Рішення № 35616995, 18.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р.Справа № 922/4308/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - арт", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа Хитров В.Б., м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в о. Харківської Обласної Дирекції, м. Харків про припинення договору за участю представників сторін:

Представник позивача - Аксьонов В.А., дов. від 22.10.2013 року.

Представник відповідача - Бєлінський О.В., дов. № 688/12 від 18.12.2012 року. Третя особа - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в о. Харківської Обласної Дирекції, м. Харків, в якому просить суд визнати припиненим договір поруки №014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Ухвалою господарського суду від 14 жовтня 2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2013р. об 11:15 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичну особу Хитрова Володимира Борисовича, м. Харків.

Ухвалами господарського суду від 28.10.2013р., 05.11.2013р. розгляд справи відкладався, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

11.11.2013р., через канцелярію суду, третьою особою надані письмові пояснення по справі (вх. № 41678), в яких підтримав позов та просив суд його задовольнити. Також третьою особою надане клопотання про розгляд справи за відсутності фізичної особи Хитрова В.Б. (вх. № 41679). Надані письмові докази третьої особи судом долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 18.11.2013р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №№ 41677, 42623), які суд долучає до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 18.11.2013р. представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представники позивача та відповідача, присутні у судовому засіданні 18.11.2013р. наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності третьої особи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" (Товариство) - це підприємницьке товариство, яке здійснює господарську діяльність на території України та за її межами, з метою отримання прибутку для задоволення потреб фізичних осіб та суб'єктів господарювання в роботах та послугах, що виконуються та надаються товариством.

Установчим документом Товариства є затверджений учасниками Статут.

У відповідності до п. 4.1. Статуту (в редакціїї від 18.12.2003р.), затвердженого та підписаного в установленому законом порядку, вищим органом Товариства є Збори учасників.

Пунктом 4.2. Статуту передбачено, що до виключної компетенції Зборів учасників, відноситься визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання.

Відповідно до п. 4.10. Статуту, виконавчим органом Товариства - є директор, обраний Зборами учасників.

Пунктом 4.10.2. Статуту зокрема передбачено, що директор, в межах, встановлених Зборами учасників, розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства, укладає договори, контракти, видає доручення, і т.п.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2007 р. між Фізичною особою Хитровим Володимиром Борисовичем та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником за усіма правами та обов'язками якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль) був укладений кредитний договір № 014/1800/74/96066, згідно якого Банком були надані грошові кошти в сумі 479 689,00 доларів США, строком до 14.12.2027 року.

14 грудня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк, відповідач) був укладений договір фінансової поруки за № 014/1800/74/96066/2, який, згідно з рішенням загальних зборів товариства від 08.11.2007р., є забезпеченням виконання умов кредитного договору за № 014/1800/74/96066, укладеного між банком та ФО Хитровим В.Б.

Як свідчать матеріали справи, договір фінансової поруки № 014/1800/74/96066/2 було підписано директором Товариства за дорученням засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Арт» (поручитель).

Відповідно до п. 1.2. договору поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати за борговим зобов'язанням боржника - Хитрова В.Б., які виникають з умов кредитного договору від 14.12.2007р. за зобов'язаннями на суму 479 689,00 доларів США.

Пунктом 4.2. сторони договору встановлюють, що строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.

27.03.2009р. між Фізичною особою Хитровим Володимиром Борисовичем та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником за усіма правами та обов'язками якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль) була укладена додаткова угода № 014/1800/74/96066/2 до кредитного договору від 14.12.2007р.

Згідно ст.1 додаткової угоди № 014/1800/74/96066/2 на період з 27.03.2009р. по 27.03.2010р. зменшено розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру процентів.

Згідно п. 1.2 чт.1 додаткової угоди № 014/1800/74/96066/2 протягом строку кредитних канікул різниця між розміром щомісячного ануїтетного платежу Позичальника відповідно до графіка погашення кредиту та інших платежів та власним внеском позичальника , визначеним у пункті 1.1. даної додаткової угоди, підлягає сплаті позичальником за рахунок додаткових траншів кредиту, що видаються кредитором позичальнику і відносяться на збільшення розміру кредиту. В зв"язку з чим сума кредиту за договором від 14.12.2007р. складатиме 513340,83 доларів США.

27.03.2009 р. між Банком та поручителем - ТОВ «Техно-Арт» в особі директора Хитрова В.Б. було укладено додаткову угоду № 014/1800/74/96066/2/1 до договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р.

Додатковою угодою № 014/1800/74/96066/2/1 до договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р. сторони виклали п. 1.2. договору поруки в наступній редакції: "Сторони договору встановили, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - Хитрова Володимира Борисовича, які виникають з умов кредитного договору № 014/1800/74/96066 від 14.12.2007р., а саме: повернути кредит в розмірі 513340,83 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012р. на адресу ТОВ «Техно-Арт» Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було надіслано вимогу про виконання грошового зобов'язання за договором поруки від 14.12.2007р., з якої вбачається збільшення суми кредиту, тобто змінено зобов'язання фінансового поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно -Арт», внаслідок чого збільшився його обсяг відповідальності.

Як зазначає позивач, рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт», щодо надання згоди на збільшення суми за кредитним договором гр. Хитрова В.Б. колегіально, відповідно до установчих документів Товариства, не приймалось та не надавалось, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання припиненим договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р., з урахуванням додаткової угоди до нього.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами статті 564 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя, внаслідок зміни основного зобов'язання, виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Суд зауважує, що зазначення в договорі поруки від 14.12.2007р. про те, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору №014/1800/74/96066 від 14.12.2007р. та нести солідарну відповідальність перед Банком у тому обсязі, що й боржник, не звільняє сторін основного зобов'язання від узгодження змін до договору із поручителем, оскільки договором поруки не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження з поручителем. Умови договору поруки про забезпечення виконання зобов'язань, що можуть виникнути в майбутньому, не є попередньої згодою поручителя на зміну умов основного договору, оскільки положення договору не містять інформації про те, що у майбутньому зміни основного зобов'язання повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-172цс12, постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року № 6-67цс11 та постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2009 року у справі № 6-100цс12, які згідно ст. 11128 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Часткова порука має місце тоді, коли поручитель поручився не за все зобов`язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг, періодом, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, тощо). Обсяг поруки може не збігатися з обсягом боргу за основним зобов`язанням, він може бути меншим.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя (в даному випадку наданням додаткових траншів кредиту, що видаються кредитором позичальнику і відносяться на збільшення розміру кредиту), а не лише із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Судом встановлено, що 14 грудня 2007 р. в між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт» та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (банк, відповідач) був укладений договір фінансової поруки за № 014/1800/74/96066/2, який, згідно з рішенням загальних зборів товариства від 08.11.2007р., є забезпеченням виконання умов кредитного договору за № 014/1800/74/96066, укладеного між банком та ФО Хитровим В.Б.

Матеріали справи містять протокол від 08.11.2007р. загальних зборів учасників ТОВ «Техно-Арт», з якого вбачається, що ТОВ «Техно-Арт» виступає фінансовим поручителем за зобов'язаннями ФО Хитрова В.Б. перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 479689,00 дол. США та уповноважує директора товариства на підписання договору фінансової поруки з Банком.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами під час судового розгляду, що 27.03.2009р. між Банком та поручителем - ТОВ «Техно-Арт» в особі директора Хитрова В.Б. було укладено додаткову угоду № 014/1800/74/96066/2/1 до договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р.

Зі змісту зазначеної додаткової угоди вбачається, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - Хитрова Володимира Борисовича, які виникають з умов кредитного договору № 014/1800/74/96066 від 14.12.2007р., а саме: повернути кредит в розмірі 513340,83 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Дана додаткова угода підписана Хитровим В.Б. та скріплена печаткою ТОВ «Техно-Арт».

Відповідно до ст. ст. 92, 143, 145 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документам товариства з обмеженою відповідальністю є його статут; статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Нормами ст. ст. 97, 99, 145 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); виконавчий орган створюють загальні збори в складі однієї або кількох осіб і він діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю у межах, встановлених статутом товариства і законом.

Відповідно статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний або одноособовий. Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції .

Дирекція підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Дирекція діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до пункту Пунктом 4.10.2. Статуту зокрема передбачено, що директор, в межах, встановлених Зборами учасників, розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства, укладає договори, контракти, видає доручення, і т.п.

Функції директора ТОВ «Техно-Арт» на момент укладення спірної додаткової угоди № 014/1800/74/96066/2/1 до договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р. виконував Хитров В.Б.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що збори учасників товариства уповноважували Хитрова В.Б. підписувати від імені ТОВ «Техно-Арт» дану додаткову угоду до договору поруки від 14.12.2007р. Зазначене не спростовується також представниками сторін під час розгляду справи.

Таким чином, додаткова угода № 014/1800/74/96066/2/1 до договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р. була укладена директором Товариства Хитровим В.Б. з перевищенням наданих йому повноважень, що суперечить наведеним вище положенням Статуту ТОВ «Техно-Арт» та порушує вимоги статті 92 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В силу вимог статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Разом з тим, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів наступного схвалення Зборами учасників товариства укладеного від його імені Хитровим В.Б. оспорюваної додаткової угоди.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі, перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Згідно з частинами 1,2 статті 346 ГК України для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Можна виділити такі основні стадії кредитного процесу: подання позичальником клопотання (заяви) про надання кредиту; аналіз уповноваженими підрозділами банку документів, поданих позичальником для одержання кредиту, та підготовка аргументованих висновків; прийняття на кредитному комітеті банку рішення про надання кредиту позичальнику або про відмову в наданні; підготовка проекту кредитного договору та проектів договорів про забезпечення повернення кредиту та їх укладення; надання кредиту.

Перелік документів, які вимагаються банком для надання кредиту, визначається локальними документами банку На підставі цих документів формується кредитна справа позичальника. При розробленні відповідних внутрішніх документів необхідно враховувати, що Національним банком визначено, які відомості мають містити документи, що складають кредитну справу.

Далі відбувається аналіз поданих позичальником документів уповноваженими структурними підрозділами банку, зокрема, кредитним відділом, юридичною службою, відділом безпеки та ін. Кожний структурний підрозділ, задіяний у кредитному процесі, робить свій висновок про можливість або неможливість надання кредиту відповідному суб'єкту господарювання, згідно з розподілом функціональних повноважень.

Суд зазначає, що пунктом 4.2. сторони договору поруки від 14.12.2007р. встановили, що строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.

З урахуванням викладеного ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язаний був перевірити повноваження директора ТОВ «Техно-Арт» на підписання додаткової угоди до договору поруки від 14.12.2007р. , з якої вбачається змінення зобов'язання фінансового поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно -Арт», внаслідок чого збільшився його обсяг відповідальності.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та норми цивільного законодавства України, суд, надавши юридичну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, дійшов висновку про те, що додаткова угода № 014/1800/74/96066/2/1 від 27.03.2009р. до договору поруки від 14.12.2007р. суперечить вимогам ЦК України та ГК України, положенням Статуту ТОВ «Техно-Арт», а також порушує права учасників товариства.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпечення нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення. (Аналогічна правова позиція викладена в Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої п.1 ч.1 ст. 335 Цивільного процесуального кодексу України за перше півріччя 2013р.)

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, внаслідок підписання директором товариства Хитровим В.Б. додаткової угоди до договору поруки без згоди на це засновників Товариства, то, відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (Лист № 10-1393/0/4-12 ВССУ від 27.09.2012 року).

Враховуючи викладене, та те, що відповідно до додаткової угоди № 014/1800/74/96066/2/1 від 27.03.2009р. до договору поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р., за рахунок додаткових траншів, сума кредиту за кредитним договором № 014/1800/74/96066 від 14.12.2007р. збільшилась до 513340,83 дол. США, збільшились проценти за його користування, нарахування комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), в зв"язку з чим збільшився обсяг відповідальності поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" за договором поруки від 14.12.2007р., суд приходить до висновку, що договір поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р., з урахуванням додаткової угоди № 014/1800/74/96066/2/1 від 27.03.2009р. є припиненим в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1. ст.. 559 Цивільного кодексу України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін ( Постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012р. №6-20 цс 11).

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи викладене, у суду наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача суми сплаченого судового збору, судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України; Законом України «Про господарські товариства»; Законом України «Про банки та банківську діяльність»; ст. ст. 15, 16, 92, 97, 99, 145, 241, 345, 509, 525, 553, 554, 555, 559, 564, 598, 626, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України; ст. ст. 173, 174, 179, 346 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненим договір поруки № 014/1800/74/96066/2 від 14.12.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" (м. Харків, вул. Клочківська, 59, код ЄДРПОУ 32761622) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (61166, м. Харків, вул.Новгородська, 11, код ЄДРПОУ 14305909).

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 922/4308/13