Рішення № 35616877, 26.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 Справа № 908/3685/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71601, м. Василівка Василівського району Запорізької області, вул. Чекістів, 6)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - виписка з ЄДР № 019777 від 01.07.2013 р.;

від відповідача: Божко Д.В., довіреність № 01-27/1180 від 15.08.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області заборгованості за договором № 42 від 09.02.2012 р. про надання послуг шкільних їдалень в сумі 28380,80 грн., з яких: 10136,00 грн. сума основного боргу та 18244,80 грн. сума неустойки.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 42 від 09.02.2012 р. у жовтні - грудні 2012 року відповідачу було надано послуги шкільних їдалень на загальну суму - 10136,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг № 22 від 02.11.2012 р. (на суму 3600,00 грн.), № 22 від 03.12.2012 р. (на суму 3360,00 грн.) та № 22 від 21.12.2012 р. (на суму 3176,00 грн.). Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав, вказані послуги не оплатив. У зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за вказаний період в загальній сумі 10136,00 грн. За порушення договірних зобов'язань, на підставі п. 7.2 Договору відповідачу нараховано 18244,80 грн. неустойки. Посилаючись на приписи статей 525, 610, 611, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України та умови договору № 42 від 09.02.2012 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3685/13, розгляд якої призначено на 26.11.2013 р.

Відповідач - у письмовому відзиві проти позовних вимог в частині стягнення неустойки заперечив. Звертає увагу суду на те, що визначена пунктом 7.2 Договору санкція фактично є пенею, оскільки неустойка не нараховується за кожний день прострочення, а обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання. Просить відмовити у позовних вимогах в частині виплати пені та взяти до уваги розрахунок пені здійснений відповідачем, згідно якого сума пені складає 762,16 грн.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а представник відповідача заперечив проти стягнення неустойки.

В судовому засіданні 26.11.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 09.02.2012 р. між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Замовником) було укладено договір № 42 (надалі -Договір), за умовами якого, Виконавець зобов'язався у 2012 році надати Замовникові послуги їдалень (шкільних їдалень) у Червоноармійській ЗОШ I-II ступенів, зазначені в пропозиції конкурсних торгів Виконавця, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги. (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна договору становить 38800,00 грн. без ПДВ, вартість харчування одного учня на день складає 8,00 грн.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом оплати Замовником вартості наданих послуг після підписання акта приймання-передачі послуг уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.6.1.4 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати за надані Виконавцем послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі послуг.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що умови Договору застосовуються до відносин, що склалися між сторонами з 16 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року.

Згідно із п. 7.2 Договору за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату наданих послуг) Замовник сплачує неустойку у розмірі 1% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012 р. (п.10.1 Договору).

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином.

У жовтні - грудні 2012 року позивач надав відповідачу послуги у сфері організації шкільного харчування, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі послуг № 22 від 02.11.2012 р. на суму 3600,00 грн., № 22 від 03.12.2012 р. на суму 3360,00 грн. та № 22 від 21.12.2012 р. на суму 3176,00 грн.., всього на суму 10136,00 грн.

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були. Надані послуги відповідач не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з Претензією (вих. б/н від 08.11.2013 р.) про сплату заборгованості.

У відповідь на Претензію, відповідач, посилаючись на п. 4.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затв. Наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 р., повідомив про відсутність можливості зареєструвати бюджетні фінансові зобов'язання за 2012 рік в органі ДКС України з дотриманням вимог чинного законодавства та, як наслідок, здійснити оплату вартості послуг шкільних їдалень за жовтень -грудень 2012 року в сумі 10136,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у відповідача існує борг за Договором в сумі 10136,00 грн. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.11.2013 р. сторони погодили наявність заборгованості в сумі 10136,00 грн. на користь позивача.

Позовні вимоги про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ФОП ОСОБА_1 суми 10136,00 грн. основного боргу та суми 18244,80 грн. неустойки, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що впродовж жовтня-грудня 2012 року позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 10136,00 грн.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 4.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником вартості наданих послуг після підписання акта приймання-передачі послуг уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.6.1.4 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі послуг.

Акти приймання-передачі були підписанні сторонами 02 листопада 2012 р., 03 грудня 2012 р. та 21 грудня 2012 р. Таким чином строк оплати наданих за актами приймання -передачі послуг настав.

Проте, до моменту звернення позивача із даним позовом (08.11.2013 р.) та на дату слухання справи (26.11.2013 р.) відповідач оплату послуг не здійснив.

При цьому, судом враховується наявний в матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого, станом на 08.11.2013 р., борг відповідача за отримані від позивача послуги становить 10136,00 грн. Акт звірки підписано представниками обох сторін та засвідчено печатками.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми 10136,00 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлена вимога про стягнення неустойки в сумі 18244,80 грн.

В даному випадку, вимога про стягнення неустойки заявлена позивачем на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено, що відповідач відповідає за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату наданих послуг) шляхом сплати неустойки у розмірі 1% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В розумінні вказаної норми, неустойка - це один із видів забезпечення виконання зобов'язань у цивільному праві. Неустойкою визначається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Різновидом неустойки є штраф та пеня. Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання, в той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язань, тобто вона покликана забезпечити лише своєчасне виконання обов'язків боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що фактично, визначена п. 7.2 санкція є пенею, оскільки штраф не нараховується за кожний день прострочення, а обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

Перевіривши розрахунок пені, за заявлений позивачем період (180 днів) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (180 днів) сума пені, яка підлягає стягненню, становить 683,13 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення пені задовольняється судом частково - в сумі 683,13 грн. В решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє, як заявленої необґрунтовано та безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, шляхом стягнення суми 1720,50грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71601, м. Василівка Василівського району Запорізької області, вул. Чекістів, 6, код ЄДР 02136175, р/рахунок № 35416001004593 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, р/рахунок НОМЕР_2 в ЗОД «Райффайзенбанк Аваль», МФО 380805) суму 10136 (десять тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, суму 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 13 коп. пені та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.11.2013р.

Суддя М.В. Мірошниченко