Постанова № 35611181, 21.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року 810/5715/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької-Саєнко І.М.,

представників позивача - Хоптинці А.Б., Савенко С.О.,

представника відповідача - Баннікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0002412203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 698072,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ПП ПВКФ «Проксин», що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 698072,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Тріумф» та ПП ПВКФ «Проксин», мали реальний характер - роботи виконані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» є юридичною особою, що зареєстрована Броварською районною державною адміністрацією Київської області 18.01.2002. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.12.2001 за № 1158, перебуває на обліку Броварської ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 22.09.2011 № 200001069.

09 лютого 2012 року між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» був укладений Договір № 09-02-12/С, відповідно до умов якого підрядник (ПП ПВКФ «Проксин») брав на себе зобов'язання виконати на об'єкті замовника (позивача) роботи з монтажу систем відео спостереження.

03 грудня 2012 року між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» був укладений Договір № 03/12/12-МС, відповідно до умов якого підрядник (ПП ПВКФ «Проксин») брав на себе зобов'язання виконати на об'єкті замовника (позивача) роботи з монтажу систем пожежної сигналізації.

04 грудня 2012 року між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» був укладений Договір № 04/12/12-МС, відповідно до умов якого підрядник (ПП ПВКФ «Проксин») брав на себе зобов'язання виконати на об'єкті замовника (позивача) роботи з монтажу систем пожежної сигналізації.

06 грудня 2012 року між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» був укладений Договір № 6-06/12-01, відповідно до умов якого підрядник (ПП ПВКФ «Проксин») брав на себе зобов'язання виконати на об'єкті замовника (позивача) роботи з монтажу протипожежного водопроводу.

11 січня 2013 року між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» був укладений Договір № 6-06/12-01, відповідно до умов якого підрядник (ПП ПВКФ «Проксин») брав на себе зобов'язання виконати на об'єкті замовника (позивача) роботи монтажу систем мовного оповіщення людей про пожежу.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав податкові накладні від 08.12.2011 № 62, від 16.12.2011 № 164, від 27.12.2011 № 260, від 09.02.2012 № 25, від 09.02.2012 № 26, від 09.02.2012 № 27, від 09.02.2012 № 28, від 09.02.2012 № 29, від 17.02.2012 № 57, від 23.02.2012 № 45, від 20.04.2012 № 31, від 18.06.2012 № 47, від 19.06.2012 № 52, від 19.06.2012 № 53, від 19.06.2012 № 54, від 04.07.2012 № 7, від 04.07.2012 № 12, від 04.07.2012 № 13, від 26.07.2012 № 102, від 26.07.2012 № 103, від 26.07.2012 № 104, від 21.08.2012 № 73, від 21.08.2012 № 74, від 31.08.2012 № 168, від 31.08.2012 № 169, від 31.08.2012 № 170, від 02.10.2012 № 5, від 14.11.2012 № 29, від 05.11.2012 № 7, від 28.11.2012 № 94, від 05.12.2012 № 16, від 07.12.2012 № 31, від 07.12.2012 № 29, від 17.12.2012 № 72, від 17.12.2012 № 73, від 17.12.2012 № 74, від 11.12.2012 № 43, від 16.01.2013 № 22, акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року № 1, за грудень 2012 року № 1, за грудень 2012 року № 2, за грудень 2012 року № 3, за березень 2013 року № 1 та довідки про вартість виконаних робіт.

Оплату за вказаними договорами позивач здійснив у розмірі 3391252,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом робіт у розмірі 698072,00 грн.

У квітні 2013 року, на підставі наказу Броварської ОДПІ від 16.04.2013 № 424 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП ПВКФ «Проксин» за період з 01.12.2011 по 28.02.2013, за результатами якої складено Акт від 23.04.2013 № 375/22-5/31829270.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 698072,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.03.2013 № 520/22.2.09/20576423 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ПВКФ «Проксин» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 28.02.2013», відповідно до якого, засновник ПП ПВКФ «Проксин» ОСОБА_4, будучи допитаним пояснив, що перебуває на пенсії, підприємства не реєстрував, відношення до фінансово-господарської діяльності ПП ПВКФ «Проксин» не має.

На підставі зазначеного Акта посадові особи відповідача дійшли висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» та, як наслідок, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних ПП ПВКФ «Проксин» робіт у розмірі 698072,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0002412203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 698072,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що виконання робіт ПП ПВКФ «Проксин» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності. Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт та банківськими виписками. Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Тріумф» понесло реальні витрати на оплату виконаних ПП ПВКФ «Проксин» робіт. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківськими виписками та податковими накладними.

Під час судового розгляду справи суд викликав для надання пояснень по справі виконуючого обов'язки директора ПП ПВКФ «Проксин» ОСОБА_5, який будучи допитаним пояснив, що ПП ПВКФ «Проксин» дійсно мало господарські відносини з ТОВ «Тріумф», а саме: виконувало на замовлення ТОВ «Тріумф» роботи з монтажу систем пожежної безпеки та відео спостереження на об'єктах замовника.

Також пояснив, що громадянин ОСОБА_4 разом із громадянкою ОСОБА_6 дійсно є засновниками компанії ПП ПВКФ «Проксин».

Окремо зазначив, що оскільки директор компанії ОСОБА_6 в силу певних обставин, пов'язаних зі здоров'ям та, як наслідок, не можливістю в повному обсязі виконувати покладені на неї обов'язки, у лютому 2011 року тимчасово передала йому право управління ПП ПВКФ «Проксин». Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи Наказом від 07.02.2011 № 7-к та Протоколом загальних зборів засновників ПП ПВКФ «Проксин» від 07.02.2011.

На підтвердження повноважень ПП ПВКФ «Проксин» на виконання робіт з монтажу систем пожежної безпеки та відео спостереження представник позивача додатково надав видані ПП ПВКФ «Проксин» Дозвіл територіального управління Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки від 11.10.2011, Ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України на монтаж засобів протипожежного захисту від 09.09.2010 та Ліцензію Інспекції ДАБК на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури від 03.08.2012.

Також, як на підтвердження дійсного виконання контрагентом робіт, представником позивача надано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за адресою смт. Велика Димерка, Броварський район, автодорога-100605 «Рожни-Велика Димерка-Гоголів та трьохсторонні (з підписами замовника, підрядника (ПП ПВКФ «Проксин») та представника держпожнагляду) акти прийняття в експлуатацію робіт з вогнезахисного обробляння, з монтажу пристроїв блискавко захисту та систем пожежної автоматики.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів про виконання робіт, укладених між позивачем ПП ПВКФ «Проксин», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначеного договору. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів. Податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП ПВКФ «Проксин» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, актів приймання будівельних робіт, довідок про вартість будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, ліцензій, дозволів, актів приймання робіт протипожежної безпеки та банківських виписок, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП ПВКФ «Проксин».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ПП ПВКФ «Проксин».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.05.2013 № 0002412203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 698072,00 грн. прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 13.05.2013 № 0002412203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» сплачений судовий збір у розмірі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 листопада 2013 р.