Постанова № 35612806, 28.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.11.2013 р. справа №908/1463/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік", м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід08.07.2013 р. (підписано 15.07.2013р.)у справі№ 908/1463/13 (суддя Горохов І.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера", м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік", м. Запоріжжяпростягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік", м.Запоріжжя (Відповідач) про стягнення коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2013р. провадження в частині стягнення суми основної заборгованості припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, яке судовою колегією задоволено.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на недоведеність позивачем настання строку оплати за спірний товар, внаслідок чого відповідачем оплата за спірний товар була проведена достроково.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2013р. змінено склад судової колегії, суддів Діброву Г.І. та Шевкову Т.А. було змінено на суддів Принцевську Н.М. та Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 25.11.2013р., зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо моменту порушеного права, а відповідача - докази реалізації спірного товару третім особам та письмові пояснення щодо звернення останнього в порядку п. 3.11 договору про вивезення нереалізованого товару у зв'язку із закінченням строку договору.

Позивачем вимоги ухвали суду залишились без виконання.

Відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення, щодо відсутності доказів реалізації спірного товару третім особам за мотивами великого обсягу бухгалтерської документації за період 2012-2013р.р., а також невикористання свого права в порядку п. 3.11 Договору.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2013р. змінено склад судової колегії, суддів Принцевську Н.М. та Чернота Л.Ф. було змінено на суддів Діброву Г.І. та Шевкову Т.А.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, що не скористались своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2011р. між сторонами укладено договір № поставки №К-Ю-3 (в редакції Протоколу розбіжностей до Договору №К-Ю-3 від 30.12.2011р.) (далі - Договір) за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу горілчані напої партіями відповідно замовленням останнього, а відповідач - прийняти товар та оплатити його.

Найменування, асортимент, ціна, кількість товару кожної партії вказуються у видаткових та товарно-транспортних накладних (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, оплата товару відповідачем здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту реалізації товару відповідачем третім особам.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1 248 539,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними №1TДЦ000284 від 07.02.2012р. на суму 20 800,00грн., №1TДЦ000283 від 07.02.2012р. на суму 20 272,82грн., №1TДЦ000404 від 22.02.2012р. на суму 29 736,02грн., №1TДЦ000527 від 12.03.2012р. на суму 39 793,88грн., №1TДЦ000536 від 13.03.2012р. на суму 34 399,00 грн., №1TДЦ000537 від 13.03.2012р. на суму 3 110,00грн., №1TДЦ000647 від 23.03.2012р. на суму 43 085,00грн., №1TДЦ000788 від 12.04.2012р. на суму 70 642,70грн., №1TДЦ000787 від 12.04.2012р. на суму 70 824,86грн., №1TДЦ000835 від 20.04.2012р. на суму 4 242,00грн., №1TДЦ000832 від 20.04.2012р. на суму 4 242,00грн., №1TДЦ000834 від 20.04.2012р. на суму 64 106,12грн., №1TДЦ000831 від 20.04.2012р. на суму 109 881,40 грн., №1TДЦ000830 від 20.04.2012р. на суму 107 078,60 грн., №1TДЦ000882 від 27.04.2012р. на суму 37 656,64грн., №1TДЦ001268 від 20.06.2012р. на суму 109 216,20 грн., №1TДЦ001267 від 20.06.2012р. на суму 109 869,92грн., №1TДЦ001274 від 20.06.2012р. на суму 1 140,00грн., №1TДЦ001270 від 20.06.2012р. на суму 111 578,64грн., №1TДЦ001272 від 20.06.2012р. на суму 80 259,44 грн., №1TДЦ001273 від 20.06.2012р. на суму 37 873,76 грн., №1TДЦ001271 від 20.06.2012р. на суму 1 140,00грн., №1TДЦ001449 від 20.07.2012р. на суму 72 074,00грн., №1TДЦ001711 від 23.08.2012р. на суму 65 516,00грн., які підписано уповноваженими відповідачем особами на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару на вказану суму відповідачем не оспорюється.

Поставлений відповідачу товар був оплачений частково на суму 924 787,94 грн.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 323 751,06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, до прийняття рішення судом першої інстанції - відповідач сплатив спірну заборгованість за спірним Договором в розмірі 323 751,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №753 від 17.06.2013р. на суму 127 000,00 грн., №1000676073 від 17.06.2013р. на суму 46 751,06 грн. та №830 від 04.07.2013р. на суму 150 000,00 грн. із зазначенням підстави платежу "Оплата заборгованості за договором поставки №К-Ю-3 від 30.12.2011р." (а.с. 131, 132, 140 т. 2).

З наданих відповідачем у суді апеляційної інстанції письмових пояснень вбачається, що скаржник в порядку п. 3.11 Договору з вимогою вивезти нереалізований ним третім особам товар до позивача не звертався, доказів реалізації спірного товару третім особам відповідачем також не надано.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Спірний Договір є договором поставки та не містить елементів договорів іншої категорії.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Визначаючи початок 21-денного строку на оплату як момент "реалізації товару відповідачем третім особам" сторони не конкретизували умови визначення цього моменту.

Отже початок строку на оплату та порядок його визначення сторонами не врегульовано, він не пов'язаний з подією, що має неминуче наступити.

Доказів заявлення до відповідача вимоги про оплату поставленого товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем не надано, отже позивачем не доведений момент порушеного права протягом дії Договору.

Разом з тим, пунктом 3.11 Договору сторони узгодили, що у випадку спливу строку дії або дострокового розірвання цього договору позивач зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення від відповідача своїми силами та за свій кошт вивезти нереалізований відповідачем третім особам товар зі складу відповідача, адреса якого вказується у повідомленні.

Доказів того, що на момент закінчення дії Договору у відповідача залишився нереалізований товар - останнім суду не надано.

Своїм правом повернення такого товару позивачу на підставі п. 3.11 Договору відповідач не скористався, доказів моменту реалізації товару, що залишився несплаченим, відповідач не надав.

Оскільки строк дії спірного Договору закінчився 31.12.2012р., решту несплаченого товару позивачу не було повернуто, за змістом п. 3.7 Договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент поставки, - право позивача на отримання оплати за поставлений товар на момент звернення до суду є порушеним.

Крім того своїми конклюдентними діями щодо проведення під час розгляду справи в суді першої інстанції фактичної оплати суми спірної заборгованості відповідач фактично підтвердив наявність такої заборгованості на час виникнення спору.

Отже висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - є вірним, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо відмови в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 944,02 грн. за період з 11.07.2012р. по 26.03.2013р. та пені в розмірі 19 522,27 грн. за період з 11.07.2012р. по 26.03.2013р. судова колегія вважає його вірним, оскільки відсутні докази порушеного права позивача саме у визначений в розрахунку позивача строк.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2013 року у справі № 908/1463/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2013 року у справі № 908/1463/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС