Ухвала суду № 35613780, 27.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4619/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/5170/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 23 27.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 19 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду про поставку та установку конструкцій, на виконання угоди 19 березня 2013 року ним було передано відповідачу грошові кошти у сумі 100000 грн. На підтвердження угоди та отримання грошових коштів ОСОБА_1 надав йому розписку, яка містить всі істотні умови укладеної угоди та згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався доставити та встановити узгоджені вироби та виконати ряд робіт до 01 квітня 2013 року, а у випадку невиконання зобов'язання сплатити штраф у розмірі 100 %. Однак будь-яких дій на виконання зобов'язання відповідачем виконано не було. Просив стягнути із відповідача на свою користь суму попередньої оплати за товар у розмірі 100000 грн. та судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100000 грн. попередньої оплати за товар та виконання робіт, судовий збір в сумі 1000 грн.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив зобов'язання перед позивачем, взяті на себе згідно розписки від 19 березня 2013 року і має повернути суму попередньої оплати в розмірі 100000 грн., яка ним була отримана на виконання доставки і установки товару.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 отримав передоплату в розмірі 100000 грн. та зобов'язався до 01 квітня 2013 року доставити і встановити вироби в асортименті за адресою АДРЕСА_1, а також зобов'язався виготовити дерев'яні вироби для наступного проекту, строки і якість асортименту підлягали додатковому узгодженню в договорі. Доказом виконання його зобов'язань визначено вважати підписані акти виконаних робіт, у випадку несвоєчасного виконання робіт штраф в розмірі 100 %. Свої зобов'язання ОСОБА_1 виклав у розписці від 19 березня 2013 року на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 6).

17 квітня 2013 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 телеграмою, що оскільки він в порушення договору від 19 березня 2013 року не приступив до виконання робіт, договір є розірваним, і вимагав протягом семи календарних днів повернути отримані авансом кошти.

22 квітня 2013 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 телеграму аналогічного змісту.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 651, 653 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на наведені вимоги закону та встановлені судом обставини колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не надано доказів вчасного виконання договору, зокрема не надано акту виконаних робіт, передбаченого договором від 19 березня 2013 року, а тому в силу вимог ст. 693 ЦК України позивач має право на повернення суми попередньої оплати за непереданий товар.

Доводи апеляційної скарги, що розписка, на якій ґрунтується позов, є фіктивним правочином, оскільки фактично зазначені в розписці вироби було поставлено ТОВ «Секвойя Плюс», керівником якого є ОСОБА_1, на підставі договору підряду та виготовлення меблів та монтажу меблів від 06 грудня 2012 року, укладеного з ТОВ «Кутик», одним із засновників якого є ОСОБА_2, не підтверджені будь-якими доказами та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а доказів на підтвердження фіктивності правочину апелянтом не надано, вимог визнання правочину фіктивним заявлено не було. При цьому апелянтом не заперечувалось факту отримання грошових коштів за розпискою.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2013 року відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.