.03.2012р. по 18.05.2013р. підтверджується факт часткової оплати відповідачем отриманого товару в сумі 34375,31 грн. (а.с.28-92).

Неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 110500,00 грн.

07.11.2013р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за № 08/03, в якому просив протягом 5 днів з моменту отримання листа погасити заборгованість за договором купівлі-продажу № 261211-2 від 26.12.2011р. в сумі 122475,95 грн. та повідомив, що у випадку непогашення вказаної заборгованості буде змушений звернутись до суду (а.с.130-131).

Вищевказану вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Підставою звернення ТзОВ «НВФ Дніпропроект» до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 26.12.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 261211-2, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач отримав згідно накладної та товарно-транспортної накладної № 313 від 06.03.2012р. товар (металопродукцію) на загальну суму 144875,95 грн. (з ПДВ).

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 34375,31 грн., що підтверджується реєстрами платіжних документів, внаслідок чого на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення виник борг в розмірі 110500,00 грн.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України, умови укладеного між сторонами договору та матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 110500,00 грн. основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного у справі розрахунку позивач нарахував відповідачу за період з 09.03.2013р. по 31.01.2013р. 3% річних в сумі 3475,01 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що згідно ст. 625 ЦК України позовні вимоги в частині нарахування річних відсотків на суму 3475,01 грн. за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань з березня 2012 року по січень 2013 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів вважає помилковим даний висновок суду першої інстанції, враховуючи наступне:

В позовній заяві ТзОВ «НВФ Дніпропроект» вказано, що відповідно до п. 2.5 договору купівлі-продажу відповідач мав оплатити поставлену позивачем металопродукцію протягом 3 днів від дати її поставки.

Проте, як видно із змісту пункту 2.5 наявної в матеріалах справи копії укладеного між сторонами договору покупець оплачує 100% вартості товару протягом 5 днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі.

На виконання вимог ухвали ЛАГС від 11.11.13 позивач надіслав копію рахунку-фактури № 368 від 01.03.2012р., дійсного до сплати - 01.03.2012р. Тобто, фактично відповідач повинен був здійснити передоплату за металопродукцію, чого відповідно до встановлених судом обставин не було дотримано.

Позивач не заявляв у своєму позові вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за порушення зобов'язання із вказаної в рахунку-фактурі дати, тобто з 01.03.2012р. Відтак, враховуючи зміст п. 2.5 договору купівлі-продажу № 261211-2 від 26.12.2011р., суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати за отриману по видатковій накладній від 06.03.2012р. №313 металопродукцію на загальну суму 144875,95 гривень протягом 5 днів від дати поставки товару, тобто до 12.03.2013 року включно. Отже, позивач, з яким погодився місцевий господарський суд, помилково визначив початок періоду нарахування 3% річних з 09.03.2012 року.

Провівши перерахунок 3% річних, колегія суддів констатує, що фактично підлягають до стягнення з ТзОВ «МП Груп 2000» на користь ТзОВ «НВФ Дніпропроект» 3% річних в сумі 3385,62 грн., що свідчить про неправильність проведеного позивачем розрахунку в цій частині позову та помилкового задоволення судом першої інстанції в повному обсязі даної позовної вимоги.

Отже, рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає до скасування в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 89,39 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно та підставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8067,60 грн., нарахованої за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р., враховуючи наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заявивши вимогу про стягнення пені за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р., позивач порушив приписи вищевказаної норми Господарського кодексу України щодо порядку нарахування штрафних санкцій, оскільки нарахував пеню після спливу шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу № 261211-2 від 26.12.2011р., оскільки з наявної в матеріалах справи належно засвідченої копії даного договору видно, що він підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Одночасно в п. 9.8 договору зазначено, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.

Покликання апелянта на те, що по справі господарського суду Закарпатської області № 907/197/13-г прийнято рішення про той же предмет, що й у даній справі жодним чином не впливає на правильність висновків суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення існуючої заборгованості, оскільки підстави позову в обидвох справах різні. Крім того, в ході судового розгляду справи сторони не повідомили суд першої інстанції про наведені обставини.

Відповідно до частини 3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, висновки в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому його слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 89,39 грн. та прийняти у цій частині нове рішення про відмову в позові. В рештій частині - залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині вимог - без задоволення.

У відповідності до п.10 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у справі та відносить їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Груп 2000» задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р. у справі №907/834/13 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Груп 2000» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2, код ЄДРПОУ 36132332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50000, м.Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 60/4, код ЄДРПОУ 33718185) 3% річних в сумі 89,39 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

У стягненні 3% річних в сумі 89,39 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Груп 2000» (88000, м.Ужгород, вул. Собранецька, 18/2, код ЄДРПОУ 36132332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50000, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 60/4, код ЄДРПОУ 33718185) 2277,72 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В рештій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2013р. у справі №907/834/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50000, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 60/4, код ЄДРПОУ 33718185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Груп 2000» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2, код ЄДРПОУ 36132332) 75,22 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.