Постанова № 35609678, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2013 року № 826/16702/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

суддів Донця В.А.

Маруліної Л.О.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровичапроскасування рішення та зобов'язання вчинити діїТретя особа без самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_3

встановив:

Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, в якому просило: - визнати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича №3886243 від 11 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: Відмовити у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333, протиправним; - скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича №3886243 від 11 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: Відмовити у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333; - зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича зареєструвати право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333 та видати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі положень Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року, зі змінами та доповненнями від 12 червня 2013 року (а саме - п. 7.1.1. змін та доповнень від 12.06.2013 р.), укладеного між Банком та ОСОБА_3, до Банку перейшло право власності на нерухоме майно, квартиру загальною площею 113,5 кв.м, житловою площею - 68,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Проте, звернувшись 25 червня 2013 року до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права власності на це майно, 11 липня 2013 року державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександровичем було прийнято рішення №3886243 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки позивачем наданий весь необхідний пакет документів, визначений нормами чинного законодавства, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333. За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з заявленими позовними вимогами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до суду не прибув, разом з тим подав заперечення та копію реєстраційної справи. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що при розгляді заяви позивача та доданих документів і винесенні рішення діяв відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, зазначив, що подані позивачем документи не завірені в установленому порядку; до спливу 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотеко держателя; заявлена можливість стягнення на предмет іпотеки не у спосіб, встановлений договором іпотеки від 06 лютого 2006 рроку №0302-ІД 01, укладеним між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3, та за відсутності документа, що посвідчує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки.

Заслухавши пояснення позивача, суд подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02 лютого 2006 року між Закритим акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (в подальшому Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк") (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено Рамкову угоду №0302, відповідно до п. 1.1 якого Кредитор на положеннях та умовах цієї угоди та договорів про надання траншу відкриває Позичальнику кредитну лінію терміном на 120 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 даної угоди.

Відповідно до п.3.1 Угоди забезпеченням зобов'язань Позичальника перед Кредитором з повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та інших видатків за цим Договором є майно та (або) майнові права Позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії.

22 серпня 2008 року сторони уклали Договір №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди, виклавши її у новій редакції.

В забезпечення виконання умов Рамкової угоди від 02 лютого 2006 року, між сторонами 06 лютого 2006 року було укладено Договір іпотеки №0302-ІД 01, відповідно до умов якого ОСОБА_3 (Іпотекодавець) передає, а Банк (Іпотекодержатель) приймає в іпотеку нерухоме майно - квартиру (в подальшому у тексті іменується квартира або предмет іпотеки 1) за номером АДРЕСА_1, та нерухоме майно - АДРЕСА_2.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору іпотеки встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов (зобов'язань) за кредитним договором та/або за цим Договором Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки може виникати в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що діє на момент звернення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися як шляхом позасудового врегулювання, так і на підставі виконавчого напису нотаріуса за вибором Іпотекодержателя згідно параграфа 2 або 3 цієї статті, або на підставі рішення суду.

Зокрема, зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання відповідно до параграфа 2 цього Договору, вважається звернення шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому діючим на момент звернення законодавством, при цьому ціною реалізації предмета іпотеки є вартість, яка зазначена в п. 1.2 цього Договору.

12 червня 2013 року сторони внесли зміни до Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року, виклавши його в новій редакції, в якій, зокрема, визнали можливість переходу права власності до Іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким є дане застереження, за умови виконання Іпотекодержателем передбачених законодавством дій, потрібних для звернення стягнення у такий спосіб, без необхідності вчинення Іпотекодавцем будь-яких додаткових дій чи документів. Право стягнення власності на предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя з моменту реєстрації цього права у відповідному Державному реєстрі прав (п. 7.1.1 Договору від 12.06.2013 року).

25 червня 2013 року позивач звернувся до реєстраційного органу з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею - 113,5 кв.м, житловою площею - 68,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О. 11 липня 2013 року прийнято рішення №3886243 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки, на думку позивача, ним був поданий повний пакет документів, який визначений чинним законодавством, а тому підстави для відмови у здійсненні реєстрації права власності за позивачем - відсутні.

Суд таку думку позивача вважає помилковою, а рішення відповідача обгрунтованим, з огляду на таке.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно визначені статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 15 Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №703 від 22 червня 2011 року для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені умови, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

Так, зокрема, згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пункту 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає, зокрема: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

З картки прийому заяви №3415905 вбачається, що позивач звернувся до реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 25 червня 2013 року. При цьому, в переліку документів, поданих із заявою, в якості доказів в підтвердження отримання повідомлення надав "…акт про підтвердження отримання повідомлення, серія та номер: 835, виданий 12.06.2013…". Таким чином, позивач звернувся до відповідача до завершення сплину 30-денного терміну з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Позивач, заперечуючи з цього приводу, стверджував, що вказаним актом від 12 червня 2013 року нотаріусом засвідчено справжність підпису іпотекодавця і водночас підтверджується вручення іпотекодавцю 05 жовтня 2012 року вимоги іпотекодержателя від 05 жовтня 2012 року №783/12. Тому, на думку позивача, 30-денний термін щодо повідомлення іпотекодавця про вимогу іпотекодержателя слід відраховувати з 05 жовтня 2012 року, так як іпотекодавець саме 05 жовтня 2012 року був ознайомлений з повідомленням та вимогою.

Суд не погоджується з такою думкою позивача, оскільки належним доказом про підтвердження отримання іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя від 05 жовтня 2012 року №783/12 - є саме Акт про підтвердження отримання повідомлення від 12 червня 2013 року.

При цьому, не залишається поза увагою суду й те, що в Акті про підтвердження отримання повідомлення від 12 червня 2013 року зазначено, що: "… 05 жовтня 2012 року АТ "ПроКредитБанк" вручено ОСОБА_3 вимогу №787/12, у якій вказано стислий зміст порушених ним зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення шляхом передачі АТ "ПроКредитБанк" права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону "Про іпотеку"…".

В свою чергу, ОСОБА_3 "…ознайомився із вказаними вимогами, їх повністю визнає та погоджується із зверненням АТ "ПроКредитБанк" стягнення на вказаний у ній предмет іпотеки шляхом передачі АТ "ПроКредитБанк" права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону "Про іпотеку"".

Крім того, в Акті зазначено, що: "ОСОБА_3 ознайомлений та повністю погоджується з оцінкою майна, за якою предмет іпотеки буде передано у власність

АТ "Про КредитБанк", а саме - 999125,00 грн.".

Разом з тим, станом на 05 жовтня 2012 року положення Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року не містили норм щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки.

Згідно п. 5. 3 Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року у разі набуття Іпотекодержателем права на здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель міг здійснити звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання, а саме шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому діючим на момент звернення законодавством, при цьому ціною реалазації предмета іпотеки є вартість, яка визначена в пункті 1.2 цього Договору, а також, відповідно до п. 5.4 Договору - на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зміни до Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року, зокрема, щодо можливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки (п. 7.1.1 Договору від 12 червня 2013 року) були внесені сторонами 12 червня 2013 року (Договір про внесення змін до договору іпотеки від 12 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за №836).

Крім того, як вбачається зі Звіту про оцінку майна, датою оцінки майна є 15 квітня 2013 року.

З огляду на повідомлення про виникнення заборгованості від 05 жовтня 2012 року вих.№787/12 Іпотекодержатель застерігав ОСОБА_3, що якщо у вказаний термін заборгованість Позичальника не буде повністю погашена, то Банк, вимушений буде у строки, визначені законодавством, розпочати процедуру звернення стягнення на майно, яке є предметом застави шляхом продажу предмета застави будь-якій особі, або здійснення виконавчого напису, або звернення до суду.

З наведенного слідує, що станом на 05 жовтня 2012 року будь-які умови щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки були відсутні. До того ж, 05 жовтня 2012 року іпотекодавець жодним чином не міг бути ознайомлений з оцінкою майна, за якою предмет іпотеки буде передано у власність АТ "Про КредитБанк", оскільки датою оцінки майна є 15 квітня 2013 року.

До того ж, як вбачається з картки прийому заяви №3415905, позивачем до заяви про державну реєстрацію права власності, в якості доказів в підтвердження отримання іпотекодавцем вимоги та повідомлення іпотекодержателя від 05 жовтня 2012 року, крім акту про підтвердження отримання повідомлення, серія та номер: 835, виданий 12.06.2013, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, поданий документ, а саме, відповідь на вимогу, серія та номер: б/н, виданий 12.06.2013, видавник: ОСОБА_3

Таким чином, суд розділяє позицію відповідача, що позивач звернувся до реєстраційного органу до спливу встановленого нормами діючого законодавства 30-денного терміну.

Норми діючого законодавства, а саме частина 3 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункт 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок), окрім іншого, встановлюють вимоги щодо подання разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копій, засвідчених в установленному порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Посвідчення документа керівником підприємства, установи, організації здійснюється відповідно до вимог Національного стандарту України "Вимоги до оформлення документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55.

Так, завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою "Згідно з оригіналом", засвідченого печаткою, дати засвідчення копії.

З наданих як позивачем, так і відповідачем копій документів, які були подані разом із заявою про проведення державної реєстрації прав, вбачається недодержання позивачем вимог ДСТУ 4163-2003. Тобто, подані для державної реєстрації копії документів засвідчені не в установленному порядку.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що весь пакет документів був прошитий і на місці скріплення прошиття, тобто на звороті останньої сторінки, позивачем вчинені всі записи, як того вимагають положення нормативних документів.

Проте, суд не вважає засвідчення позивачем у такий спосіб документів засвідченням у встановленому порядку, оскільки у такий спосіб позивач міг по суті засвідчувати повноту пакету копій документів, які ним подавались для реєстрації разом із заявою, а не засвідчення кожного документу, що були в складі цього пакету, на їх відповідність оригіналу, за встановленим порядком. До того ж, з наданої позивачем копії останньої сторінки, на якій на звороті, на місці скріплення прошиття документів проставлені реквізити, які не в повній мірі відповідають вимогам ДСТУ 4163-2003 (відсутній надпис "Згідно з оригіналом", відсутня дата засвідчення).

Також, державний реєстратор у своїх письмових запереченнях проти позову вказував на порушення заявником абзацу першого пункту 34 Порядку, а саме, щодо ненадання документа, що посвідчує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача зауважував на протиправність таких вимог державного реєстратора, оскільки документ, що посвідчує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки у позивача відсутній та взагалі не вимагається.

Разом з тим, суд критично ставиться до такого твердження позивача, оскільки відсутність необхідних для проведення державної реєстрації права власності документів є порушенням вимог пунктів 26, 27, 34 Порядку.

Окрім того, п. 3.10 Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року було передбачено, що оригінали документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки на час дії цього Договору залишаються у Іпотекодержателя.

Слід звернути увагу, що звернення з заявою до органу реєстрації мало місце 25 червня 2013 року, зміни до Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року внесені 12 червня 2013 року, тобто до 12 червня 2013 року оригінали документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки повинні були б знаходитись у Іпотекодержателя, відповідно до п. 3.10 Договору іпотеки. В свою чергу, згідно з п. 5.3.4 Договору від 12 червня 2013 року про внесення змін до Договору іпотеки від 06 лютого 2013 року, передбачено обов'язок Іпотекодавця передати Іпотекодержателю на його вимогу оригінали правоустановлюючих документів на предмет іпотеки не пізніше, ніж через 7 календарних днів з моменту відправлення такої вимоги.

Відмовляючи позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, державний реєстратор також посилався на ті обставини, що умовами Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року сторони визначили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у судового порядку, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки від свого імені третій особі або на підставі виконавчого напису нотаріуса шляхом його реалізації; інших способів задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки договором не встановлено. Таким чином, як стверджував відповідач, всупереч ст.ст. 627 та 629 Цивільного кодексу України, а також положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іпотекодержатель звернувся до застосування засобів задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у спосіб, що не передбачений умовами договору іпотеки.

Суд вважає помилковим вказане посилання відповідача щодо того, що позивач звернувся до задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у спосіб, не передбачений умовами договору іпотеки.

Як вже було зазначено вище, сторони 12 червня 2013 року внесли зміни до Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року, виклавши його у новій редакції, пунктом 7.1.1 якого передбачені умови набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки для задоволення вимог. Договір від 12 червня 2013 року про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки №0302-ІД 01 від 06 лютого 2006 року визначений в переліку документів, поданих з заявою позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 червня 2013 року. Проте, державний реєстратор не надав оцінки внесеним 12 червня 2013 року змінам до договору іпотеки від 06 лютого 2006 року.

Водночас, окрім даної обставини, наявність інших вищевикладених підстав, унеможливлювали вчинення державним реєстратором дій щодо реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки.

Таки чином, державний реєстратор, встановивши невідповідність поданих документів вимогам, встановленим законом, прийняв рішення відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак підстав для визнання рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича №3886243 від 11 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333, протиправним та скасування, судом не встановлено.

Відповідно, не підлягає задоволенню решта позовних вимог, а саме: - зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича зареєструвати право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333 та видати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" саме на державного реєстратора покладені повноваження приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових осіб і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суди не вправі втручатися у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, а отже зобов'язувати державного реєстратора прийняти конкретне рішення, а саме зареєструвати право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", податковий номер 21677333 та видати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, може бути розцінено як втручання у дискрецію цього органу, що виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.

Судові витрати, які підлягають стягненню згідно з частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні. Керуючись статтями 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

п о с т а н о в и в:

Позов Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шейко Т.І.

Судді: Донець В.А.

Маруліна Л.О